Очікує на перевірку

Бабюк Віктор Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабюк Віктор Ярославович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження24 квітня 1984(1984-04-24)
місто Братськ, Іркутська область, Російська Федерація
Смерть31 липня 2014(2014-07-31) (30 років)
місто Шахтарськ, Донецька область
(від снайперської кулі під час обстрілу бойовиками (відкрита черепно-мозкова травма))
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ ВДВ України
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Яросла́вович Бабю́к (24 квітня 1984, м. Братськ, Іркутська область, Російська Федерація — 31 липня 2014, м. Шахтарськ, Донецька область — старший солдат 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в місті Братськ Іркутської області.[1] З 1985 року проживав з сім'єю в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області.

У 1991 році пішов у перший клас Ошихлібської середньої школи. 2000 року закінчив 9 клас та вступив до Чернівецького училища, здобув спеціальність столяра. В 2006 році закінчив Чернівецьке ПТУ № 4 здобувши професію столяр будівельного різьбяра по дереву та берізці і працював на одній із фірм міста Чернівці, що виготовляють меблі, столяром. Після закінчення училища з 23 жовтня 2003 року по 27 травня 2005 року проходив військову службу в м. Дніпропетровськ у 25 аеромобільній десантній бригаді.[2]

Віктор Бабюк був призваний за мобілізацією до лав збройних сил у березні 2014 року.[3] Службу в зоні АТО проходив в м. Слов'янськ, Горлівка, Шахтарськ, де виконував бойові завдання далекомірника та одночасно старшого розвідника.

Загинув під Шахтарськом під час обстрілу терористами.[4] Поховали Віктора Бабюка у с. Ошихліби Кіцманського району.[5]

Залишилися дружина, троє дітей, батьки та семеро братів та сестер.[1]

Нагороди

[ред. | ред. код]

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Бабюк Віктор Ярославович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
  2. Бабюк Віктор Ярославович Старший солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 8 вересня 2022.
  3. На Кіцманщині прощатимуться з Героєм — Віктором Бабюком// Чернівецька ОДА офіційний вебсайт, 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  4. Роман Ванзуряк висловлює щире співчуття рідним та близьким Віктора Бабюка // Чернівецька ОДА офіційний вебсайт, 2 серпня 2014 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
    Літак із тілами двох загиблих буковинців уже прибув до аеропорту // «Чернівецький промінь», 4 серпня 2014 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
    Віктор Бабюк загинув за Україну // «Вільне життя», 8 серпня 2014 [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  5. Відео: Печальний рейс// 4 серпня 2014. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 15 серпня 2014.
  6. Указ № 873/2014. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]