ЕР25
| ЕР-25 | |
|---|---|
 Електропоїзд ЕР25. Вид на вагон 32.037 | |
| Основні дані | |
| Роки виробництва | 1962—2003 |
| Країна виробництва |
 СРСР |
| Завод | РВЗ |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі |
змінний 25 кВ, 50 Гц |
| Кількість вагонів | 2 моторно-головних вагона, 2 причепних вагона, всього 4 вагона. |
| Пасажиромісткість |
(сидячих місць) Поїзда: 316 Моторно-головного вагона: 70 причіпного: 88 |
| Матеріал вагона | сталь |
| Конструкційна швидкість | 130 км/год |
| Довжина вагона | 25090 мм |
| Ширина | 3450 мм |
| Ширина колії | 1435 мм |
| Потужність ТЕД | 210 кВт |
| Експлуатація | |
| Країна експлуатації | Болгарія |
| Оператор | БДЖ |
 ЕР25 у Вікісховищі | |
ЕР25 (Електропоїзд Ризький, 25-й тип) — серія електропоїздів змінного струму, що випускалися на Ризькому вагонобудівному заводі для залізниць Болгарії. Заводське позначення — 62-209.
Історія[ред. | ред. код]
Виробляли електропоїзд в 1970-1980-х роках для Болгарських державних залізниць (болг. Български държавни железници, Болгарські державні залізниці). Згідно з правил БДЖ в Болгарії отримав серію БДЖ 32 (серійне позначення 32.xxx, де ххх — номер вагона). Побудований на базі наявних (на той час) електропоїздів ЕР9 і ЕР2.
Вид на вагон 33.008
Крім європейської колії (1435 мм) має деякі відмінності від радянських аналогів, зокрема в компонуванні головних вагонів (додано багажне відділення за кабіною машиніста), а також кількістю дверей у вагонах і інтер'єром. Змінам піддалися також ударно-тягові прилади, наприклад наявність буферів і гвинтового зчеплення. Щоправда був збережений серійний радянський автозчеп СА-3, однак з боку кабін машиністів на головних вагонах було присутнє гвинтове зчеплення. З 1988 року по 1991 рік виробляли та постачали поліпшену версію цього електропоїзда, серійно цю серію позначували за правилами БДЖ як БДЖ 33 (33.xxx).
Характеристики[ред. | ред. код]
Електропоїзди серії 32.xxx використовують стандартну для Болгарських залізниць напругу змінного струму 25 кВ при частоті 50 Гц. Склад обладнаний чотирьохполюсними тяговими двигунами пульсуючого струму, з послідовним збудженням і власною системою охолодження і вентиляції. Номінальна потужність двигунів — 210 кВт, номінальна напруга струму — 825 В. Максимальні обороти — 2080 об/хв, маса — 2000 кг. Ступінь обмеження збудження тягового струму — 45 %. Акумуляторна батарея типу 90КН-125, кадмій-нікелева, ємністю в 125 А/год, напругою 110 В. Є обладнання для роботи за системою багатьох одиниць (СБО). Конструкційна швидкість — 130 км/год. У 2002 році, у зв'язку зі зношеністю парку поїздів серії, була обмежена до 110 км/год. Прискорення від 0 до 80 км/год — 30 секунд.
Зазвичай поїзд складається з чотирьох вагонів — двох головних і двох причіпних. У деяких випадках два електропоїзди можуть бути зчеплені. Найчастіше ці поїзди використовуються на маршрутах малої і середньої протяжності з багатьма зупинками. Це так звані в Болгарії «пасажирські поїзди» (болг. пътнически влак) на відміну від «швидкого» (болг. Б'рз Влако) і «експреса» (болг. бърз влак). Основна відмінність цих типів поїздів у середньій швидкості руху і кількості зупинок, а також в ціні квитка.
Приблизно з 2005 року поступово замінюються на електропоїзди серії Desiro марки Siemens.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Агоп Мелконян. «Влакове». ДИ «Отечество», 1985(рос.)
- Подвижен състав и средства за сигнализация в БДЖ. ДИ «Техника», 1976(болг.)
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт про європейські залізниці [Архівовано 18 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Сайт БДЖ [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||
