Естер Конуелл
| Естер Конуелл | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
23 травня 1922[1] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] |
| Померла |
16 листопада 2014[3] (92 роки) Рочестер, Нью-Йорк, США |
| Місце проживання | Рочестер |
| Країна |
 США[4] |
| Діяльність | фізик, інженерка |
| Alma mater |
Бруклінський коледж (1942)[2] Рочестерський університет Чиказький університет[5] |
| Галузь | фізика |
| Заклад |
Рочестерський університет Western Electric[5] Бруклінський коледж[5] Bell Laboratories[5] Sylvania Electric Productsd[5] GTEd[5] Xerox[5] |
| Науковий керівник | Субрахманьян Чандрасекар[2] |
| Членство |
Інститут інженерів з електротехніки та електроніки Національна академія наук США[3] Національна інженерна академія США Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди |
 член Американського фізичного товариства[d] Член Американської академії мистецтв і наук[d] ACS Award for Encouraging Women into Careers in the Chemical Sciencesd (2008) |
Естер Марлі Конвелл (англ. Esther Marley Conwell; 1922—2014) — американська вчена, відома роботами з фізики напівпровідників, провідними полімерам. Була нагороджена Національною медаллю науки США.
Біографія[ред. | ред. код]
Естер Марлі Конвелл народилася в Нью-Йорку 23 травня 1922 року. Вона отримала ступінь бакалавра з фізики в Бруклінському коледжі в 1942 році. Магістерська дисертація Конуелл була присвячена теорії домішкового розсіювання світла в напівпровідниках, вона була підготовлена в Університеті Рочестера під керівництвом Віктора Вайскопфа[6]. Естер захистила дисертацію (PhD) в 1948 році в Університеті Чикаго в лабораторії Субраманьяна Чандрасекара. Під час аспірантури вона розраховувала енергетичні рівні гідрид-іона[7].
Конуел викладала фізику в Бруклінському коледжі до 1950 року, потім перейшла на роботу в Лабораторії Белла під керівництвом Вільяма Шоклі. Вона працювала над теорією транспорту гарячих електронів в германії. Конуелл продовжувала свої дослідження транспорту електронів в дослідницькій лабораторії Сільва до кінця 1960-х років. У 1967 році була видана монографія «High field transport in semiconductors». Естер Конвелл переїхала в Вебстер, штат Нью-Йорк в 1972 році для роботи в Xerox і приєдналася до їх програми оптичних досліджень. Потім вона почала дослідження транспорту та оптичних властивостей квазіодновимірних органічних напівпровідників. Її дослідження в Xerox привели до значного розвитку продуктів компанії. У 1898 році Конвелл допомогла в організації центру фотоіндуковані переносу зарядів, при фінансуванні університету Рочестера, Xerox і Eastman Kodak, в якому потім працювала помічником директора. Вона стала ад'юнкт-професором на хімічному факультеті університету[7]. Конвелл була одружена з письменником Абрахамом Ротбергом, її син, Льюїс Ротберг, став ученим, професором хімії в Університеті Рочестера[8]. У 1980 році вона стала членом Національної інженерної академії США[9], в 1990 — Національної академії наук США[10].
У 1997 році видатні досягнення Конвелл були відзначені медаллю Едісона (перша жінка). Після виходу на пенсію в Xerox в 1998 році, вона продовжила роботу в Університеті Рочестера. Вона запропонувала теоретичне обґрунтування експериментальних результатів з транспорту зарядів ДНК. У 2010 році Конвелл була нагороджена президентом США Національною науковою медаллю США[6]. Померла 16 листопада 2014 року в автомобільній аварії[8] в Рочестері, штат Нью-Йорк[7].
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- Esther M. Conwell. Impurity Band Conduction in Germanium and Silicon // Phys. Rev.. — 1956. — Т. 103, № 51. — DOI:10.1103/PhysRev.103.51.
- Esther M. Conwell and Svetlana V. Rakhmanova. Polarons in DNA // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. — 2000. — Т. 97, № 9. — С. 4556—4560. — DOI:10.1073/pnas.050074497.
- Esther M. Conwell. Properties of silicon and germanium // Proceedings of the IRE. — 1952. — Т. 11, № 40. — С. 1327—1337.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в https://web.archive.org/web/20180928044008/https://www.aip.org/history-programs/niels-bohr-library/oral-histories/29913
- ↑ а б http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/56764.html
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #122804565 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в г д е ж https://www.aip.org/history-programs/niels-bohr-library/oral-histories/29913
- ↑ а б Esther M. Conwell. National Science and Technology Medals Foundation. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ а б в .
- ↑ а б Esther Conwell, pioneering professor of chemistry, dies at 92. University of Rochester. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Dr. Esther M. Conwell. National Academy of Engineering. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 19 жовтня 2018.
- ↑ Esther M. Conwell. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 19 жовтня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Esther M. Conwell [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.]
|
- Жінки-науковці
- Народились 23 травня
- Народились 1922
- Уродженці Нью-Йорка
- Померли 16 листопада
- Померли 2014
- Померли в Рочестері (Нью-Йорк)
- Випускники Бруклінського коледжу
- Випускники Рочестерського університету
- Випускники Чиказького університету
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Нагороджені медаллю Едісона
- Нагороджені Національною медаллю науки США
- Члени Американського фізичного товариства
- Дійсні члени IEEE
- Випускники Університету Чикаго
- Члени Національної інженерної академії США
- Жінки-фізики
- Фізики XX століття
- Американські інженери XX століття