Анненков Юлій Лазарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анненков.
Анненков Юлій Лазарович
Народився15 вересня 1919(1919-09-15)
Вінниця, УНР
Помер7 квітня 2008(2008-04-07) (88 років)
Москва, Росія
Країна Росія
Діяльністьписьменник
Alma materМосковський інститут філософії, літератури, історії
Мова творівросійська
Жанрроман
ЧленствоСП СРСР
У шлюбі зYelena Galperinad
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки

Юлій Лазарович Анненков (справжнє прізвище Солітерман; 15 вересня 1919, Вінниця — 7 квітня 2008, Москва) — російський письменник-прозаїк і драматург.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1919 році у Вінниці (Україна). Батько був лікарем. Мати викладала в музичній школі.

Вступив до ІФЛІ ім. Н. Г. Чернишевського. У 1941 році, після 4 курсу ІФЛІ, пішов добровольцем на фронт. Студентам — відмінникам, які закінчили 4-й курс і йдуть на фронт, видали дипломи про закінчення вищого навчального закладу.

На самому початку війни потрапив до військової частини, сформованої для захисту Москви. Згодом вона стала називатися 305-й гвардійський мінометний Радомський ордена Олександра Невського полк моряків[1]. У складі полку воював на Західному, Південному, Північно-Кавказькому, Карельському фронтах, спочатку рядовим навідником артилерійської системи, а потім офіцером — командиром підрозділу[2]. Нагороджений орденом Червоної Зірки і низкою медалей. Після війни служив на кораблях Чорноморського флоту.

Юлій Лазарович почав писати в 1944 році, перебуваючи у шпиталі. Переважна більшість його літературних творів пов'язана з морем і людьми флоту. Член Спілки письменників СРСР (1957), тривалий час був заступником голови Комісії з військово-художньої літератури. Лауреат конкурсу Міністерства культури СРСР, Спілки письменників СРСР за кращу п'єсу (1967), Всеукраїнського конкурсу вистав (1967), конкурсу Міністерства культури РРФСР (1970), конкурсу Міністерства культури СРСР (1975).

Помер 7 квітня 2008 року у Москві[3].

Родина

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]

Романи й повісті

[ред. | ред. код]
  • Правда подорожує без віз: Повість. 1954.
  • Прапор міноносця: Роман. 1958.
  • Шахтарський сенатор: Роман. 1962.
  • Штурманець прокладає курс: Роман. 1972.
  • Дерево життя: Роман. 1978.

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • Діалектика. 2004
  • Ніка Кабардинська. 2005
  • Синій півень. 2006
  • Вдалину летить свиня. 2006
  • Красива професія. 2007
  • Грохольський ліс. 2007
  • Перше життя Котика Петропольського. 2007
  • Мій дідусь Яків. 2008

Драматургія (у співавторстві з О. М. Гальперіною)

[ред. | ред. код]
  • Севастопольський вальс. Оперета, М., 1961 (театри Москви, Ленінграда, Севастополя, Сталінграда, Києва, Одеси, Воронежа, Нижнього Новгорода, Саратова, Мінська, Новоуральська, Куйбишева, Омська, Свердловська, Кірова, Новосибірська. Театри Азербайджану, Комі АРСР, Литви, Татарії, Таджикистану, Удмуртії, Болгарії, Польщі та ін.)
  • П'ять хвилин на роздуми. (Серце балтійця). Музична комедія, М., 1963 (театри Москви, Ленінграда, Свердловська й ін.)
  • Полярна зірка. Музична комедія, М., 1966 (театри Москви, Ленінграда, Челябінська, Краснодара, Свердловська, Волгограда, Калініна, Хабаровська, Новосибірська, Іркутська, Іванова, Томська, театри Азербайджану, Башкирії, Грузії, України та ін.)
  • Потрібна героїня (Перехоплювачі): Музична комедія, М., 1969 (театри Ленінграда, Свердловська, Києва, Одеси, Новосибірська та ін.)
  • Південний Хрест. Романтична оперета. М., 1971 (театри Ленінграда, Куйбишева, Кемерова, Києва та ін.)
  • Нехай гітара грає: Музична комедія. М., 1975 (театри Москви, Іванова, Краснодара, Кемерова, Теміртау, Одеси, Донецька та ін. Поставлено в Болгарії та Чехословаччині)
  • Люби мене сто років (Золоте плаття). Музична комедія. М., 1981 (Волгоградський театр музичної комедії та ін.)

Література

[ред. | ред. код]

Вибрані рецензії

[ред. | ред. код]
  • С. Баренц. «Пошуки та знахідки». Красная Звезда (газета). 18 листопада 1961.
  • К. Петрова. «В сім'ї оперет…». Радянська культура № 139 (1319) 21 листопада 1961.
  • В. Рижова. «Севастопольський вальс». Московська правда № 291 (12731) 13 грудня 1961.
  • А. Морів. «Героїчна оперета». Огонёк № 3 (1804) 14 січня 1962.
  • А. Шайкевич. «Нехай гітара грає». Музичне життя № 2 1976.
  • А. Журавльова. «Весело про серйозне». Вечірній Ленінград. 13 січня 1967.
  • Л. Жукова. «Потрібна героїня». Радянська культура. 16 січня 1969.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Береговая артиллерия ВМФ на сайте Militera.lib.ru. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
  2. ↑ Михалков С. В., Об этой книге и её авторе: Предисловие к книге «Штурманок прокладывает курс». М.: Детская литература, 1972[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  3. ↑ Ю. Л. Анненков на сайте журнала Корни. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анненков_Юлій_Лазарович&oldid=35890813