Комплекс Федри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комплекс Федри
Зображення

Комплекс Федри[1] — неофіційне, ненаукове позначення сексуального бажання мачухи до її пасинка[2], хоча термін було розширено, щоб охопити складні стосунки між вітчимами та пасинками загалом.[3]

Витоки

[ред. | ред. код]
Іполит після зізнання Федри, його тещі, художник Етьєн-Бартелемі Гарньє; Музей Енгра, Монтобан

Свою назву комплекс бере з грецької міфології. Федра була дочкою Міноса та Пасіфаї, дружиною Тесея, сестрою Аріадни та матір'ю Демофонта Афінського та Акама. Хоча Федра була одружена з Тесеєм, вона закохалася в Іпполіта, сина Тесея, який народився або від Іпполіти, цариці амазонок, або від Антіопи, її сестри.[2]

Коли Іпполіт відмовив Федрі в залицянні, вона неправдиво звинуватила його в тому, що він її освідчився. Зрештою, Федра наклала на себе руки з докорів сумління після його смерті.[4]

Культурні аналоги

[ред. | ред. код]
  • Амата в «Енеїді» розглядається як споріднена з Федрою любов до її майбутнього зятя Турна та її можливе самогубство після звістки про його смерть.[5]
  • У єврейській Біблії дружина Потіфара Зулейха накинулася на Йосипа, але Йосип відмовив їй. Так Зулейха звинуватила Йосипа в зґвалтуванні і його посадили, але згодом звільнили. За переказами, Зулейха заїхала перед Йосипом багатьма своїми прийомними дітьми.
  • У баладі «Дитинча Сови» леді Ерскін робить пропозицію своєму племіннику, а після спростування звинувачує його в спробі спокусити її, що призвело до його вбивства.

Інше використання

[ред. | ред. код]
  • Французький філософ Жорж Батай використав той самий термін у зовсім іншому сенсі, щоб описати хворобливий потяг до трупа.[6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Venes, Donald. Phaedra complex. Taber's Medical Dictionary. 21: 1765.
  2. а б Alfred Messer, 'The «Phaedra Complex»
  3. W. Hicks, English for Journalists (2013) p. 153
  4. H. Nettleship ed, A Dictionary of Classical Antiquities (1894) p. 475
  5. S. J. Harrison, Generic Enrichment in Vergil and Horace (2007) p. lxxvi-vii
  6. J. M. Gilbert, «The Horror, the Horror» (2008) p. 66

Подальше читання

[ред. | ред. код]
  • Alberto Moravia, The Lie (1966)
  • Mary Renault, The Bull from the Sea (1962)