Тимчук Дмитро Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Борисович Тимчук
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 27 червня 1972(1972-06-27)
Чита, Російська РФСР, СРСР
Смерть 19 червня 2019(2019-06-19) (46 років)
Київ, Україна
(Вогнепальне поранення)
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Бердичівський коледж промисловості, економіки та права, Львівське вище військово-політичне училище і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Роки служби 1995-2012
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили (1995-1997, 2000-2012)
 Національна гвардія (1997-2000)
Формування  Міноборони (2000-2012)
Війни / битви Українська миротворча місія в Іраку
Місія сил ООН в Косово
Тимчасові сили ООН у Лівані
Російська інтервенція в Україну 2014
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Тимчук Дмитро Борисович у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
VIII скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 19 червня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Тимчу́к Дмитро́ Бори́сович (27 червня 1972(19720627), Чита — 19 червня 2019, Київ[1]) — український військовий, політичний журналіст, блогер. Підполковник запасу[2]. Координатор групи «Інформаційний спротив»[3]. Став відомим через детальне висвітлення перебігу тимчасової окупації Криму військами РФ, інтервенції Росії в Україну, а також сепаратистських виступів та російської диверсійної діяльності в Україні. Народний депутат 8-го скликання (2014—2019)[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 червня 1972 в Читі, РРФСР. Дитинство провів у НДР (батько-офіцер проходив службу у Групі радянських окупаційних військ у Східній Німеччині, 1978—1983). Юність провів у Бердичеві на Житомирщині. Закінчив Бердичівський політехнічний коледж[5].

1995 року закінчив факультет військової журналістики Львівського вищого військово-політичного училища.

1995—1997 — проходив службу у військах протиповітряної оборони.

1997—2000 — працював у штабі Національної гвардії України.

2000—2012 — перебував на роботі в різних структурних підрозділах Міністерства оборони України.

У ході службових відряджень відвідав українські контингенти миротворчих сил ООН в Іраку (тричі), Лівані та Косово.

З 2008 — головний редактор інтернет-проекту «Флот-2017» та керівник громадської організації «Центр військово-політичних досліджень».

З 2 березня 2014 — координатор групи «Інформаційний спротив», рос. «Информационное сопротивление»[3]; інколи перекладається як «Інформаційний опір», водночас абревіатура залишається ІС[6].

Завдяки активності групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук став одним з найпопулярніших інтернет-діячів в Україні. Зокрема, у соціальній мережі Facebook кількість тих, хто слідкує за його сторінкою з актуальними новинами від ІС, перевищила 190 000 користувачів[7].

Смерть[ред. | ред. код]

Загинув 19 червня 2019 внаслідок вогнепального поранення голови. Дружина Тимчука Ганна зателефонувала в лікарню та повідомила, що чоловік чистив зброю та випадково поранився. День його смерті трагічно збігається з іншою подією — представленням звіту Міжнародної слідчої групи (JIT) з розслідування катастрофи рейсу МН17. Саме збором доказів для цієї справи Тимчук займався останні роки. За фактом загибелі Тимчука поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 115 ККУ (умисне вбивство). Розглядалися версії: нещасний випадок, необережне поводження із вогнепальною зброєю, версії кримінального характеру[8][9][10][11].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом 8-го скликання за партійним списком (№ 13 у списку) від Народного фронту[12]. У парламенті відзначився активною роботою над законами, щодо питань національної безпеки та оборони України.[13]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Києві загинув нардеп від «Народного фронту» Дмитро Тимчук. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  2. Треба готуватись до збройної агресії на сході України — підполковник Тимчук. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
  3. а б Дмитрий Тымчук. составил справку по группе «Информационное Сопротивление» [Архівовано 19 червня 2019 у Wayback Machine.] // facebook.com/dmitry.tymchuk, 5 березня 2014
  4. Тимчук Дмитро Борисович на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2014.
  5. Дмитро Тимчук, який представляє «Інформаційний спротив», родом з Бердичева. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  6. Тимчук: Десантники не здавали зброю екстремістам [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.] // uapress, Илья Скибинский 17 квітня 2014, 12:33
  7. Рейтинг українських користувачів Facebook. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014.
  8. Загинув депутат Дмитро Тимчук. BBC Україна. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  9. Загинув нардеп Дмитро Тимчук: все, що відомо про смерть політика. 24 Канал. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 4 липня 2019.
  10. На варті інформаційної безпеки. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  11. Поліція назвала версії загибелі Тимчука та відкрила справу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  12. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  13. Загинув Дмитро Тимчук: біографія депутата. 24 Канал. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  14. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 470/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання[ред. | ред. код]