Пасинок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Па́синок[1], іноді па́серб[2][3] — нерідний[4] син одного з членів подружжя, який доводиться рідним іншому.

Слово пасинок утворене за допомогою приставки *pa від «син» (прасл. *synъ), а пасерб — від *серб (прасл. sьr̥bъ). Походження останнього слова неясне, його пов'язують з дієсловом сьорбати («той, що сьорбає, ссе»), а також з «сябер»[5].

Нинішній чоловік/дружина рідних батьків, є по відношенню до пасинка вітчимом або мачухою (залежно від статі) і не має щодо нього батьківських прав, ні батьківських обов'язків, поки не усиновить пасинка. Усиновити можна тільки в тому випадку, якщо його справжній батько або помер, або позбавлений батьківських прав рішенням суду, або відмовився від нього сам, добровільно.

Як правило, проживає однією сім'єю з тим із подружжя, хто є для нього рідним батьком, матір'ю, і мачухою, вітчимом.

Пасинок — чоловічий синонім поняття «пасербиця».

У рослинництві «пасинками» називають бічні пагони деяких рослин[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Пасинок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пасерб // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Український генеалогічний портал: Термінологія родинних зв'язків
  4. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Посилання[ред. | ред. код]