Координати: 48°52′25″ пн. ш. 27°22′13″ сх. д. / 48.87361° пн. ш. 27.37028° сх. д. / 48.87361; 27.37028
Очікує на перевірку

Жабинці (Новоушицька селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жабинці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Новоушицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA68020190170022000
Основні дані
Засноване 1630 року
Населення 473 особи
Площа 1,806 км²
Густота населення 261,9 осіб/км²
Поштовий індекс 32630
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°52′25″ пн. ш. 27°22′13″ сх. д. / 48.87361° пн. ш. 27.37028° сх. д. / 48.87361; 27.37028
Середня висота
над рівнем моря
228 м
Водойми річка Говірка, притока Дністра
Місцева влада
Адреса ради 32630, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Заміхів
Карта
Жабинці. Карта розташування: Україна
Жабинці
Жабинці
Жабинці. Карта розташування: Хмельницька область
Жабинці
Жабинці
Мапа
Мапа

Жабинці́ — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Етимологія

[ред. | ред. код]

За М. Крищуком, у назві села передано характер тваринного світу, який домінував у цих місцевостях. І. В. Гарнага вважає, що назва утворена від прізвиська засновника поселення.

Символіка

[ред. | ред. код]

Щит умовно поділено горизонтально на три частини. Нижня – відділена блакитною хвилею, що означає водоймища, на яких живуть сімейство жаб, адже саме від них походить назва села (герб є промовистим). У верхньому полі три золоті колоски з двома листочками, центральний стовп, два обабіч скошені до низу, правий у ліво, лівий – у право. По середині щита зображено три соснових дерева, центральне дерево посередині, два обабіч скошені догори, правий управо, лівий – уліво. Ці символи означають розташування села на межі поля та хвойного лісу.

Прапор

[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище складається з трьох частин. Верхня частина прапора зеленого кольору, на якому зображено три колоски, середня частина – жовтого кольору із зображенням трьох соснових дерев, нижня частина – блакитного кольору. Ці символи означають розташування села на межі поля та хвойного лісу.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датована 1630 роком під назвою Zabince. Жабинці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу. На ній село записане як Забенці (Zabince) та позначені на березі річки Говірки. Під такою назвою село фігурує і 1650 року. Село згадується часи Російської імперії як: Жабинцы (1800), Жабинцы Замиховские (1893).

У XX ст. село жило насиченим життям, перенесли: кілька революцій та Громадянську війну, дві Світових війни, колективізацію,Голодомор та інші події. У 1917—1921 роках Жабинці стали свідком Громадянської війни. Колективізація, як і в інших куточках України, супроводжувалася розкуркулюванням, голодом та застосуванням сили.

Трагічною сторінкою в історії села є Німецько-радянська війна. Жабинці були окуповані в липні 1941 року. Новий порядок, встановлений німецькими окупантами супроводжувався вивезенням частини працездатного населення для робіт до Німеччини та Австрії.Визволено село силами 183-ї стрілецької дивізії 38-ї армії 26 березня 1944 року близько 18.00, звільнення Жабинець та найближчих населених пунктів супроводжувалося потужними перестрілками між нацистами та червоноармійцями, про що свідчить доповідь заступника начальника штабу 38-ї армії генерал-майора Сосєдова. Командував 38-ю армією генерал-полковник Москаленко

Адміністративна приналежність

[ред. | ред. код]

З 1665 року Жабинці стають частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672—1699) село входило до Подільського еялету Барського санджаку. З 1699 по 1772 рік Жабинці входили до складу Польщі, а з 1772 року стають частиною Російської імперії

У 1795—1797 роках Жабинці входили до Ушицького округу Подільського намісництва, а в 1797—1923 роках до Пилипковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з'явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області. З 9 лютого 1932 року Жабинці відносились до Новоушицького району, Вінницької області.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Жабинці — частина Новоушицького району Хмельницької області(з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року частина Дунаєвецького району).

Після проведення адміністративної реформи з 20 серпня 2015 року Жабинці входять до Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, з 19 липня Жабинці увійшли до Кам'янець-Подільського району.[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Населення становить 473 осіб.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 98,52%
російська 1,27%
гагаузька 0,21%

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Наукова література та матеріали

[ред. | ред. код]
  • Гульдман. В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський. , 1889. – 548 с.
  • Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
  • Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.

Топографічні карти

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]