Катерина Андрєєва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Андрєєва
Ім'я при народженні біл. Кацярына Андрэеўна Бахвалава
Псевдо Кацярына Андрэева
Народилася 2 листопада 1993(1993-11-02) (30 років)
Мінськ, Білорусь
Країна  Білорусь
Діяльність журналістка, репортерка, політичний в'язень
Знання мов білоруська і російська
Заклад Белсат
У шлюбі з Ihar Iliyashd[1]
Нагороди «Журналіст року» (2020)
імені Даріуша Фікуса[pl] (2021)
«За мужність у журналістиці[simple]» (2021)
Премії «Гонар журналістыкі» імені Олеся Ліпая[be] (2021)
«Axel-Springer-Preis[de]» (2021)
«За свободу і майбутнє ЗМІ»[de] (2021)
«Вільна преса Східної Європи[ru]» (2021)
«Prix Europa[de]» (2021)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрєєва.
Не плутати з Андреєва Катерина Сергіївна.

Катерина Андрєєва (справж. Катерина Андріївна Бахвалова; біл. Кацярына Андрэеўна Бахвалава, біл. Кацярына Андрэева; нар. 2 листопада 1993, Мінськ, Білорусь) — білоруська журналістка, політична ув'язнена.

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Прадід Катерини Давид Пінхасік (1914—1996), був відомим журналістом, прабабуся Марія Ваганова (1908—?) була першим головним редактором заснованої нею «Поліської правди», а пізніше працювала в «Радянській Білорусі». Дід Катерини Сергій Ваганов, білоруський журналіст, був головним редактором газети «Праця в Білорусі». Батьки — філологи[2].

Навчання та професійна діяльність[ред. | ред. код]

Початкову освіту Катерина Бахвалова отримала в мінській школі № 19, потім навчалася в гімназії № 23. Після школи вступила до Мінського державного лінгвістичного університету, але на третьому курсі поїхала волонтером в Іспанію, де провела два роки[2]. Після повернення на батьківщину вирішила продовжити сімейну династію і зайнятися журналістикою. Свій шлях розпочала з отримання призового місця на конкурсі «Народний журналіст». Стала писати публіцистику в «Нашій Ниві».

З часом перейшла на телебачення, від 2017 року Катерина співпрацює з телеканалом «Белсат», веде стріми, займається вуличною журналістикою. Через активну професійну позицію неодноразово привертала негативну реакцію влади на виконання своїх професійних обов'язків[2]. Разом з чоловіком Ігорем Ільяшом займалася розслідуваннями корупції серед високопоставлених чиновників і бізнесменів, які висвітлювали тему війни на сході України. У 2020 році вийшла їх спільна книга «Білоруський Донбас», але вже в 2021 році її визнали екстремістською в Білорусі: у книзі висвітлено підсумки багаторічного журналістського розслідування, яке з'ясувало, серед іншого, як білоруські служби та держпідприємства беруть участь у війні на боці сепаратистів[3].

Катерину вперше затримували у 2017 році в Орші[4]. 12 вересня 2020 року вона була затримана ОМОНом за пряму трансляцію жіночого маршу в Мінську. Її заарештували на 3 діб[4].

Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]

Разом з журналісткою Дар'єю Чульцовою стала фігуранткою кримінальної справи про організацію дій, що грубо порушують громадський порядок, після прямого ефіру з місця жорсткого розгону силовиками людей, які прийшли вшанувати пам'ять убитого Романа Бондаренка, на «Площі Змін» у Мінську 15 листопада 2020 року[5][2]. Після семи діб адміністративного арешту вона не вийшла на свободу. Катерину перевели в ізолятор в Жодино, де вона перебувала до суду. 24 листопада 2020 року спільною заявою десяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою[6].

18 лютого 2021 року судом Фрунзенського району Мінська[be-x-old] (суддя — Наталя Бугук, державний обвинувач — Аліна Касьянчік, слідчий — Ігор Курилович[7]) був оголошений вирок, згідно з яким Катерина Андрєєва отримала 2 роки позбавлення волі в колонії загального режиму[8][9].

27 березня 2021 року стало відомо, що у жодинській в'язниці[be-x-old] Андрєєва отримала статус схильної до екстремізму за відмову визнати свою провину перед тюремною комісією і була взята під особливий контроль[10].

23 квітня 2021 року суд міста Мінська[be-x-old] залишив чинним вирок[11].

13 липня 2022 року Андрєєву додатково засудили до 8 років позбавлення волі за звинуваченням у державній зраді[12].

Реакція на переслідування[ред. | ред. код]

Київ, 5 травня 2021 року. Солідарність із затриманими журналістами телеканалу «Белсат» Катериною Андрєєвою та Дар'єю Чульцовою

4 лютого 2021 року шефство над політичною ув'язненою взяла Делара Бурхардт, депутатка Європейського парламенту[13]. 8 лютого 2021 року посольство США в Білорусі[pl] виступило із заявою, в якій закликала звільнити Чульцову та Андрєєву[14]. Після винесення вироку, 18 лютого 2021 року, президент Польщі Анджей Дуда закликав амністувати Чульцову і Андрєєву[15].

Відповідно до рішення Ради Європейського Союзу від 21 червня 2021 року Суддя Наталя Бугук була включена в «Чорний список ЄС[en]» зокрема за «численні політично вмотивовані рішення щодо журналістів і протестуючих, винесення вироку Катерини Бахвалової (Андрєєвій) та Дарії Чульцової тощо» і порушення прав на захист і справедливий суд[7]. Цим же рішенням під санкції потрапили помічник прокурора суду Фрунзенського району Мінська[be-x-old] Аліна Касьянчік зокрема за притягнення до кримінальної відповідальності журналісток за «відеозапис мирних акцій протесту за безпідставними звинуваченнями в „змові“ і „порушенні громадського порядку“», старший слідчий суду Фрунзенського району Мінська[be-x-old] Ігор Курилович зокрема за підготовку політично вмотивованої кримінальної справи проти журналісток, які зафіксували мирні акції протесту[7].

Нагороди[ред. | ред. код]

Оцінки[ред. | ред. код]

«Міцні духом, впевнені у своїй правоті, підтримані друзями, колегами і зовсім незнайомими людьми — такими увійдуть до підручників Катя і Даша», — написала Оксана Колб, головний редактор «Новага Часу», напередодні винесення вироку Катерині Андрєєвій та Дар'ї Чульцовій[27].

Особисте життя[ред. | ред. код]

З майбутнім чоловіком журналістом Ігорем Ільяшом познайомилася в 2015 році, через рік вони одружилися[2].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Білоруський Донбас» (2020, спільно з Ігорем Ільяшом)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://prisoners.spring96.org/be/person/ihar-iljasz
  2. ↑ а б в г д Панкавец, Зміцер (21 листопада 2020). Хто такая журналістка Кацярына Андрэева? Расказваюць яе муж і дзядуля (біл.). Наша Ніва. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  3. ↑ В Минске судили книгу «Белорусский Донбасс». Признали экстремистской (рос.). Белсат. 26 березня 2021. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  4. ↑ а б Styrczula, Antoni. Mąż aresztowanej reporterki Biełsatu: „To tak bolesne nie móc przytulić ukochanej osoby” (пол.). Белсат. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  5. ↑ Суд над журналістками «Белсату». ЄС, Британія, США, ОБСЄ заявляють про тиск на правозахисників та журналістів Білорусі (укр.). Радіо Свобода. 17 лютого 2021. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  6. ↑ Правозащитники признали политзаключенными журналисток Борисевич, Андрееву и Чульцову (рос.). Naviny.by. 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  7. ↑ а б в COUNCIL IMPLEMENTING REGULATION (EU) 2021/997 [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] — EUR-Lex, 21.06.2021
  8. ↑ Спевак, Дарья (18 лютого 2021). Журналисток «Белсата» приговорили к 2 годам лишения свободы. Onliner.by (рос.). ex-press.by. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
  9. ↑ Журналістак «Белсату» Андрэеву і Чульцову пакаралі 2 гадамі турмы за стрым з «плошчы Перамен». ФОТА і ВІДЭА (біл.). Радіо Свобода. 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  10. ↑ “Tabliczka z napisem bojowniczka”. Dziennikarka Biełsatu uznana w więzieniu za ekstremistkę (пол.). Белсат. 27 березня 2021. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  11. ↑ Суд пакінуў без зменаў вырак Кацярыне Андрэевай і Дар’і Чульцовай. Каці і Дашы ў зале не было (біл.). Белсат. 23 квітня 2021. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  12. ↑ Палітзняволеная Кацярына Андрэева падала апеляцыйную скаргу на вынесены нядаўна прысуд. Новы Час (біл.). 30 липня 2022.
  13. ↑ Members of Parliament from Switzerland, Germany and Ireland take over godparenthood for Yuliya Slutskaya, Katsiaryna Andreyeva and Vitold Ashurak (англ.). Libereco. 4 лютого 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  14. ↑ ЗША заклікалі вызваліць журналістак Кацярыну Андрэеву і Дар’ю Чульцову перад судом (біл.). Радіо «Свобода». 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  15. ↑ Польскі прэзыдэнт заклікаў улады Беларусі амніставаць асуджаных журналістак «Белсату» (біл.). Радіо «Свобода». 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  16. ↑ Названы лауреаты Национальной правозащитной премии (рос.). Правозахисний центр «Вясна». 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 11 грудня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  17. ↑ Есть такая профессия! "Журналистами года" правозащитники пр (рос.). Белорусский партизан. 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  18. ↑ «Журналистами года» правозащитники назвали трех арестованных по уголовным делам журналисток, в том числе и Катерину Борисевич (рос.). TUT.BY. 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  19. ↑ Кацярына Андрэева і Дар’я Чульцова сталі лаўрэаткамі прэміі імя Дар’юша Фікуса (біл.). Будзьма беларусамі![be-x-old]. 10 березня 2021. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 10 березня 2021.
  20. ↑ Катерина Борисевич, Катерина Андреева и Дарья Чульцова удостоены премии «Гонар журналістыкі» (рос.). Брестская газета. 9 квітня 2021. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
  21. ↑ Axel-Springer-Preis an Nachwuchsjournalisten verliehen (нім.). Die Welt. 7 червня 2021. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  22. ↑ Журналистки Андреева и Чульцова стали лауреатами журналистской премии за мужество (рос.). Хартія 97. 10 червня 2021. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  23. ↑ - Leipziger Medienpreis geht an belarussische Journalistinnen (нім.). Deutschlandfunk Kultur[de]. 29 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  24. ↑ „Zeichen der Ermutigung“ nach Belarus (нім.). Medienstiftung der Sparkasse Leipzig[de]. 29 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  25. ↑ Ik, Adom (16 жовтня 2021). Kaciaryna Andrejewa i Daria Czulcowa europejskim dziennikarzem roku (пол.). TVP Info. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  26. ↑ PRIX EUROPA 2021 European Journalist of the Year 2021 (англ.). Prix Europa[de]. 15 жовтня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  27. ↑ Колб, Аксана (12 лютого 2021). Помста за праўду. Новы Час (біл.) (6 (714)): 1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катерина_Андрєєва&oldid=42386886