Карахан Лев Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карахан Лев Михайлович
вірм. Լևոն Միքայելի Կարախան
Ім'я при народженні вірм. Լևոն Միքայելի Կարախանյան
Народився 20 січня (1 лютого) 1889[2]
Тифліс, Російська імперія[2]
Помер 20 вересня 1937(1937-09-20)[1][2] (48 років)
Москва, СРСР[2]
·вогнепальне поранення
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність державний діяч, дипломат
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет (1915)[2] і Томський університет[d] (1916)
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада посол і Ambassador of the Soviet Union to the Republic of Chinad[2]
Партія КПРС[2]
У шлюбі з Семенова Марина Тимофіївна[3] і Vera Viktorovna Karakhand[3]

Лев Михайлович Карахан (справжнє прізвище — Караханян; нар. 1 лютого 1889, Тифліс — пом. 20 вересня 1937, Москва) — радянський державний діяч, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 січня [1 лютого] 1889(18890201) року в місті Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія) в сім'ї адвоката. Закінчив реальне училище. Член РСДРП з 1904 року, меншовик[4]. Заробляв репетиторством і репортерством.

1905 року переїхав до Харбіна, де в 1910 року був вперше заарештований. У 1910—1915 роках навчався на юридичному факультеті Петроградського університету. З 1912 року брав участь у профспілковому русі, з 1913 року працював в міжрайонній організації РСДРП, в якій виконував найрізноманітніші функції — як агітатора, так і пропагандиста-організатора. Написав низку листівок.

1915 року заарештований і засланий до Томська, де здав екстерном за курс Томського університету. Вів активну роботу у підпільних соціал-демократичних організаціях. 2 квітня 1917 року повернувся до Петрограда. У червні 1917 року був обраний член ВЦВК Рад робітничих і солдатських депутатів 1-го скликання, а в серпні його обрали членом Президії та секретарем Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів. На VI-му з'їзді РСДРП(б) він із групою «міжрайонців» був прийнятий в члени більшовицької партії. У дні Жовтневої революції 1917 року — член Петроградського військово-революційного комітету.

У листопаді 1917 року — на початку 1918 року — секретар радянської делегації на перемовинах про укладання Берестейського миру. З березня 1918 року по 1920 рік обіймав посаду заступника народного комісара із закордонних справ. У 1921 році — повноважний представник у Польщі; з вересня 1923 року по серпень 1926 року — повноважний представник у Китаї. У 1927—1934 роках — заступник народного комісара закордонних справ СРСР, потім (до 3 травня 1937 року) — посол у Туреччині. Обирався членом Центрального виконавчого комітету СРСР.

3 травня 1937 року відкликаний з Туреччини до Москви і заарештований. 20 вересня 1937 року військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до страти; розстріляний того ж дня. Тіло кремоване у Донському монастирі. У 1956 році посмертно реабілітований[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]