Турчинов Олександр Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Валентинович Турчинов
Олександр Валентинович Турчинов

Нині на посаді
На посаді з 15 грудня 2014
Президент   Петро Порошенко
Попередник Андрій Парубій

Час на посаді:
22 лютого 2014 — 27 листопада 2014
Попередник Володимир Рибак
Наступник Володимир Гройсман

Час на посаді:
23 лютого 2014 — 7 червня 2014
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Віктор Янукович
Наступник Петро Порошенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Андрій Клюєв

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005
Попередник Ігор Смешко
Наступник Ігор Дріжчаний

Народився 31 березня 1964(1964-03-31) (51 рік)
м. Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Політична партія Popular Front Ukraine.png Народний фронт
Дружина Ганна Володимирівна
Діти син Кирило
Професія інженер-технолог
Релігія Євангельський християнин-баптист
Особистий підпис Oleksandr Turchynov Signature 2014.png
Україна Народний депутат України
3-го скликання
ВО «Громада» 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 7 липня 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014

Турчи́нов Олекса́ндр Валенти́нович (нар. 31 березня 1964(19640331), м. Дніпропетровськ) — український політик. Секретар РНБО15 грудня 2014[2]). Народний депутат України. Доктор економічних наук, професор, член Спілки письменників України (від 2007 р.)[3]. З 23 лютого до 27 листопада 2014 — Голова Верховної Ради України. Також з 23 лютого по 7 червня 2014 року — виконувач обов'язків Президента України.

Фактично, у цей період О. В. Турчиновим об'єднані посади очільника Парламенту (Голова Верховної Ради), функція президентської влади (в.о. Президента), військової влади (Верховний Головнокомандувач), а також і керівника уряду (у формальному статусі координатора Кабінету Міністрів до моменту затвердження першого уряду Арсенія Яценюка 27 лютого). Таким чином, його можна називати особою, що де-юре сконцентрувала найбільші в новій історії України повноваження.

У день інавгурації новообраного Президента Петра Порошенка 7 червня 2014 року Турчинов передав президентську і військову владу своєму наступнику[4].

Коротка біографія[ред.ред. код]

Батько — Валентин Іванович — працівник фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив», майстер спорту Радянського Союзу з волейболу.[5]

Освіта[ред.ред. код]

Перша вчителька — Віра Гордієнко. Освіта вища, у 1986 році з відзнакою закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту, спеціальність — обробка металів (інженер). Дипломний проект — розробка та впроваження технології виробництва нових арматурних профілів.[5] Кандидатська дисертація «Методичне забезпечення і механізм реформування та оптимізації оподаткування в сучасних економічних умовах» (1995). Докторська дисертація «Тіньова економіка (методологія дослідження та механізми функціонування)» (1997).

Політична кар'єра[ред.ред. код]

19871990 роки — секретар райкому комсомолу, потім завідувач відділу агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу. Виступив одним з координаторів Демократичної платформи в КПРС, що агітувала за оновлення, децентралізацію Компартії, за що і позбувся партквитка.

Трудовий шлях розпочав на комбінаті «Криворіжсталь» (більше року[5]).

У 19901991 роках — головний редактор Українського відділення інформаційного агентства УНА-прес АПН. У 1991 році очолює Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права, у 1992 році його призначено на посаду голови Комітету з роздержавлення і демонополізації виробництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У 1993 році призначений радником прем'єр-міністра України Леоніда Кучми з питань мікроекономіки. Леонід Кучма лобіює його кандидатуру під час дискусії про лідерство в об'єднанні «Нова Україна», але його активісти віддають перевагу Володимиру Гриньову. В цьому ж році за участю Турчинова створюється партія Всеукраїнське об'єднання «Громада», а він стає її лідером. Щоправда, особливої активності ця організація не виявляє. А сам Турчинов поєднує головування у «Громаді» з науковою роботою. У 1994 році він обіймає посаду генерального директора Інституту економічних реформ, завідувача лабораторії дослідження тіньової економіки Інституту Росії НАН України.

У 1997 році Олександр Турчинов зближується з керівницею корпорації ЄЕСУ Юлією Тимошенко, яка на той час вже отримала мандат народного депутата і почала виявляти інтерес до партійних проектів. Турчинов навіть погоджується поступитися своїм лідерством у «Громаді» — з'являються чутки що в партії буде дві співголови — Юлія Тимошенко та Олександр Єльяшкевич. Проте у вересні 1997 року доволі несподівано головою «Громади» обирають Павла Лазаренка, який тільки-но пішов у відставку і потребував партійного майданчика для опозиційної діяльності.

У 1998 році Турчинов був обраний народним депутатом — за партійним списком «Громади». У березні 1999 року — вийшов із керівництва партії, внаслідок конфлікту з Лазаренком, у травні — з фракції. У липні, разом з Тимошенко, створив нову партію — Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

Олександр Турчинов під час акції «Україна без Кучми»

Після призначення партійного лідера віце-прем'єром в уряді Віктора Ющенка, очолив фракцію «Батьківщини» і парламентський Комітет з питань бюджету. Як голова Комітету виступив автором кардинальної бюджетної реформи та був одним з співавторів Бюджетного кодексу. Після переходу партії до опозиції став одним з фундаторів Форуму національного порятунку (ФНП).

У 2002 році повторно обраний народним депутатом України за списком «Блоку Юлії Тимошенко». Був уповноваженим представником фракції та членом Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

У 2004 році — один з лідерів Помаранчевої революції. Саме Олександр Турчинов очолює виконком по забезпеченню координації акції громадянського протесту під час подій на Майдані. Також був одним із заступників керівника виборчого штабу Віктора Ющенка.

У лютому — вересні 2005 року обіймав посаду Голови Служби безпеки України. В рамках загального реформування апарату управління країною перед ним було поставлено завдання реформувати СБУ, створивши на її базі дві структури з одним підпорядкуванням — національну розвідку і національне бюро розслідувань. У ведення національного бюро розслідувань планувалося передати контррозвідку і всі питання, що зачіпають державну безпеку. Також на цій посаді вперше в Україні ініціював розслідування діяльності газової мафії в Україні. Звільнився з неї за власним бажанням — після відставки уряду Тимошенко.

На парламентських виборах 2006 року знову стає народним депутатом. У Верховній Раді 5-го скликання був заступником голови фракції БЮТ та вдруге обирається членом регламентного комітету ВРУ.

23 травня 2007 року указом президента Віктора Ющенко призначений першим заступником Секретаря Ради національної безпеки та оборони України.

Втретє обраний народним депутатом на дострокових парламентських виборах 2007 року.

Перший віце-прем'єр-міністр України (19 грудня 2007 — 11 березня 2010).

У травні 2008 року брав участь у виборах Київського міського голови і посів друге місце.

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 4 в списку. Член Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та інформаційних технологій.

в.о. Президента України Олександр Турчинов у 2014 році

Після перемоги Євромайдану: в.о. Президента України[ред.ред. код]

22 лютого 2014 року обраний на посаду голови Верховної Ради України[6][7].

Конституція України (стаття 112) визначає, що в разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

З 23 лютого по 7 червня Турчинов був виконувачем обов'язків Президента України.[8] За словами Турчинова, він «не прагнув цих посад і після відновлення виконавчої влади, якій буде довіряти народ, готовий відразу ж подати у відставку»[9].

З 25 лютого Турчинов уповноважений підписувати закони України до обрання нового Президента[10][11]. Також він почав підписувати президентські укази. Перший Указ Турчинова — «Про призначення О.Махніцького виконуючим обов'язки Генерального прокурора України»[12].

З 26 лютого по 7 червня — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України[13].

Відразу після обрання головою Верхової Ради віддав наказ перекрити кордон. Після втечі Віктора Януковича до Криму відправив туди групу спецназу з 10 чоловік [14].

15 березня підписав закон про створення Національної гвардії України [15].

Під час правління Турчинова почався процес заборони Комуністичної партії. Було розпочато АТО в Донецькій та Луганській областях. Від терористів було звільнено північ Луганської, північ, захід та південь Донецької області.

Верховна Рада прийняла низку необхідних законів для запровадження безвізового режиму з Євросоюзом.

Україні вдалося уникнути дефолту, який пророкували майже всі експерти.

Почалось реформування силових структур. Було звільнено десятки тисяч працівників МВС, деморалізованих, або не здатних виконувати свої конституційні обов'язки [16].

Було розпочато Конституційну реформу в частині децентралізації влади та збільшення повноважень органів місцевого самоврядування.

Подальша політична кар'єра[ред.ред. код]

10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, який розроблятиме пропозиції по обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України за партійним списком (№ 3 у списку) від Народного фронту[17].

15 грудня 2014 року призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України[2]

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений. Дружина Турчинова Ганна Володимирівна (1970) — кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри іноземних мов Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Син Кирило (1992) — студент.

Творчість[ред.ред. код]

Автор понад 100 наукових праць і монографій, присвячених дослідженням корупції, тіньової економіки, тоталітаризму.

Найбільш відомі з опублікованих художніх книжок: «Ілюзія страху» (2004), «Свідоцтво» (2006), «Таємна вечеря» (2007), «Пришестя» (2013). За мотивами книги в 2008 році був знятий однойменний трилер «Ілюзія страху». Фільм виступав від України на здобуття премії «Оскар» у номінації «Кращий іноземний фільм». Крім того, він відмічений нагородами декількох міжнародних кінофестивалів. Є проповідником євангельсько-баптистської церкви.

Критика[ред.ред. код]

Громадський рух «Чесно» критикував Олександра Турчинова за можливу причетність до корупційних дій[18]. У 2009 Турчинова як віце-прем'єра разом із прем'єр-міністром Юлією Тимошенко звинувачували у здійсненні держзакупівель за неконкурентною схемою на 52,2 млрд гривень[19]. Крім того, у 2005 році Турчинов з 4 лютого по 7 липня суміщав депутатський мандат[20] з посадою Голови Служби безпеки України[18].

Андрій Ілларіонов, екс-радник президента Росії В. Путіна, вважає, що Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов і Арсен Аваков своєю бездіяльністю і закликами не втручатися допомогли Росії захопити Донецьк, Луганськ і приєднати Крим.[21]

У лютому 2015 року Турчинов висловився за заборону всім суддям виїжджати за кордон до завершення процесу люстрації і «до того часу, як вони самі будуть сидіти на лаві підсудних» через те, що «судді стали адвокатами злочинців». Це було розцінено як посягання на порушення презумпції невинуватості, конституційно гарантованої кожному свободи пересування та права вільно залишати територію України[22][23].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В мережі Інтернет зародилось і набуло поширення іронічно-жартівливе прізвисько Турчинова — «Кривавий пастор».[24][25][26][27][28][29]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Офіційний портал Верховної Ради України: Турчинов Олександр Валентинович
  2. а б Указ Президента України від 15 грудня 2014 року № 928/2014 «Про призначення О.Турчинова Секретарем Ради національної безпеки і оборони України»
  3. Сучасні письменники України. Біобібліографічний довідник. / Упорядник Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура», Біла Церква, «Буква», 2011. 587 сторінок, ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 475.
  4. Україна має 5-го президента і головнокомандувача: Порошенко склав присягу / УП, 07 червня 2014, 10:22
  5. а б в Як вiдмiнник Турчинов прийшов на Криворiжсталь / Батько Олександра Турчинова та вчителі — про дитинство найтаємничiшого голови СБУ
  6. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 748-VII «Про Голову Верховної Ради України»
  7. «Верховна Рада України обрала спікера» (22.02.2014) — сайт «Українська Правда»
  8. Постанова Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року № 764-VII «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов’язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України»
  9. Турчинов: готовий піти, щойно сформується влада, якій довірятиме народ / УП, 23 лютого 2014, 21:23
  10. Рада уповноважила Турчинова підписувати закони / УП, 25 лютого 2014, 11:27
  11. Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про уповноваження виконуючого обов'язки Президента України, Голову Верховної Ради України Турчинова О. В. на підписання законів України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 25.02.2014 11:03
  12. Про призначення О.Махніцького виконуючим обов'язки Генерального прокурора України: Указ Президента України № 91/2014 від 24 лютого 2014 року
  13. Про прийняття обов'язків Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України: Указ Президента України № 140/2014 від 26 лютого 2014 року
  14. Турчинов відправляв за Януковичем в Крим групу спецназу
  15. Турчинов подписал закон о создании Национальной гвардии Украины
  16. 100 дней Турчинова
  17. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  18. а б Турчинов Олександр Валентинович. Громадський рух Чесно. 
  19. Тимошенко звинуватили у створенні передумов корупції. Українська правда. 08 вересня 2009. 
  20. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_exdeputat?d_id=2086&skl=5
  21. Приказ о сдаче Крыма могла дать только Тимошенко — Илларионов (рос.)
  22. Турчинов вирішив обмежити поїздки суддів за кордон до завершення люстрації / Espreso.tv, 20 лютого 2015, 23:49
  23. Стороннім виїзд заборонений. Спонукати суддів до проходження люстрації вирішили за рахунок додаткових обмежень їхніх прав / Закон і Бізнес, № 9 (1203) 28.02—06.03.2015
  24. Стадник, Василь (7 листопада 2014). Кровавый пастор: культ личности Турчинова ((рос.)). Lampa. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015. 
  25. Багацька, Любов (20 грудня 2014). «Кривавий пастор» Турчинов проти Путіна (огляд соцмереж). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015. 
  26. "Кровавый пастор". Турчинов прокомментировал свое прозвище в соцсетях ((рос.)). Корреспондент.net. 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015. 
  27. "Кривавий пастор" Турчинов прокоментував своє прізвисько: відео.
  28. Володимир Семків. «Кривавий» секретар // Збруч, 18 грудня 2014(20141218)
  29. «Ти наша батарейка»: українські бійці зраділи появі «кривавого» Турчинова під Маріуполем.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Віктор Янукович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Президент України (в.о.)
23 лютого 2014 — 7 червня 2014
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Петро Порошенко
Попередник
Володимир Рибак
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 11-й Голова Верховної Ради України
22 лютого 2014 — 27 листопада 2014
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Володимир Гройсман
Попередник
Микола Азаров
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 18-й Перший віце-прем'єр-міністр України
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Андрій Клюєв
Попередник
Ігор Смешко
Security Service of Ukraine.gif Голова Служби безпеки України
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Ігор Дріжчаний