Дармограй Роман Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Дармограй
Роман Анатолійович Дармограй
 Полковник
Загальна інформація
Народження22 жовтня 1993(1993-10-22) (30 років)
Чернігівська область, Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 72 ОМБр →
 10 ОГШБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2016

Роман Анатолійович Дармограй (нар. 22 жовтня 1993) — військовослужбовець Збройних сил України, Герой України (2022).

2022 року увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Роман Дармограй народився 22 жовтня 1993 року.

2015 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Службу розпочав у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, де пройшов шлях від командира взводу до заступника командира бригади[2]. Учасник АТО/ООС[3][4]. Захищав українські позиції під Волновахою (2015-2016), Авдіївкою (2016-2017), на Світлодарській дузі (2018-2019).

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року спланував та організував оборону населених пунктів Пухівка, Рожівка та Калинівка Броварського району Київської області, створивши ефективну систему вогню підрозділів механізованого батальйону бригади. Після майже чотиригодинного бою 9 березня було знищено 17 танків, 3 БМП та до 55 бійців противника[5].

З 2023 року командир 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (1 лютого 2017) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
  • орден «Народний Герой України» (2017)[9].
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (2 грудня 2016)[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього. Forbes.
  2. ↑ Роман Дармограй. Народний Герой України. Архів оригіналу за 22 березня 2022.
  3. ↑ Віолетта Кіртока (13 квітня 2022). Герой України Роман Дармограй про бої під Броварами: «Хотіли легенько коцнути їхній „Тигр“, щоб залишити собі. Не пощастило. Ішли танки. Тому довелося забирати танки». Цензор. НЕТ. Архів оригіналу за 13 квітня 2022.
  4. ↑ Анастасія Олехнович (21 березня 2022). Роман Дармограй: як за сім років молодий лейтенант став Героєм України. АрміяInform. Архів оригіналу за 21 березня 2022.
  5. ↑ Володимир Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ та членам родин загиблих Героїв України. Офіс Президента України. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022.
  6. ↑ Сайт 10-ї окремої гірсько-штурмовової бригади «Едельвейс»
  7. ↑ Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 «Про присвоєння звання Герой України [Архівовано 2022-04-06 у Archive.is]»
  8. ↑ Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-03-15 у Wayback Machine.]»
  9. ↑ «Народний Герой України": у Запоріжжі військових та волонтерів нагородили недержавним орденом, — Фоторепортаж. 061.ua. 14 вересня 2017.
  10. ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-04-28 у Wayback Machine.]»

Посилання

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дармограй_Роман_Анатолійович&oldid=43617770