Кропив'янка сардинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кропив'янка сардинська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід: Curruca
Вид: Кропив'янка сардинська
Curruca sarda
(Temminck, 1820)
Синоніми
Sylvia sarda Temminck, 1820
Посилання
Вікісховище: Curruca sarda
Віківиди: Curruca sarda
EOL: 60783402
МСОП: 22735017

Кропи́в'янка сардинська[2] (Curruca sarda) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae)[3]. Мешкає в Центральному Середземномор'ї.

Довжина птаха становить 12,5 см, розмах крил 13-17,5 см, вага 8,5-12 г. Довжина крила становить 56 мм, довжина хвоста 64 мм, довжина дзьоба 12 мм[4]. Самці мають рівномірно темно-сіре забарвлення, за винятком світлого горла. Самиці мають світліше і більш бліде забарвлення, коричневий відтінок в їх оперенні також відсутній. Райдужки червонувато-карі, навколо очей червоні кільця. Дзьоб темний, біля основи світліший, лапи червоні.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Балеарські кропив'янки раніше вважалися підвидом сардинської кропив'янки, однак були визнані окремим видом через різницю у вокалізації, способі життя і зовнішньому вигляді. Генетичні дослідження дослідження показали, що балеарські кропив'янки найближче споріднені з прованськими кропив'янками, а сардинські кропив'янки є споріднені з цією сестринською групою. Клада з цих трьох видів, у свою чергу, є споріднена з сестринською групою сірих і піренейських кропив'янок[5].

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Сардинські кропив'янки гніздяться на островах Корсика, Сардинія, Монтекрісто, Пантеллерія, Джианутрі і Зембра в Середземному морі. Взимку вони мігрують на південь, до Алжиру, Тунісу і Киренаїки (північний захід Лівії). Вони живуть в невисоких чагарникових заростях гариги, переважно в заростях чисту, а також в низькорослому і середньої висоти маквісі, який формують деревоподібні еріки, сірі суничники і мастикові дерева.Також вони трапляються на пасовищах, місцями порослих чагарниками і в деградованій гаризі, а також часто заселяють місцевість, що відновлюється після пожежі. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря.

Сардинські кропив'янки живляться павуками, дрібними комахами та їх личинками. Моногамні, гніздяться з березня по липень. Пара птахів будує глибоке, чашоподібне гніздо з широкими краями, яке робиться з трави, стебел і листя, встелється тонкими травинками, шерстю і корінцями, розміщується в чагарниках, на висоті від 60 до 140 см над землею. Самці іноді будують фальшиві гнізда. В кладці від 3 до 5 яєць.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, глобальна популяція піренейських кропив'янок становить від 20 до 50 тисяч дорослих птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Curruca sarda: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 листопада 2022.
  4. Magnanina sarda (Sylvia sarda). Arcipelago Toscano. Legambiente. Архів оригіналу за 29 квітня 2005. Процитовано 20 грудня 2019.
  5. Cai, T.; Cibois, A.; Alström, P.; Moyle, R.G.; Kennedy, J.D.; Shao, S.; Zhang, R.; Irestedt, M.; Ericson, P.G.P.; Gelang, M.; Qu, Y.; Lei, F.; Fjeldså, J. (2019). Near-complete phylogeny and taxonomic revision of the world's babblers (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 130: 346—356. doi:10.1016/j.ympev.2018.10.010.