Віллем III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллем III
нід. Willem III
Народився 19 лютого 1817(1817-02-19)[4][2][…]
Palace of the Nationd, Брюссель, Бельгія
Помер 23 листопада 1890(1890-11-23)[1][2][…] (73 роки)
Гет-Лоо, Апелдорн, Гелдерланд, Нідерланди
Поховання Нова церква
Країна  Нідерланди
Діяльність політик, суддя
Галузь політика[5]
Титул Принц Оранський, Король-Великий князь і принц Нідерландівd
Посада Великий князь Люксембургу і король Нідерландів[d]
Військове звання генерал
Конфесія Нідерландська реформатська церква
Рід Оранська династія
Батько Віллем II
Мати Анна Павлівна Романова
Брати, сестри Олександерd, Ернест Казимирd, Гендрік[d] і Софія Нідерландська
У шлюбі з Софія Вюртемберзька і Емма Вальдек-Пірмонтська
Діти Віллем Ніколас Олександр, Моріс[d], Олександерd[3] і Вільгельміна
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Золотого руна орден Чорного орла Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева орден Слона knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus

Віллем III (Вільгельм, нід. Willem III, нім. Wilhelm III., фр. Guillaume III, Віллем Александер Пауль Фредерік Лодевейк; 19 лютого 1817 — 23 листопада 1890) — король Нідерландів та великий герцог Люксембурзький з 17 березня 1849, герцог Лімбурзький, син Віллема II і Анни Павлівни.

У 18341837 відвідував Лейденський університет. Між принцом і його батьком існували розбіжності, внаслідок яких принц протягом короткочасного правління Віллема II майже не брав участі у державних справах. Нідерландський народ радісно вітав вступ у 1849 році на престол молодого короля-великого князя.

Конституціоналізм правління[ред. | ред. код]

Віллем III вважав обов'язком триматися в рамках конституції, яку скріпив своєю присягою. Він дозволив собі лише один раз відкрите протиріччя з радниками корони — у 1853, коли внаслідок введення католицької єпископської ієрархії протестантська частина нідерландського населення відчула тривогу. Коли в Амстердам королю була передана масова петиція протестантів, він заявив, що це народний рух ще сильніше скріплює узи, що з'єднують Оранський дім із нідерландським народом. Внаслідок такої заяви уряд Торбеке вийшов у відставку, поступившись місцем консервативному кабінету. Під час святкування 300-літньої річниці початку війни за незалежність Нідерландів, 1 квітня 1872, Віллем III публічно прочитав те місце з акту про звільнення від іспанського панування, в якому заявляється, що правителі існують для народів, а не народи для правителів. Слідом за тим він висловив гарлемському єпископу в приватній аудієнції своє обурення з приводу ультрамонтанської агітації, яка мала на меті перешкодити святкування згаданої річниці.

Відносини із Німеччиною[ред. | ред. код]

Як великий князь Люксембурзький та герцог Лімбурзький нідерландський король був до 1866 членом Німецького союзу. З того часу він почав ставитися до Пруссії з великою недовірою. Коли почалася франко-прусська війна, Віллем III разом із більшою частиною свого народу сподівався, що перемога залишиться на боці Франції.

Сім'я. Проблема престолонаслідування. Кінець унії з Люксембургом[ред. | ред. код]

18 червня 1839 e Штутгарті Віллем одружився зі своєю двоюрідною сестрою Софією, принцесою Вюртемберзькою (онучкою Павла Першого, який доводився йому дідом по материнській лінії), у них було три сини:

У 1879 Віллем III, що не ладнав зі старшим сином від першого шлюбу (який помер ще за життя Віллема), вступив у другий шлюб із молодою принцесою Еммою Вальдек-Пірмонтською. Народжена від цього шлюбу принцеса Вільгельміна і стала королевою після смерті батька (1890), оскільки другий син Віллема також помер молодим у 1884. У силу закону про регентство, виданого у 1884, при малолітній дочці королева Емма стала правителькою Нідерландів. Тим часом у Великому герцогстві Люксембурзькому, де жіноча лінія не користувалася правом престолонаслідування у силу салічних законів, престол не міг перейти до Вільгельміни, і Люксембург очолив ровесник Віллема принц Нассау Адольф.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]