Давид Феррер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
David Ferrer Ern
Громадянство Іспанія
Місце проживання Валенсія, Іспанія
Дата народження 2 квітня 1982
Місце народження Шабія, Аліканте, Іспанія
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Початок кар'єри 2000
Завершення кар'єри 2019
Робоча рука права
Бекхенд дворучний
Тренер Хав'єр Пілес (2000–2013)
Хосе Франсіско Альтур (2014)
Франсіско Фогес (2014–2019)
Призові, USD $31,483,911

Одиночний розряд

Матчів в/п 734–377 (66.1% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулів 27
Найвища позиція 3 (8 липня 2013)
Мейджори
Австралія ПФ (2011, 2013)
Ролан Гаррос Ф (2013)
Вімблдон ЧФ (2012, 2013)
США ПФ (2007, 2012)
Інші турніри
Олімпіада 3р (2012)

Парний розряд

Матчів в/п 77–113 (40.5% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулів 2
Найвища позиція Ранг 42 (24 жовтня 2005)
Мейджори
Австралія 3р (2005)
Ролан Гаррос 2р (2009)
Вімблдон 1р (2003, 2004, 2005, 2006, 2009, 2018)
США 2р (2004, 2006)
Інші парні турніри
Олімпіада ПФ – 4-те (2012)

Давид Феррер (ісп. David Ferrer Ern) — колишній іспанський тенісист. Найвищу одиночну позицію світового рейтингу — 3 місце досяг 8 липня 2013, парну — 42 місце — 24 жовтня 2005 року. Здобув 27 одиночних та 2 парні титули.

Давид Феррер розпочав кар'єру тенісиста-професіонала у 2000 році. До чільної десятки світового рейтингу він уперше ввійшов у 2005 році. Давид відомий як спеціаліст із ґрунтових кортів, але мав успіхи також і на харді. Він двічі вигравав Кубок Девіса у складі іспанської команди — у 2008 та 2009 роках. Найвищим досягненням на турнірах Великого шолома був фінал в одиночному розряді. Завершив кар'єру 2019 року.

Стиль[ред. | ред. код]

Давид Феррер порівняно невисокий тенісист і не має у своєму арсеналі особливо ефективної зброї, але відомий своїми бійцівськими якостями, швидкістю та корті та витривалістю. Він виграє здебільшого завдяки стабільній грі на задній лінії. Його удари з відскоку здебільшого лягають дуже глибоко. На сітці він почувається не дуже зручно, але швидкість пересування дає йому змогу перехоплювати удари супротивника, якщо той у незручному положенні.

Спортивна біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Давид Феррер переїхав до Ганді, коли йому було 13. Наступні два роки він відвідував федерацію тенісу Каталонії, де проходив навчання. Феррер провів дев'ять місяців в Екьюліте, в академії Хуана-Карлоса Ферреро, розташованої у Вілен, перед тим, як повернутися в Хавеа, де він тренувався в Денії.

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

Феррер став професійним тенісистом у 2000 році, закінчивши сезон 419-ю ракеткою світу, вигравши невеликі турніри в Польщі та Іспанії, а також в Іспанії грав у фіналі, але виграти не зумів. 2001-й став не дуже вдалим для Феррера, він виграв перший титул у серії «Челенджер», здобувши перемогу в Сопоті, а наступного тижня дійшов до півфіналу турніру Манерба. У тому ж сезоні він доходив до півфіналів напівпрофесійних турнірів в Іспанії.

2002[ред. | ред. код]

Феррер вражаюче закінчує сезон, маючи позитивний баланс зустрічей у матчах серії ATP (10-8) і Челленджером (35-13), в тому ж році, він виграє перший турнір серії ATP в Бухаресті (перемігши у фіналі Акасусо) і доходить до фіналу турніру в Умазі ATP (вигравши Налбандяна, Корію, програвши Мойе). Виграє Челенджер у Наполі, Валенсії й Сассуоло. У всіх 10 матчах серії ATP здобуває перемоги, а в челенджері у 34 з 35 матчів на ґрунті бере верх над суперниками.

2003[ред. | ред. код]

Головним досягненням Феррера у 2003 році стала перемога над Андре Агассі на турнірі в Римі — Rome Masters. У тому ж році він дебютує на всіх чотирьох турнірах Великого шолому і бере участь у шести змаганнях ATP серії «Мастерс». На Роланд Гаррос і Вімблдоні іспанець доходить до другого раунду. Пізніше втретє в кар'єрі грає у фіналі турніру в Сопоті, програвши у вирішальному матчі Коріі. У парному розряді вперше виходить у фінал, в Акапулько (ц парі з Фернандо Вісенте). Маючи баланс 13-16 на ґрунті, 6-10 на харді, 1-1 на траві, Феррер закінчує рік на 71-му місці в рейтингу ATP.

2004[ред. | ред. код]

У 2004 році Феррер доходить до чвертьфіналів у Буейнос-Айресі, Валенсії і на турнірі серії «Мастерс» в Гамбурзі (обігравши 6-ту ракетку світу — Давіда Налбандяна). У Штутгарті виходить у півфінал, але програє Гастону Гаудіо. Пізніше були чвертьфінали у Бухаресті і півфінали в Палермо і Ліоні (обіграний Хуан Карлос Ферреро, програв Ксавьє Малісс). Закінчує рік на 49-му місці в рейтингу одиночного розряду.

2005[ред. | ред. код]

Феррер доходить до півфіналу в Маямі, обігравши Налбандяна, Ферреро і Хрбати, програвши тільки Надалю. На домашньому турнірі у Валенсії виходить у фінал, але поступається росіянинові Ігорю Андрєєву у трьох сетах. Доходить до чвертьфіналу в Монте Карло і півфіналу у Римі. У третьому для нього Роланд Гаррос доходить до чвертьфіналу, у 4-му раунді в п'яти сетах обігравши чинного чемпіона Гаудіо, але відразу поступається майбутньому переможцю — Рафаелю Надалю. На US Open доходить до 3-го раунду, програвши там Домініку Хрбати. Далі був чвертьфінал у Мадриді та Парижі. З восьми турнірів «Мастерс» лише в одному Феррер не долає бар'єр першого раунду. За сезон Феррер виграє два турніри в парному розряді, разом із партнером Вентурою йому підкоряються змагання у Вина дель Мар і Акапулько. У підсумку на його рахунку призових вже 951 772 долара, рік закінчує 14-ю ракеткою світу.

2006[ред. | ред. код]

Починає рік як надзвичайно вдало, з чвертьфіналу, на незручному для нього харді в Окленді. Уперше в кар'єрі входить в десятку найкращих тенісистів, дійшовши на Аустраліан Оупен до 4-го раунду (вигравши Маріо Анчіч, програвши Фабрісу Санторо). Але в десятці найсильніших Феррер протримався лише п'ять тижнів. Потім в іграх на Кубок Девіса бере участь у матчі проти збірної Білорусі. У березні вдруге поспіль виходить до півфіналу в Маямі, програвши Роджеру Федереру, а також до чвертьфіналу в Гамбурзі, програвши лише майбутньому переможцю — Томмі Робредо. У Дюссельдорфі виграє у двох гравців із першої десятки, 4-й ракетки світу Івана Любічіча і 9-ї Фернандо Гонсалеса. Доходить до 3-го раунду відкритого чемпіонату Франції і 4-го раунду на Уїмблдоні (виграв у Фернандо Гонсалеса, програв Хьюітт).

У липні Феррер виграє другий у кар'єрі титул серії ATP в п'ятигодинному матчі проти Акасусо, програючи у другому сеті 1-5, він зумів витягнути матч, відігравши навіть один матчбол. У серпні на хардових турнірах в Цинциннаті і Айдахо доходить до чвертьфіналу, а пізніше до 3-го раунду в Нью-Хейвені. На ЮС Оупен вдруге поспіль доходить до 3-го раунду, програвши там Саусу. Феррер закінчує рік у чвертьфіналі Базеля, програвши Федереру. За рік він має баланс 3-5 проти гравців з першої десятки, 18-8 на ґрунті і 17-13 на харді. Знову закінчує рік на 14-й позиції рейтингу

2007[ред. | ред. код]

На першому турнірі сезону в Оукленді Феррер доходить до фіналу, у якому обігрує Томмі Робредо. На Аустраліан Оупен він обіграє Крістіана Плессі, Томаса Йоханссона і Радека Штепанека, програвши в п'яти сетах Марді Фішу в 4-му раунді. Місяць по тому він доходить до чвертьфіналу в Роттердамі, а ще пізніше в Індіан Велсі та Монте Карло, а також до 4-го раунду в Маямі і Гамбурзі, і півфіналу в Барселоні.

На відкритому чемпіонаті Франції у 3-му раунді його зупиняє Фернандо Вердаско, а на Вімблдоні у 2-му раунді — француз Поль-Анрі Матьє.

У липні він виграє другий титул у сезоні і четвертий за кар'єру, у фіналі турніру в Бастааде, обігравши Ніколаса Альмагро. Так само доходить до чвертьфіналу «Мастерсу» в Цинциннаті, а в Айдахо у 3-му раунді поступається Енді Роддіку. На ЮС Оупен під 15-м номером посіву доходить до півфіналу, попутно обігруючи Давида Налбандяна, Рафаеля Надал і Хуана-Ігнасіо Челу, програвши тільки 3-му сеяному Новаку Джоковічу. Успішний виступ на ЮС Опун дало йому змогу піднятися на 8-й рядок рейтингу. Після ЮС Оупен Феррер отримує перемогу в Токіо, обігравши Рішара Гаске у фіналі. На турнірі «Мастерс» в Парижі, доходить до чвертьфіналу, але поступається Давиду Налбандяну.

На підсумковому турнірі «Теніс Мастерс» Феррер отримує 6-й номер посіву. У першому матчі виграв у Джоковича, а у другому — у другого сіяного Надаля. Пройшовши кваліфікацію, обігрує Рішара Гаске 6-1, 6-1, і став єдиним, хто показав найкращий баланс виграних-програних сетів (6-1). У півфіналі обігрує Енді Родіка, а у фіналі поступається Роджеру Федереру. Рік закінчує на дуже високій 5-й позиції.

2008[ред. | ред. код]

На початку року, на турнірі в Окленді, програє у чвертьфіналі Жюльєну Беннето, хоча Феррер був першим сіяним. На Аустраліан Оупен без проблем проходить до 3-го раунду, у 4-му обігрує Хуана-Карлоса Ферреро у чотирьох сетах, а у чвертьфіналі поступається майбутньому переможцю Новаку Джоковічу. 25 лютого Феррер став четвертою ракеткою світу, незважаючи на поразку в другому раунді турніру в Роттердамі.

20 квітня виграє перший турнір у році і шостий у кар'єрі, обігравши Ніколаса Альмагро у фіналі Open де Теніс Комунідад Валенсіана, відігравши три матчболи в матчі з Фернандо Вердаско, зумів відігратися у фіналі, програючи у вирішальному сеті 5-2, причому в Альмагро було два брейкпойнти.

Феррер доходить до чвертьфіналу в Монте Карло, програючи там майбутньому чемпіону турніру Рафаелю Надалю, хоча в другому сеті в нього було п'ять сетболів. На наступному тижні в Барселоні доходить до фіналу, обігравши Ніколаса Лапентті, Томмі Робредо і Станісласа Ваврінки, але програвши Надалю у фіналі.

На Ролан Гаррос повторює своє найкраще досягнення, вийшовши у чвертьфінал, програвши улюбленцю місцевої публіки Гаелю Монфісу. Феррер починає сезон на траві перемогою в Хертогенбосе. Для нього це став перший титул на траві і сьомий у кар'єрі, ставши другим іспанцем, після Надаля, якому вдавалося виграти турнір на траві за 36 років. Але на Вімблдоні програє вже в третьому раунді Маріо Анчіч.

На ЮС Оупен несподівано програє 126-й ракетці світу Кею Нішікорі у п'яти сетах, не реалізувавши п'ять матчболів.

2009[ред. | ред. код]

Феррер грає у фіналах Дубаї і Барселони, але в обох програє Новаку Джоковичу і Рафаелю Надалю відповідно. Через травми пропускає чвертьфінал Кубка Девіса. У Монреалі програє Федереру, маючи брейк у фінальному сеті.

1 вересня 2009 стартує в першому раунді ЮС Оупен, в якому зіграв проти співвітчизника Альберто Мартіна.

2011[ред. | ред. код]

На Відкритому чемпіонаті Австралії Феррер добрався до півфіналу, вигравши у чвертьфіналі у першої ракетки світу Рафаеля Надаля у трьох сетах. Надаль грав матч із Феррером із травмою. У півфіналі Феррер поступився Енді Маррею у чотирьох сетах. Давид Феррер не зміг пробитися до другого кола турніру в Роттердамі з призовим фондом 1 мільйон 150 тисяч євро. У стартовому матчі напівфіналіст Відкритого чемпіонату Австралії 2011 року поступився у двох сетах представнику Фінляндії Яркко Ніємінєну — 3:6, 4:6.

Феррер в Україні[ред. | ред. код]

4—5 липня 2009 р. тенісисти Фернандо Вердаско та Давид Феррер перебували в Україні за запрошенням голови комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молоді та спорту Павла Костенка.

У суботу, 4 липня, на кортах спортклубу «Селена» у Черкасах зірки світового тенісу давали майстер-клас для юних українських тенісистів.

Загальна статистика[ред. | ред. код]

Графік виступів на турнірах Великого шлему[ред. | ред. код]

Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ КТ К# DNQ A NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Турнір 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 SR В-П Перемога %
Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу ЧФ ПФ ЧФ ПФ ЧФ ЧФ 0 / 16 41–16 72%
Відкритий чемпіонат Франції з тенісу К2р ЧФ ЧФ ПФ Ф ЧФ ЧФ 0 / 16 44–16 73%
Вімблдонський турнір ЧФ ЧФ 0 / 15 28–15 65%
Відкритий чемпіонат США з тенісу ПФ ПФ ЧФ 0 / 16 32–16 67%
В-П 0–0 2–4 3–4 6–4 10–4 11–4 12–4 7–4 9–4 14–4 18–4 19–4 10–4 9–3 10–4 5–4 0–4 0 / 63 145–63 70%

Фінали турнірів Великого шлему: 1 (1 поразка)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 2013 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт Іспанія Рафаель Надаль 3–6, 2–6, 3–6

Графік виступів на чемпіонатах завершення сезону[ред. | ред. код]

Турнір 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 SR В-П % виграшів
Фінал ATP DNQ Ф DNQ RR ПФ RR RR RR RR DNQ 0 / 7 8–14 36%

Фінали на турнірах завершення сезону: 1 (1 поразка)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 2007 Шанхай Тверде (i) Швейцарія Роджер Федерер 2–6, 3–6, 2–6

Посилання[ред. | ред. код]