Ернест Гіро
| Ернест Гіро | |
|---|---|
| фр. Ernest Guiraud | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 червня 1837[1][2][…] або 26 червня 1837[4] |
| Місце народження | Новий Орлеан, Луїзіана, США[4] |
| Дата смерті | 6 травня 1892[5][6][…] (54 роки) |
| Місце смерті | Париж, Франція[4] |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Guiraudd |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, хореограф, педагог, викладач університету, піаніст, музичний педагог |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Антуан Мармонтель і Галеві Жак Франсуа Фроманталь |
| Відомі учні | Maurice Emmanueld, Поль Дюка, Edmond Dietd, Henri Büsserd, Mélanie Bonisd, Jeanne Sorbierd, Françoise Vacherd, Eugène Piffarettid і Gabriel Piernéd |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера і класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди | |
| Батько | Jean-Baptiste Guiraudd |
| Мати | Adélaïde Croisillesd |
 Файли у Вікісховищі | |
Ернест Гіро (фр. Ernest Guiraud; 26 червня 1837, Новий Орлеан — 6 травня 1892, Париж) — французький композитор і педагог. Син викладача музики. У 15 років написав поставлену в Новому Орлеані оперу «Цар Давид» (на біблійну тему). У 1852 році переїхав до Парижа. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Антуан Мармонтель (фортеп'яно) і Фроманталь Галеві (композиція). У 1859 році при закінченні консерваторії отримав за кантату «Баязет і флейтист» Римську премію. У 1876 році був запрошений в Паризьку консерваторію професором по класу гармонії, а з 1880 року вів клас композиції; серед його учнів — Поль Дюка і Клод Дебюссі. Основні твори Гіро — опери, що виконувалися на сценах паризьких театрів; найкраща серед них — «Пікколіно» (пост. 1876). Близький друг Жоржа Бізе, після смерті якого переробив розмовні діалоги опери «Кармен» в речитативи і склав другу сюїту з музики до п'єси «Арлезіанка». Інструментував оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.
Написав навчальний посібник «Практичний курс інструментовки» (фр. Traité pratique d'instrumentation; 1892), який в майбутньому неодноразово перевидавалися та в 1933 році був розширений Анрі Бюссером.
Помер 6 травня 1892 року в Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез[8]. Після його смерті Сен-Санс зайнявся (за участю П. Дюка) закінченням його опери «Брунгільда», яка отримала потім назву «Фредегонда»[fr] і на своїй прем'єрі 16 грудня 1895 року успіху не мала[9].
- Опера «Пікколіно»
- Балет «Гретна Грін»
- Кантата «Баязет»
- ↑ The New Grove Dictionary of Opera / S. Sadie, C. Bashford — 1992. — Vol. 2. — P. 576.
- ↑ Guiraud, Ernest — OUP.
- ↑ https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1892/05/08/104129171.pdf
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ [1] Архівовано з джерела 15 січня 2019
- ↑ Кремлёв Ю. А. Камиль Сен-Санс. — М. : Советский композитор, 1970. — С. 192.
|
- Народились 23 червня
- Народились 1837
- Народились 26 червня
- Уродженці Нового Орлеана
- Померли 6 травня
- Померли 1892
- Померли в Парижі
- Випускники Паризької консерваторії
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Лауреати Римської премії
- Французькі академічні музиканти
- Оперні композитори
- Французькі музичні педагоги
- Композитори XIX століття
- Французькі композитори