Войтко Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віталій Іванович Войтко
Народився26 липня 1927(1927-07-26)
Стецівка (тепер Черкаська область)
Помер1 березня 1989(1989-03-01) (61 рік)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьпсихолог
Alma materУманський учительський інститут
Одеський педагогічний інститут
Галузьпсихологія
ЗакладНДІ психології Міністерства освіти Української РСР
Вчене званнячлен-кореспондент Академії педагогічних наук СРСРd
Науковий ступіньдоктор філософських наук
У шлюбі зАнгеліна Павлівна Войтко
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора

Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Віталій Іванович Войтко (26 липня 1927, Стецівка — 1 березня 1989, Київ) — доктор філософських наук, член-кореспондент АПН СРСР1978 року), директор Науково-дослідного інституту психології Міністерства освіти Української РСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

В. І. Войтко народився 26 липня 1927 року у селі Стецівці (тепер Звенигородського району Черкаської області).

Навчався в Уманському учительському інституті. В 1949 році закінчив Одеський педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського. Навчався в аспірантуруі при кафедрі філософії Київського педагогічного інституту імені А. М. Горького.

У 1953 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, а в 1966 році — докторську дисертацію.

В 1959 - 1972 роках працював завідувачем кафедри філософії Київського політехнічного інституту, в 1972 - 1983 роках - директором Науково-дослідного інституту психології УРСР. За його активної підтримки[1] інститут виконував науково-дослідні роботи із космічної проблематики, зокрема на замовлення науково-виробничого об'єднання "Молнія", яким керував Г. Є. Лозина-Лозинський.

Могила Віталія Войтка

Помер 1 березня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Наукові інтереси В. І. Войтка були спрямовані на вирішення психолого-педагогічних проблем безперервної і активної освіти дорослих, на здійснення принципу інтеграції освіти, науки і виробництва. Реалізований їм особистісно-рольовий підхід до організації навчального процесу дорослих враховував психологічні особливості учнів, їх індивідуальні схильності та інтереси, дозволяє повніше реалізувати завдання підвищення кваліфікації вчителів через рольове професійне спілкування. Є автором низки монографій (наприклад, «В. І. Ленін і проблеми науково-технічної революції» (1969) та інші).

Ним опубліковано ряд оригінальних робіт з психології навчання і виховання, впровадження психологічних досліджень у практику, організований щорічний республіканський збірник «Психологія». Під його редакцією підготовлено два видання «Психологічного словника» (1978, 1982).

Вів велику науково-педагогічну роботу. Підготував 41 кандидата наук — фахівців у галузі філософії та психології. Деякі його учні стали докторами наук.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Научное и религиозное мировоззрение. — К., 1960;
  • Основы атеизма. — К., 1962;
  • Людина, техніка, суспільство. — К., 1967;
  • Марксистська соціологія як наука. — К., 1968;
  • Молодь і суспільний прогрес. — К., 1970;
  • Соціально-психологічний аспект науково-технічної революції. — К., 1976;
  • Етика сімейних відносин. — К., 1981;
  • Долаючи інерцію мислення. — К., 1988.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чепа М.-Л.А. Войтко Віталій Іванович / Енциклопедія сучасної України. Том V, "Вод-Гн". - К.:НАН України, 2006.

2. Бурій В. "Я - філософ..." (Віталій Войтко) / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2002. - 26 лип. - С. 4. - (Постаті).

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]