Шарль Робер Ріше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шарль Робер Ріше
фр. Charles Robert Richet
Ім'я при народженніангл. Charles Robert Richet
ПсевдонімиCharles Epheyre[1]
Народився25 серпня 1850(1850-08-25)
Париж
Помер4 грудня 1935(1935-12-04) (85 років)
Париж
КраїнаФранція Франція
Діяльністьлікар, психолог, есперантист, фізіолог, письменник, імунолог, дослідник
Alma materПаризький університет
Галузьфізіологія
ЗакладПаризький університет
Посадапрезидент[2]
Науковий керівникCharles Philippe Robind
Аспіранти, докторантиVictor Pachond
Юзефа Йотейко[3]
ЧленствоФранцузька академія наук
Академія наук СРСР
Петербурзька академія наук
Російська академія наук
Паризька медична академія
Туринська академія наук[4]
Відомий завдяки:дослідження анафілаксії
БатькоAlfred Richetd
ДітиCharles Richetd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1913)

Шарль Робер Ріше (фр. Charles Robert Richet) (25 серпня 1850, Париж — 4 грудня 1935, Париж) — французький фізіолог, піонер у багатьох областях досліджень, таких як нейрохімія, травлення, терморегуляція у гомойотермних тварин і дихання. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1913 рік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Французький фізіолог Шарль Ріше народився 26 серпня 1850 року в Парижі, в сім'ї професора клінічної хірургії медичного факультету Паризького університету Альфреда і Ежен (Руар) Ріше. Після закінчення звичайної національної та середньої школи Шарль вирішив слідувати по кроках батька і зайнятися медициною. Він вступив в Паризький університет.

В 1877 році Шарль Ріше одержав медичний диплом і одружився з Амелією Оббрій, у них було дві дочки і два сини (один з них також став професором медицини в Паризькому університеті, по стопах Ріше пішов і його онук).

У 1878 році він захистив докторську дисертацію, де вперше довів наявність соляної кислоти в секреті шлунку ссавців, птахів і безхребетних. Крім того, він визначив, що під час травлення в шлунку утворюється одна з форм молочної кислоти. У цьому ж році він стає професором медичного факультету Паризького університету, де вивчає різні види м'язових скорочень.

У 1883 році Шарль Ріше досліджував механізми підтримки постійної температури внутрішнього середовища гомойотермних тварин.

У 1888 році він вивчав властивості крові заражених тварин. Ріше, працюючи з Ж. Ерікуром, вирішив застосувати сироваткову терапію як лікувальний засіб. Протягом 10 років вони безуспішно намагалися розробити сироваткову терапію для ліквання туберкульозу. У цей час Шарль Ріше бере участь у різних дослідженнях, які не мали відношення до фізіології (зокрема, безуспішно намагався побудувати аероплан).

У 1901 році він отримав можливість вдосконалити свої пізнання в токсикології, беручи участь у науковій експедиції по Середземному морю з принцом Монако Альбером, досліджуючи отруйні щупальця португальського кораблика. Після повернення до Франції він веде порівняльні дослідження отрути морської анемони і відкриває явище анафілаксії — алергічну реакцію на сторонні білки.

У 1911 році Шарль Ріше підбив підсумки своїх робіт у монографії «Анафілаксія». Шарль розробив специфічні діагностичні проби для виявлення реакцій гіперчутливості.

У 1913 році Шарлю Ріше була присуджена Нобелівська премія в області фізіології і медицини «на знак визнання його робіт з анафілаксії». Під час Першої світової війни Ріше вивчав ускладнення процесів переливання крові.

У 1923 році у перекладі англійською мовою вийшла його книга «Тридцять років дослідження психіки», в якій він описав свої досліди в цій галузі.

Шарль Ріше помер у Парижі 4 грудня 1935 року.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]