Зенц Вячеслав Борисович
| Зенц Вячеслав Борисович | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 10 серпня 1974 Рожище, Волинська область, Україна |
| Смерть | 25 лютого 2023 (48 років) Гряниківка,Харківська область,Україна (поранення внаслідок танкового обстрілу) |
| Поховання | М. Рожище, Алея Слави |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014-2023 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Формування | 95-а ОДШБр, 14-а ОМБр |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 Відзнака командира 14 ОМБ  | |
Зе́нц Вячесла́в Борисович (10 серпня 1974, м. Рожище, Волинська область, Україна - 25 лютого 2023, с. Гряниківка, Харківська область, Україна) - український доброволець, учасник АТО, захисник Донецького аеропорту, «Кіборг», громадський активіст, солдат стрілець-помічник гранатометника, учасник російсько-української війни.
Народився 10 серпня 1974 року у місті Рожище Волинської області, Україна.
1981-1989 роки навчання у школі № 1 м. Рожище
1990-1991 роки проходив службу в лавах ЗСУ в десантних військах. Тоді Вячеслав отримав найвищу нагороду серед десантників "краповий берет''. Право на носіння крапового берета мають лише ті військослужбовці, які пройшли випробовування та гартування, фізичних навантажень, психологічних та духових іспитів. У військослужбовців статус носія титула "краповий берет" несе вищу форму відзнаки та поваги до особи.
1992 р. - навчання у Маневицькому професійно-технічному училищі.
Учасник російсько-української війни. В 2014 році пішов добровольцем у складі 95-ї ОДШБр. Пройшов найгарячіші точки Мар‘їнку, Піски, Дебальцеве, Попасну і Донецький аеропорт. Вячеслав проявляє себе як хоробрий організатор та непідкупний лідер серед побратимів. Зафіксовано зі слів побратимів, 7 виходів з оточень ворога, 6 з яких без втрат. При безпосердніх вогневих контактах перебував на перших лініях атак та оборони. При проведенні розвідувальних операціях було викрадено у ворога 2 БМП та 4 автомобілі різних марок. Під час одного з боїв Вячеслав із братом Віктором, з яким служили разом, зайшли на територію ворога і вкрали російський танк.
2015 році встановлено, що В.Зенц відомий у ворожих тилах та стримав «мітку» на першочер-гове знищення, що являється в колах побратимів ознакою поваги та має статус неофіційного військового лідера та авторитета серед своїх. На В.Зенца представниками військ рф та сепаратистами було відкрито полювання. В намаганнях знищити було озвучено грошову винагороду за «голову» кіборга.
За його «голову» окупанти оголосили нагороду у кілька десятків тисяч доларів. Він був серед тих, котрих нарекли «Кіборгами» за стійкість, мужність та незламність.
Російське вторгнення Вячеслав застав у Польщі, де на той час працював. Але без вагань покинув роботу і пішов відстоювати цілісність і суверенітет своєї держави, правда вже у складі 14-Ї ОМБр стрільцем-помічником гранатометника. Був направлений у Бахмут, а пізніше на Харківський напрямок, де мужньо відстоював Харківську область. У селі Тернова 10 вересня дійшов до наших кордонів з рф та вивісив там синьо-жовтий стяг нашої України.
25 лютого 2023 року Зенц загинув під час танкового обстрілу у селі Гряниківка, Харківської області.
2 березня відбулося прощання з Вячеславом у місті Рожище. Похований на міському кладовищі, де зроблена Алея Слави для загиблих героїв.
28 листопада 1996 у першому шлюбі народилася дочка Зенц Олександра.
20 листопада 2001 року у другому шлюбі народилася дочка Зенц Ельвіра.