Капніст Дмитро Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капніст Дмитро Павлович
Депутат Державної думи Російської імперії IV скликання[ru] від Полтавської губернії
1912 — 1917
Предводитель дворянства Золотоніського повіту
1910 — 1917
 
Народження: 17 червня 1879(1879-06-17)
Полтава, Російська імперія
Смерть: 6 липня 1926(1926-07-06) (47 років)
Париж, Франція
Країна: Російська імперія
Освіта: юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Партія: Октябристи
Батько: Павло Олексійович Капніст
Мати: Емілія Олексіївна Лопухінаd

Граф Дмитро Павлович Капніст (5 (17) червня 1879(18790617), Полтава, Російська імперія — 6 липня 1926, Париж, Франція) — дворянин Російської імперії. Депутат Державної думи Російської імперії IV скликання[ru] від Полтавської губернії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 червня 1879 року в Полтаві. Батько, Павло Олексійович, був чиновником та походив із роду Капністів (онук поета Василя Капніста, син декабриста Олексія Капніста); мати, Емілія Олексіївна Лопухіна, була дочкою московського чиновника Олексія Лопухіна[ru].

1903 року закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету.

У 1907—1908 роках служив товаришем прокурора Тамбовського окружного суду.

1910 року обраний предводителем дворянства Золотоніського повіту Полтавської губернії. Посаду обіймав до розпаду Російської імперії в 1917 році. Володів 200 десятинами землі.

1912 року обраний членом Державної думи Російської імперії IV скликання[ru]. Увійшов до фракції октябристів, а після її розколу — земців-октябристів. У 1915—1916 роках очолював Комісію із запитів. Під час розгляду питання щодо заборони відзначення 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка виступав проти заборони[1].

Під час Російської революції 14 березня 1917 року Тимчасовий комітет Державної думи призначив Дмитра Капніста комісаром у Міністерстві внутрішніх справ. 20 березня призначений комісаром Тимчасового уряду з питань друку, наступного дня — головою Особливої комісії з ліквідації Головного управління у справах друку. Під керівництвом Дмитра Капніста було розроблено проєкти реорганізації Петроградського телеграфного агентства, законів «Про друк» та «Про установи у справах друку». З квітня — помічник головноуповноваженого Південного району Російського товариства Червоного Хреста. Під час Корніловського заколоту в серпні 1917 року був членом Державної наради[ru].

Після жовтневого перевороту емігрував до Франції. Помер у Парижі, у клініці Вільжюїф, 6 липня 1926 року. Похований за два дні на цвинтарі Вілетт.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружився із Ольгою Федорівною Бантиш (1896—1943). У сім'ї народився син Олексій (9 жовтня 1916(19161009), Петроград — 18 лютого 1993, Париж)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Милько, 2016, с. 217.
  2. Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008. web.archive.org. 27 травня 2016. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 12 серпня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]