Глазовий Павло Прокопович
Павло Прокопович Глазовий | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 30 серпня 1922 Новоскелюватка, Казанківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | |||
Помер | 29 жовтня 2004 (82 роки) Київ, Україна | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | Письменник, журналіст | |||
Сфера роботи | література[1], поезія[1] і дитяча та підліткова літератураd[1] | |||
Alma mater | Київський педагогічний інститут імені Горького (1950) | |||
Роки активності | 1940—2004 | |||
Напрямок | поет-гуморист, поет-сатирик | |||
Жанр | сатира і гумор[d] | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка, Казанківський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР — 29 жовтня 2004, Київ, Україна) — український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України.
Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба.
Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник Другої світової війни[2].
Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького.
У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Був головним редактором журналу «Новини кіноекрану».
Жив у Києві на вулиці Льва Толстого (нині вулиця Гетьмана Павла Скоропадського), 25. Помер на 83-му році життя 29 жовтня 2004 року. Похований разом з сином на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.90″ пн. ш. 30°30′3.50″ сх. д. / 50.41747° пн. ш. 30.50097° сх. д.).
- «Великі цяці» (1956)
- «Карикатури з натури» (1963)
- «Коротко і ясно» (1965)
- «Щоб вам весело було» (1967)
- «Усмішки» (1971)
- «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973)
- «Байки та усмішки» (1975)
- «Весела розмова»(1979)
- «Хай вам буде весело» (1981)
- «Сміхологія» (1982)
- «Вибрані усмішки» (1992)
- «Веселий світ і Чорна книга» (1996)
- збірка «Сміхослов» (1997)
- «Сміхологія, вибране» (2003)
- «Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003)
- Видання за ініціативи сина поета Олекси у видавництві ФОП Стебеляк:
- «Сміхологія, видання третє доповнене» (2007)
- «Сміхологія, видання четверте» (2007)
- «Байкографія, видання третє» (2008)
- «Архетипи, видання друге» (2009)
- «Куміада. Для дітей і дорослих.» (2009)
- «Веселі гуморески» (2010)
- «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)
- «Сміхологія» (2013)
- «Дорослі гуморески» (2013)
- «Про Пончика, Батончика та Білого Слоника. Славнийвоїн Печериця» (2013)
- «Сміхологія. Цеглина» (2022)
- «Пушок і Дружок» (1957) в співавторстві з Федором Маківчуком
- «Старі друзі» (1959), в співавторстві з Федором Маківчуком
- «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) — у співавторстві з Богданом Чалим
- «Іванець-Бігунець» (1963)
- «Як сторінка, то й картинка» (1964)
- «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965)
- «Перченя» (1966)
- «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)
- «Про Пончика, Батончика та Білого Слоника. Славний воїн Печериця» (2013)
- Двомовний кум («Архетипи» 2009)
- Кум-президент («Архетипи»2009)
- Соловки, соловки…
- Ображена Сара
- Очманілий ребе
- Бородате чудо
- Клани і гетьмани
- Маланці
- Дядько їсти хоче
- Заморські гості
- Заноза
- Красотульки
- Кто шумєл?
- Мова величава
- Не в своїй тарілці
- Серед темної ночі
- Спілкування
- Турок
- Еволюція
- Найважча роль
- Похвала
- «Первый парень» (1958)
- «Штепсель женит Тарапуньку» (1957)
- Лауреат премії імені Остапа Вишні (1988; року за книжку «Сміхологія»);
- Перший лауреат премії імені Петра Сагайдачного (1996);
- Літературна премія імені Наталі Забіли;
- Орден «За заслуги» 3 ступеня (1997; за вагомий внесок в українську літературу);
- Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»;
- Медаль Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» — «За доброчинність» (2012).
- Лауреат міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2024 рік(посмертно).
У місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового.
8 листопада 2011 року в Києві, на будинку по вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет-гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку.
2016 року у місті Миколаїв вулицю Лазо перейменували на вудицю Павла Глазового.
2016 році у місті Кривий Ріг вулицю Балакіна перейменували на вулицю Павла Глазового.
28 грудня 2022 НБУ випустила пам'ятну монету присвячену Павлу Глазовому.[3][4]
У місті Краматорськ вулицю Крилова перейменували на вулицю Павла Глазового.
22 червня 2023 року у місті Ірпінь вулицю Кошового перейменували на вулицю Павла Глазового.
18 січня 2024 року у місті Київ вулицю Григорія Онискевича перейменували на вулицю Павла Глазового.[5]
- Глазовий Павло Прокопович // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6. — С. 78.
- Рудаков М. І. Автографи майстрів. — Київ: МДФ «Українська хата». — 2005. — 126 с., ISBN 966-7025-05-5, с. 25-26.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Усі письменники і народна творчість: довідник (укр.) . Київ: Майстер-клас. 2008. с. 67—68. ISBN 978-966-471-096-8.
- ↑ Пам’ятна монета "Павло Глазовий" уведена в обіг із 28 грудня 2022 року. Національний банк України (укр.). Процитовано 28 грудня 2022.
- ↑ НБУ присвятив пам’ятну монету українському поету-гумористу Павлу Глазовому. Новини України - #Букви. 28 грудня 2022. Процитовано 28 грудня 2022.
- ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
- П. П. Глазовий на сайті «Николаев литературный»
- Гумореска Павла Глазового
- Біографія та твори Павла Глазового.
- Біографія Павла Глазового на сайті «Гордість України!»
- Сміхологія, Павло Глазовий
- Твори Павла Глазового
- Сайт присвячений письменнику
- Основний сай з гуморесками Павла Глазового
- Твори Павла Глазового в онлайн-бібліотеці TOU
- Народились 30 серпня
- Народились 1922
- Померли 29 жовтня
- Померли 2004
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Київського педагогічного інституту
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лауреати Літературної премії імені Остапа Вишні
- Лауреати літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького
- Лауреати літературної премії імені Наталі Забіли
- Заслужені діячі мистецтв України
- Уродженці Казанківського району
- Радянські поети
- Сатирики СРСР
- Українські поети
- Українські сатирики
- Поети XXI століття
- Сатирики XXI століття
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Померли в Києві
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Люди на монетах України