Військові фахівці Білорусії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта використання послуг білоруських військових фахівців за 2000—2023 роки.
     Білорусь
     підтверджено владою
     спростовується владою/немає офіційних заяв

Військові фахівці Білорусії (біл. Ваенныя спецыялісты Беларусі) — колишні та діючі військовослужбовці Збройних сил Республіки Білорусь, рідше представники воєнізованих організацій та працівники підприємств військово-промислового комплексу, які надають підтримку іноземним силовим структурам.

Історія[ред. | ред. код]

У 1990-ті білоруська армія була скорочена урядом через неможливість утримувати великий контингент військ, який дістався від СРСР (див. Скорочення Збройних сил Білорусі (1992—1996)). Багато кадровиків втрачали робочі місця, інші йшли через низькі зарплати. Частина звільнених пішли в найманці. Серед затребуваних за кордоном спеціальностей виявилися льотчики, фахівці з обслуговування технічної авіації і бойової техніки, штабні офіцерів і фахівці спецоперацій — наприклад, снайпери[1]. Нерідко паралельно з державними спеціалістами або замість них діяли найманці, які уклали індивідуальні контракти з іноземними силовими структурами[2] або перебувають під патронажем білоруської влади[3]. Найважливішим регіоном для Білорусії в сфері послуг військових радників стала Африка. В кінці 2010-х і початку 2020-х все більше конкуренцію в частині навчання іноземних військовослужбовців та організації бойових дій почали надавати ізраїльтяни, французи, російські ПВК і представники інших країн[4].

Діяльність по країнах[ред. | ред. код]

Бойові дії і інциденти[ред. | ред. код]

У листопаді 2004 року білоруські пілоти опинилися в центрі скандалу в Кот-д'Івуар, коли вони разом з івуарійськими пілотами помилково розбомбили французьку військову базу (див. Білоруські найманці в Кот-д'Івуарі).

У 2011 році надходили повідомлення, що білоруські військові надають різну допомогу армії Муаммара Каддафі в боротьбі з повстанцями. Білоруси займалися підготовкою лівійських силовиків, ремонтом і експлуатацією військової техніки, діяли на посадах військових радників, виконували місії спецпідрозділів, у тому числі снайперів (див. Білоруси в лівійському конфлікті).

У 2013 році в місті Сана (Ємен) невідомі бойовики вбили двох співробітників 140-го ремонтного заводу[be], які працювали на Міністерство оборони країни. (див. Розстріли в Сані (2013)).

У 2015—2019 роках[4] проходила інформація, що білорууські військові фахівці знаходяться в Ківу, де надають допомогу урядовій армії в боротьбі з повстанцями. У 2017 році троє білорусів постраждали в катастрофи вертольота Мі-24, імовірно збитого ополченцями угруповання M23[12].

Відомі військспеці[ред. | ред. код]

  • Ліхоткін Олег Петрович — білоруський льотчик. У 2001 році виїхав до Демократичної Республіки Конго на службу військовим інструктором. УВС Брестського облвиконкому числиться зниклим без вести[13]. В інших джерелах заявлялося про його загибель в ході авіакатастрофи 2006 року[14] або полоні[15].
  • Сушкін Юрій Леонідович[be] — відставний полковник ВПС Білорусії, учасник Афганської та Першої Івуарійської воєн[16]. Здобув широку популярність після вбивства дев'яти французьких військовослужбовців у Кот-д'Івуарі, за що паризьким судом був заочно засуджений до довічного ув'язнення[17].
  • Паферов Олег Сергійович[be] — генерал-лейтенант, у період з 2008[18] до 2013[19] був керівником групи білоруських військових радників при Збройних силах Венесуели.
  • Качура В'ячеслав Михайлович[be] — відставний майор ГРУ[ru], колишній начальник штабу 334-го окремого загону спеціального призначення, учасник Афганської війни та імовірно громадянської війни в Лівії. З 2011 по 2018 роки перебував у полоні у бойовиків. Останній громадянин Республіки Білорусь, звільнений із лівійського полону[20].
  • Мазинський Анатолій Євгенович — співробітник 140-го ремонтного заводу, молодший брат театрального режисера Валерія Мазинського[be]. Загинув 2013 року в Ємені[21].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Эксперт: В Ливии могут воевать белорусские летчики, штабисты и снайперы
  2. ↑ а б На стороне Каддафи воюют белорусские партизаны[недоступне посилання з января 2022] — Комсомольская правда, 6 апреля 2011. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  3. ↑ «Батькины ЧВК»: сенсационные подробности об «отпусках» белорусских спецназовцев (рос.). Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  4. ↑ а б в г Белорусское военное присутствие в Африке (рос.). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  5. ↑ Stijn Mitzer and Joost Oliemans. Ivory Coast’s Su-25s — The Sharks Won’t Bite Again [Архівовано 2022-01-25 у Wayback Machine.], Oryx Blog, 31 March 2021.
  6. ↑ Украина и Белоруссия тайно восстанавливают ВВС Кот-д’Ивуара [Архівовано 2019-08-25 у Wayback Machine.] // Лента.ру 14 ноября 2005
  7. ↑ Белорусский режим в списках поставщиков оружия Судану // Хартия'97, 15 ноября 2008
  8. ↑ Как белорусские «коммандос» обучают своих венесуэльских коллег (видео). Білоруський партизан (рос.). Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  9. ↑ Алескандр Алесин. Списанные в Беларуси танки воюют в Йемене [Архівовано 2021-04-23 у Wayback Machine.] // Naviny.by (20 октября 2014)
  10. ↑ Siarhei Bohdan.Belarusian Military Cooperation With Developing Nations: Dangerous Yet Legal [Архівовано 2021-09-24 у Wayback Machine.] // Belarus Digest, 5 December 2013.
  11. ↑ Nigeria Turns to Russia, Czech Republic, and Belarus for Military Training and Materiel. Council on Foreign Relations (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  12. ↑ [1]
  13. ↑ Лихоткин Олег Петрович (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 24 лютого 2023.
  14. ↑ Продажа украинских штурмовиков Су-25 в Демократическую Республику Конго
  15. ↑ Крылья без родины
  16. ↑ Сергей Дмитриев. 15 лет без ответа: кто виновен в бомбардировке французских военных в Кот-д’Ивуар // RFI, 20 марта 2020
  17. ↑ Дмитрий Гусев. Тайны Су-25 и Юрия Сушкина: в Париже вынесли приговор по делу об убийстве французских военных в Кот-д’Ивуар // RFI, 16 апреля 2021
  18. ↑ Беларусь — Венесуэла: тайны политического альянса
  19. ↑ Лукашенко заявил, что Белоруссия разрабатывала для Венесуэлы план обороны. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 18 грудня 2020.
  20. ↑ Ливийский пленник: Вячеслав Качура вернется домой после шести лет заключения [Архівовано 2021-10-22 у Wayback Machine.] – Газета Коммерсантъ № 19 (6257) от 02.02.2018
  21. ↑ Борисовчанину Анатолю Мазынскому, расстрелянному в Йемене, до пенсии оставался год // Govorim.by, 5 декабря 2013

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Військові_фахівці_Білорусії&oldid=40860742