Вільховатий
село Вільховатий | |
---|---|
Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах | |
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район | Рахівський район |
Тер. громада | Рахівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA21060050030083479 |
Основні дані | |
Засноване | 18ст |
Населення | 1365 |
Площа | 0,790 км² |
Густота населення | 1410 осіб/км² |
Поштовий індекс | 90623 |
Телефонний код | +380 3132 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°00′43″ пн. ш. 24°10′14″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
442 м[1] |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Вільхова́тий — село в Україні, у Закарпатській області, Рахівській міській громаді Рахівського району.
Населення становить близько 1200 осіб. Уздовж села тече річка Тиса. Головна вулиця — 16 липня. Найвища точка над рівнем моря — г. Шоймул.
Колись давно, на місці нашого села, жила сім’я, яка мала гарну та вродливу доньку, з блакитними очима і довгою-довгою русою косою. Найбільше на світі дівчина любила спілкуватися з природою. Із дерев брала силу, квіти дарували їй красу і вроду, птахи вливали в душу пісню.
Одного разу на село напали чужинці. Помітивши красуню, вони вирішили взяти її в полон. Та на захист своєї улюблениці стала природа. Дерева перешкоджали чужинцям гілками, птахи видзьобували їм очі. Та ось вп’ялася дівчині в ногу стріла. Красуня тихо зойкнула, підвела голову до неба і впала на землю. Тієї ж миті кинулися до неї бусурмани. Волею Божою руса коса розплелася і там, де лежала дівчина, виросла вільха. Від здивування загарбники остовпіли. Вони ніяк не могли зрозуміти, де поділася красуня, що з нею трапилось. Розлючені, вони спалили село, знищили жителів і подалися геть. Все запалало, але злі язики полум’я ніяк не могли підступити до вільхи. Якась божественна сила охороняла деревце. Одинока вільха так і залишилася самотньо рости серед знищеного села.
Через деякий час, подорожній зупинився біля деревця, відпочив і вже збирався йти далі, як щось ніби його притримувало біля цього місця. Так і вирішив він зупинитися тут надовго, збудував хатину і поселився біля одинокої вільхи. Згодом це село дістало назву Вільховатий.
Над селом Вільховатий із одного боку річки Тиси височить гора Шоймул. Говорять, що давно-давно летів здалеку замучений, знесилений орел. Він був поранений і впав з розпростертими крилами, бо не зміг далі летіти. Так він і загинув. От ця гора і схожа на орла з розпростертими крилами. А «Шоймул» з румунської означає орел (ястріб).
У селі діє Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах. Це єдиний в Україні природничий музей Українських Карпат, який створено на базі Карпатського біосферного заповідника. Музей функціонує як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний центр Карпатського біосферного заповідника. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс, діяльність якого спрямована на вирішення екологічних проблем регіону.
Музейна експозиція складається з двох відділів:
- Природа Карпат — історія Карпатських гір, їх геологія, геоморфологія, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ тощо;
- Природокористування в Українських Карпатах — від колонізації до наших днів; традиції і культура українських горян.
Створено дві діорами: карстова печера та буковий праліс в Угольці. Частина експозиції ознайомлює з історією, культурою і природокористуванням етнічних карпатських народностей: гуцулів, бойків, лемків.
У музеї діє інформаційний центр, який збирає та опрацьовує екологічну інформацію, займається екологічною освітою, організовує семінари та інші заходи на екологічні теми.
Неподалік від музею розташована гідрологічна пам'ятка природи — Джерело Б/н (урочище «Підділ»).
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1018 осіб, з яких 514 чоловіків та 504 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1096 осіб.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,64 % |
російська | 0,18 % |
- Гора Шоймул;
- Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах;
- Гідрологічна пам'ятка природи — Джерело Б/н (урочище «Підділ»);
- Храм Преображення Господнього.
- Церква Преображення Господнього (1938 р);
- Православна церква Вознесіння (розібрана у 1991 році). Церква дещо спрощеної конструкції, збудована в 1938 p., хоч і не належала до видатних пам’яток, однак була цікавою як тип дерев’яних православних церков і наближалася за стилем до «середньогуцульських» церков. У церкві зберігався своєрідний іконостас, вирізьблений Василем Ігнатюком у стилі гуцульської різьби. Царські двері поєднують кілька традиційних грон з плоскою різьбою. Весь орнамент різноколірно пофарбовано. Улітку 1991 р. за священика Дудли довкола дерев'яної церкви споруджено нову муровану, а дерев'яну — розібрано.
- Каплиця (XX ст). У селі зберігалася (зараз в Ужгородському скансені) одна з останніх шестигранних дзвіниць, типових для сіл закарпатської Гуцульщини. Шість граней має і нижній зрубний ярус, і верхній каркасний, а також шатрова покрівля. Це єдина дзвіниця цього стилю, що не зазнала переробок, а також не була перекрита бляхою. На кладовищі на лівому березі Тиси збереглася дерев’яна каплиця. Неподалік стояла стара дерев’яна дзвіниця, але тепер її повністю оновлено.
- ↑ Погода в селі
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/rakh/vilkhova.htm[недоступне посилання з квітня 2019]