Березовський Денис Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Березовський
Народження15 липня 1974(1974-07-15) (50 років)
Харків, УРСР[1], СРСР СРСР
КраїнаУкраїна УкраїнаРосія Росія
Рід військВМС України ВМС України
ОсвітаАкадемія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
Роки службиУкраїна 19912014, Росія (після 2014)
Звання

Контрадмірал ВМС України (позбавлений військового звання рішенням РНБО України від 26.02.2021)

Віцеадмірал ВМС Росії
Командуваннякомандувач ВМС України (1—2 березня 2014)
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «За повернення Криму»

Дени́с Валенти́нович Березо́вський (нар. 15 липня 1974(19740715), Харків)[1] — український і російський військовий діяч, колаборант[2] та зрадник України[3], заступник командувача Чорноморського флоту Росії (з 2014). Офіцер Збройних сил України (19962014). Контрадмірал Військово-морських сил України (2012[4]2014). 1 березня 2014 року, під час агресії Росії в Криму, призначений командувачем Військово-морських сил України. Наступного дня, 2 березня того ж року перейшов на бік російських окупантів, зрадивши присягу народу України та склавши присягу на вірність «мешканцям АР Крим та міста Севастополя». Відсторонений від посади командувача Військово-морських сил України через «нездатність організувати управління військами в екстремальних умовах»[5].

2 березня 2014 року призначений проросійським керівництвом Криму — самопроголошеним «прем'єром» Сергієм Аксьоновим, «командувачем ВМС Криму»[6]. 20 квітня 2014 року указом Президента РФ Путіна призначений заступником командувача Чорноморського флоту Росії[7].

Позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року[8].

26 лютого 2021 позбавлений військового звання рішенням РНБО[9][10].

Життєпис

[ред. | ред. код]
Країни, де Березовський під санкціями

Збройні сили України

[ред. | ред. код]

Денис Березовський народився 15 липня 1974 року в Харкові, УРСР, в родині Валентина Березовського[1].

1996 року закінчив Севастопольське вище військово-морське училище імені П. С. Нахімова[1].

У 20022005 роках — командир фрегата «Гетьман Сагайдачний»[11]. У подальшому — заступник командувача з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки ВМС України, капітан першого рангу.

У 2012 присвоєно звання контрадмірал[4]. У 2012 і 2013 роках керував спільними навчаннями України та США «Сі Бриз-2012»[12] і «Сі Бриз-2013»[13].

Анексія Криму

[ред. | ред. код]

1 березня 2014 року в. о. Президента України, Голова Верховної Ради Олександр Турчинов призначив контрадмірала Дениса Березовського командувачем Військово-морських сил Збройних сил України[14][15].

2 березня 2014 року присягнув на вірність «мешканцям АР Крим та міста Севастополя»[16]. Народний депутат Юрій Сиротюк того ж дня заявив в ефірі Громадського телебачення, що Березовського було відсторонено міністром оборони ще зранку, через наказ флоту скласти зброю і не чинити опір російським військам[17]. О 19:36 інформацію про відсторонення підтвердив сайт Міністерства оборони. Наступником призначено Сергія Гайдука[5]. Заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар на брифінгу повідомила про відкриття щодо Березовського кримінального провадження за статтею 111 Кримінального кодексу України — «Державна зрада»[18].

Того ж дня його звільнено з посади командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України Указом в. о. Президента України[19]. Керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук повідомив, що за його даними, для тиску на Березовського росіяни використали його сім'ю як заручників[20].

3 березня голова медія-центру Міноборони Криму Владислав Селезньов повідомив, що Денис Березовський увірвався з псевдокозаками з російськими триколорами у штаб Військово-морських сил України у Севастополі і вимагав від керівного складу перейти на бік окупаційних військ Росії, пропонуючи високу зарплату. У відповідь перед офіцерами командування військово-морських виступив контрадмірал Сергій Гайдук. Після його виступу офіцери виконали державний гімн України та присяглися служити народу України, а Березовського разом з супроводом виштовхали за межі командування.[21]

Після завершення захоплення Криму Росією так званого «командувача флоту АР Крим/Республіки Крим» міністр оборони країни-агресора С.Шойгу 24 березня 2014 року призначив на посаду заступника командувача Чорноморського флоту РФ.

З 15 жовтня 2015 проходив навчання у Військовій академії Генштабу ЗС РФ.

З листопада 2018 — заступник командувача Тихоокеанського флоту РФ

Анатолій Матіос оголосив ухвалу про арешт за державну зраду Березовського Дениса[22].

Кримінальні справи

[ред. | ред. код]

Звинувачується Генеральною прокуратурою України у державній зраді[23]. 5 березня 2014 ГПУ доручила спецпідрозділам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, затримати Березовського в рамках кримінального провадження за вчинення державної зради[24].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]

2 травня 2018 року був позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України[26].

Російська Федерація

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятний знак «230 років Чорноморському флоту Російської Федерації» (Чорноморський флот ВМФ Росії, 2013) — за активну участь у ході підготовки і проведення спільного Українсько-Російського навчання «Фарватер мира 2013», показанний високий рівень теоретичної підготовки, морської, польової і літньої виучки[27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Страна должна знать своих «героев». Березовский Денис Валентинович – предатель присяги и своей Родины // Элита Страны. — 03.03.2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  2. Україна розширила перелік осіб, які потрапляють під санкції через російську агресію. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 30 березня 2020.
  3. Як ми втрачали Крим. Свідчення перших осіб України. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
  4. а б Указ Президента України № 684/2012 від 6 грудня 2012 року «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 2 березня 2014.
  5. а б Контрадмірал Березовський Д.В. відсторонений від виконання обов’язків командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. 2014-03-02, 19:36. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  6. Аксенов заявил о создании ВМС Крыма, командующим которыми назначен Березовский // Подробности по материалам Интерфакс-Украина, 02 марта 2014 [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Указ Президента РФ от 20.04.2014 № 258 «О назначении на должность военнослужащих Вооружённых сил Российской Федерации» [Архівовано 12.05.2014, у Wayback Machine.](рос.)
  8. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
  9. РНБО ввела максимальні санкції проти 10 екс-посадовців, які зрадили Україну. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  10. Санкції проти Захарченка та Якименка та перевірка подвійного громадянства: що вирішили на РНБО. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  11. Фрегат «Гетман Сагайдачный» ВМС Украины // Сайт «ВМС Украины» (www.vmsu.info) [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  12. Антипіратський удар морпіхів // Народна Армія, № 128 (4980), 20 липня 2012 року[недоступне посилання з лютого 2019]
  13. Навчання «Сі Бриз-2013» завершено! // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 22.07.2013
  14. Указ Президента України № 188/2014 від 1 березня 2014 року «Про призначення Д.Березовського командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України». Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  15. Призначення. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  16. Назначенный властями Киева командующим ВМС Украины принес присягу на верность народу Крыма [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  17. Березовський був відсторонений ще вранці — за наказ не чинити опору військам РФ і скласти зброю. pravda.com.ua. 2 березня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  18. Генпрокуратура начала уголовное производство в отношении отстраненного командующего ВМС Украины Березовского за госизмену – замсекретаря СНБО. 2014-03-02, 19:58. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.(рос.)
  19. Указ Президента України № 227/2014 від 2 березня 2014 року «Про звільнення Д.Березовського з посади командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України». Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  20. «Под дулом автомата»: Березовского заставили предать Украину, взяв в заложники его семью. censor.net.ua. 2014-03-02, 21:16. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  21. Адмірала-зрадника з «казакамі» за російську агітацію виштовхали зі штабу ВМС України. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 3 березня 2014.
  22. Изменник Денис Березовский будет пойман и арестован, — Матиос[недоступне посилання з серпня 2019], 05.02.2016 (рос.)
  23. Українська правда: ГПУ завела справу на Березовського — державна зрада. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 3 березня 2014.
  24. Генпрокуратура доручила затримати екс-командувача ВМС України. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
  25. Указ Президента України № 567/2007 від 27 червня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 березня 2014.
  26. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональнихспеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
  27. В Севастополе подведены итоги российско-украинского учения «Фарватер мира-2013». Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]