Вікос-Аоос
Національний парк Вікос-Аоос (грец. Εθνικός Δρυμός Βίκου-Αώου) — національний парк, заснований 1973 року у периферії Епір на північному заході Греції.
Парк охоплює 126 км² в гірській місцевості Пінду (висота варіює від 550 до 2497 метрів) з безліччю річок, озер, печер, глибоких каньйонів і густими хвойними та листяними лісами. Основа парку (3400 га) — вражаючий своєю красою каньйон Вікос, створена геологічною роботою річки Войдоматіс. До національного парку входять ущелина Аоос, гора Тімфі із найвищою вершиною Гаміла (2497 метрів) і низка традиційно грецьких поселень периферійної зони парку.
Вікос-Аоос є одним з десяти національних парків у материковій Греції і розташований за 30 кілометрів на північ від міста Яніна. Різноманітний ландшафт місцевості, рідкісних ендемічних видів флори і фауни, деякі з яких знаходяться на межі зникнення, а також культурні особливості традиційних поселень — основні особливості парку. Вікос-Аоос — частина екологічної мережі Природа 2000. Впродовж останніх років екологічний туризм розглядається як альтернатива економічному спаду сильно збезлюділих місцевих громад, у відношенні до довкілля і місцевої архітектури.
Довжина каньйону Вікос сягає 20 км, висота берегів варіює від 450 м до 1600 м, ширина — від 400 м до декількох метрів у найвужчому місці. Каньйон Вікос занесений до Книги рекордів Гіннеса як каньйон із найбільшою глибиною по відношенню до його ширини[1][2].
До території національного парку віднесено 12 км з протяжності Вікос. Круті схили, обривисті скелясті кручі домінують у середній та верхній течії річки. Численні яри розсікають обидва береги каньйону, а рух води, продовжуючи руйнування гірських порід, призводить до утворення осипань. Каньйон має північно-західно-південно-східний напрямок і є результатом геологічної роботи, здійснюваної впродовж мільйонів років річкою Войдоматіс, притоки річки Аоос (далі протікає під назвою Вйос територією Албанії та впадає в Адріатичне море). Войдоматіс нині — пересихаюча річка, цілорічний потік відбувається тільки в нижній течії. Каньйон вкриває різновікові геологічні формації. Верхні шари складені вапняком, під ними залягають сірі доломіти.
У північній частині парку річка Аоос протікає гірською долиною серед вершин Бургас 2022 м, гір Тімфі і Редовуні 1957 м, утворюючи ущелину протяжністю близько 10 км. Каньйон має напрямок схід-захід. Самобутньою особливістю каньйону Аоос є численні арочні мости, зведені в період з 17 по 19 століття, а також монастирі, побудовані у місцевому архітектурному стилі[3]. Ущелина характеризується великою кількістю ярів у середньій течії. Обидва скелясті береги Аооса складені доломітами.
Між каньйоном Вікос та ущелиною Аоос вододілом служить гірське пасмо Тімфі із найвищими вершинами: гаміла 2497 м, Астрака 2436 м, Плоскос 2400 м і Лапатос 2251 м. Піднявшись на Тімфі відкривається панорама численних, так званих, альпійських озер із родючими пасовищами, які є ареалом розповсюдження цілої низки рідкісних видів земноводних. Найбільше озеро в національному парку — Драколімні, що у перекладі з грецької означає Озеро дракона. Воно розташоване на висоті близько 2000 м на горі Тімфі, максимальна глибина озера — 4,95 м, а його поверхня вкриває 1 га.[4]
Гірський масив поблизу піку Астрака має багато вертикальних печер, особливо в районі сіл Скамнелі та Врадето. З давніх часів печери були відомі місцевим жителям, наукове ж дослідження було здійснене членами Бристольського дослідно-спелеологічного клубу в 1980-х роках. Більшість з цих печер має імена певним чином пов'язані із давньогрецькою міфологією, наприклад: Отвір Одіссея, Безодня епосу та інші. Нещодавно печери повторно вивчались Грецьким клубом спелеологів, а також групою французьких спелеологів. Найглибші вертикальні печери національного парку — печера Проватіна глибиною 408 м таЕпос 451 м.[5][6]
В районі Вікос-Аоос існують 13 малонаселених пунктів із загальною чисельністю населення 1 515 осіб, які відносяться до західніої частини гірського регіону Загорі. Традиційні домівки мешканців сіл мають ядроподібну форму, при цьому всі будинки у селі будувались навколо центральної площі, а між ними облаштовувались кам'янисті доріжки. Сьогодні збереження архітектурної спадщини Загорі є вимагою грецького законодавства; усі нові будівлі у Загорі мають зводитись із місцевого каменя та інших місцевих традиційних матеріалів та згідно з місцевими особливостями архітектури. Однією з характерних особливостей національного парку Вікос-Аоос є низка кам'яних аркоподібних мостів над річкою Аоос, які слугували для зв'язку із «зовнішнім світом», поки 1950 року була побудована дорога.
На території національного парку Вікос-Аоос росте близько 1 700 видів рослин, є багато квітів, у тому числі ендемічних. Ліси складаються з дуба, бука, клена, граба, верби, липи і декількох видів сосен і ялин, в тому числі рідкісної чорної сосни.
Фауна парку включає 24 види ссавців: ведмеді, вовки, олені, дикі кози, дикі кабани, рисі, тхори. Птахи представлені 133 видами, в тому числі тут мешкають хижаки: орли, стерв'ятники і яструби.[7]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вікос-Аоос
- ↑ Guinness World Records 2005: Special 50th Anniversary Edition. Guinness World Records. 2004. с. 52. ISBN 9781892051226. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 16 січня 2010.
- ↑ Hatzopoulou Magda. About Greece-Landscape (PDF). General Secretariat of Information, Greece. с. 7. Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2013.
- ↑ Prefectural Committee of Tourist Promotion: p. 12, 18, 20
- ↑ Denoël Mathieu, Schabetsberger Robert. Resource partitioning in two heterochronic populations of Greek Alpine newts, Triturus alpestris veluchiensis (PDF). University of Liège, Belgium. University of Salzburg, Austria. с. 2. Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2016. Процитовано 2 листопада 2009.
- ↑ Caves of the world. Sociedad Venezolana de Espeleologia. Архів оригіналу за 8 червня 2012.
- ↑ Adamopoulos Kostas. The deepest and the longest caves in Greece (PDF). Caving Club of Greece (SELAS). с. 1. Архів оригіналу за 8 червня 2012.
- ↑ Природа и животные Vikos-Aoos National Park. Архів оригіналу за 31 травня 2008. Процитовано 16 січня 2010.