Велике пробудження

Ця стаття стосується теми
Протестантизм
Теми Критика Культура Демографія Еклезіологія Велике пробудження Історія Переслідування Реформація
Історія 95 тез Лейпцизький диспут Ауґзбурзький мир Дисентери Пуритани Гугеноти Варфоломіївська ніч Пієтизм Велике пробудження
Теологічні засади П'ять основ протестантського богослів'я Sola scriptura Solus Christus Sola gratia Sola fide Soli Deo
Головні течії Адвентизм Анабаптисти Англіканство Баптизм Кальвінізм Лютеранство Методизм П'ятдесятництво
Другорядні течії Рух Дослідників Біблії Східний протестантизм Рух святості Ірвінгіанство Брати Плімут Протопротестантизм (Гусити та Вальденси) Квакерство Брати Шварценау Швенкфельдисти Решта
Масові релігійні рухи Харизматичний рух Євангелізм Неохаризматичний рух
Інші напрями розвитку Армініанство Християнський фундаменталізм Криптопротестантизм Ауґзбурзький католицизм Ліберальне християнство Неоортодоксия Палеоортодоксія Пієтизм Пуританство
Пов'язані рухи Домашня церква Нонденомінаційне християнство Духовне християнство
Портал «Християнство»

Велике пробудження (англ.Great Awakening) — релігійний рух, що охопив Нову Англію ( США ) в 2-й чверті XVIII століття. У континентальній Європі йому відповідає квієтизм, на Британських островах — євангелізм та методизм.

Велике пробудження захопило в основному різні деномінації кальвіністського вчення. Конгрегаціоналісти, пресвітеріани, баптисти, голландські кальвіністи (реформати), деякі англікани — всі були незадоволені сухим раціоналізмом релігійної практики, що встановилася в Новій Англії. Як багатьом здавалося, в колоніях взяв гору формальний підхід до молитви, а місіонерською діяльністю серед індіанців і зовсім знехтували.

На чолі Великого пробудження став конгрегаціоналістський пастор з Нортгемптона, Джонатан Едвардс, який був прихильником кальвіністського богослов'я. Він палко захищав вчення про подвійне Приречення (Біблія, Ефесян 1:4-5,11,19; 2:4-10; Іоанна 15:16, Дії 13:48) і проповідував порятунок «тільки вірою в Ісуса Христа» (Біблія, Галатів 2:16). Проти виступили інші кальвіністи — англікани-консерватори на чолі з бостонським пастором Чарльзом Чонсі. У результаті цієї полеміки багато громад розкололися на «старосвітників» і «новосвітників».

У 1739—1740 роках багато шуму наробила подорож по колоніях одного з основоположників методизму Джорджа Вітфілда, який також дотримувався кальвіністського богослов'я. Він доводив слухачів своїми проповідями до справжньої несамовитості. Оскільки жодна церква не могла вмістити охочих, Вітфілд проповідував у відкритому полі. Подібно Едвардсу, він застерігав проти спокус вільнодумства.

Наслідком сплеску релігійного почуття в колоніях стало відкидання [Архівовано 22 листопада 2011 у Wayback Machine.] атеїстичних сторін європейського Просвітництва. Для проповіді своїх думок «новосвітники» заснували кілька навчальних закладів, з яких згодом виросли Дартмутський коледж та Принстонський університет.

Хвилі руху

• Перше велике пробудження
• Друге велике пробудження
• Третє велике пробудження
• Четверте велике пробудження

Див. також

• Рівайвелізм
• Реставраціонізм

Література

• Gaustad, Edwin S. The Great Awakening in New England(1957).
• Tracy, Joseph. The Great Awakening: A History of the Revival of Religion in the Time of Edwards and Whitefield, 1842.