Козуб
.png)
Ко́зуб[1], ко́зубень, зменш. козубе́нька, козубе́ць, діал. козу́бка[2] — невеликий кошик, короб, сплетений з лубу (лика, бересту) або лози, переважно для ягід. Козуб з лубу також відомий під діалектною назвою «стуга» (зменш. «стужка»), так називали і лозовий козуб, покритий шаром глини і призначений для зберігання зерна, борошна[3].
Етимологія[ред. | ред. код]
Слово козуб походить від прасл. *kozubъ, пов'язаного очевидно з *koza (первісне значення — «торбинка з козячої шкіри») або з *koža («шкіра»). Розвиток семантичного зсуву «мішечок з шкіри» ⇒ «кошик» не зовсім ясний[4].
Інше[ред. | ред. код]
- Козуб, який навішували на плече при засіванні поля ручним способом, називався «сіва́» (діал. «сівня́»)[5][6].
- Від слова «козуб» походить низка українських прізвищ (Козуб, Козубенко, Козубняк, Козубов), топоніми (Малі Козуби) тощо.
Прислів'я, мовні звороти[ред. | ред. код]
- Як не гриб, то не лізь у козуб (з записів М. Номиса)
- Козуба́тий — «пузатий»
- Ко́зубом ста́ти — «стати дуже твердим від морозу» (як кора), «задубіти» (про мокрий одяг).
Згадки в літературі[ред. | ред. код]
- «В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка» (Олександр Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця»).
- «В майстерних козубах горіла найчистіша живиця» (Іван Франко, «Без праці»).
- «Вона вилізла на товсту черешню, а з неї перелізла на другу, нарвала черешень повну козубеньку й понесла у ґанок» (Іван Нечуй-Левицький, «Бурлачка»).
- Є квіти! І повен грибів козубень! (Іван Нехода, «Хто сіє вітер»).
- Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Наталя Забіла, «Веселим малюкам»).
- Поки до санок дійшов [о. Гервасій], підрясник козубом став, аж до шкури прикипів (Анатолій Свидницький, «Люборацькі»).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Козуб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Інші назви — козубня́, ку́зоб, ку́зуб, кузубе́нька
- ↑ Стуга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Сіва // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сівня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання[ред. | ред. код]
- Козуб [Архівовано 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 671. — 1000 екз.
- Стуга // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1854. — 1000 екз.