Калійні солі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калійні солі
Зображення
З матеріалу галіт, сильвін, карналіт, Кізерит і Каїніт
CMNS: Калійні солі у Вікісховищі

Калійні солі (англ. potash salts, potassium salts; нім. Kalisalze n pl) — група генетично пов'язаних легкорозчинних у воді калієвих і калієво-магнієвих мінералів та порід, у хімічному складі яких основну роль відіграють катіони К+, Mg2+ і аніони Cl-, SO42-.

Склад

[ред. | ред. код]

Калійні солі — важливі корисні копалини. У калійних солях як породоутворюючий мінерал завжди присутній галіт, у вигляді домішок — ангідрит, гіпс, карбонати, алюмосилікати, іноді кізерит, бішофіт, тахгідрит, левеїт та інш. Разом з кам'яною сіллю калійні солі утворюють гірські породи, що залягають у вигляді пластів потужністю від декількох сантиметрів до десятків метрів і поширені на площах від декількох до тисяч км². У залежності від вмісту SO42- у складі калійних солей родовища можуть бути: сульфатні, хлоридні або змішані.

Запаси

[ред. | ред. код]

За підрахунками геологів, запаси калійних солей складають близько 0,01 % суми запасів кам'яної солі, яка їх вміщує. У геологічному минулому родовища і басейни калійних солей виникали у всі періоди (крім ордовика) розвитку Землі від пізнього докембрію і кембрію до плейстоцену і голоцену включно. Калійні родовища і басейни виявлені в межах всіх континентів, за винятком Антарктиди. Просторово вони розташовані як всередині континентів, так і на їх околицях.

Родовища

[ред. | ред. код]

Родовища калійних солей розвивалися в пасивних та активних частинах континентів. Типові представники солеродних басейнів пасивних околиць — Прип'ятсько-Дніпровсько-Донецький, Західно-Португальський, Верхньорейнський; активних околиць — Передкарпатський (Бориславо-Покутський покрив, Стебницьке родовище калійних солей, Калусько-Голинське родовище калійних солей), Передуральський (Верхньокамський соленосний басейн), Передкавказький.

Загальні світові запаси калійних солей оцінюються в 100 млрд т К2О. Більше 95 % калійних солей, що добуваються, використовується для калійних добрив.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
  • Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Посилання

[ред. | ред. код]