Суничник великоплодий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Суничник великоплодий
Arbutus unedo in Partenit.jpg
Дерево, що росте у Партеніті, Крим
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Ряд: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Суничник (Arbutus)
Вид:
A. unedo
Біноміальна назва
Arbutus unedo
Commons-logo.svg Вікісховище: Arbutus unedo

Суничник великоплодий[1], або сірий[2] (Arbutus unedo) — вічнозелене дерево роду суничник родини вересових.

Опис[ред. | ред. код]

Дерево до 10–12 м заввишки, зі стовбуром до 30 см в діаметрі, з зморшкуватою бурою корою. Листки довгасто-еліптичні, до вершини і до основи загострені, 4,5–10 см завдовжки і 1,8–3,4 см завширшки, гострозубчасті, шкірясті, зверху глянсуваті, темно-зелені, голі, знизу світліші. Черешки 0,4–1,5 см завдовжки, з залозками. Суцвіття волотисті, похилі, близько 5 см завдовжки, з голими осями. Квітки в пазухах лускатих оцвітин на квітконіжках 2–3 мм завдовжки. Чашечка блюдцеподібна, з п'ятьма заокругленими, коротко війчастим чашолистками. Віночок яйцювато-глечикоподібний, 0,7–1 см завдовжки, під відгоном звужений, білий або рожевий, восковидний, з короткими зубцями. Плоди кулясті, 1,5–2 см в діаметрі, оранжево-червоні, густо сосочковидно-горбкуваті.

Цвітіння в жовтні-грудні, плодоношення в листопаді-грудні. Пізньої осені дерево виглядає дуже гарно з зеленим листям, білими квітами та дозрілими червоними плодами попереднього врожаю.

Поширення[ред. | ред. код]

Природний ареал суничника великоплідного поширюється на Середземноморський регіон — від Португалії на заході до Сирії на сході. Найпівнічніша популяція збереглася на південному заході Ірландії.

В Україні у дикій природі не зустрічається. Культивується в Криму. У Нікітському ботанічному саду вирощується з 1814 року. Найстаршому дереву з нинішніх приблизно 170 років. Також суничник великоплодий можна бачити у парку Воронцовського палацу в Алупці.

У більш північних районах суничник великоплодий — популярна кімнатна культура. Діжки з невеликими деревцями влітку виносять в сад або на балкон, а на Різдво ласують плодами.

Є також гібрид суничника великоплодого з суничником дрібноплодим — суничник гібридний (Arbutus andrachnoides). Єдине в Україні гібридне дерево росте у Нікітському ботанічному саду.

Використання[ред. | ред. код]

Ягоди суничника великоплодого можна вживати у їжу. Крім того їх використовують для приготування варення, вина, міцних алкогольних напоїв, зокрема популярного португальського напою «Медроньо» (Medronho).

Також суничник є добрим медоносом.

Arbutus unedo2.jpg
Arbutus unedo hojas.jpg
Erdbeerbaum.jpg
Arbutusunedo03.jpg
Зліва направо:
Стовбур(нижня частина). Листя. Суцвіття. Плоди.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Герб Мадрида «Ведмідь і суничне дерево»
  • Суничник великоплодий вперше був науково описаний Карлом Ліннеєм у його основоположній праці Species plantarum («Види рослин»), виданій у 1753 році. Лінней і запропонував для цієї рослини латинську назву Arbutus unedo, що збереглася й дотепер.
  • Споживання великої кількості плодів викликає розлад шлунка і стан близький до сп'яніння. Тому римський письменник Пліній Старший стверджував, що латинська назва суничника unedo походить від вислову «unum tantum edo» («їм тільки один»).
  • Суничник великоплодий є символом Мадрида. На гербі міста зображений ведмідь, що їсть плоди суничного дерева. Вважається, що й назва міста походить від іспанської назви суничника — madroño.
  • Під час італійського Рісорджименто (боротьби за об'єднання країни) суничник великоплодий став одним з національних символів через те, що восени він поєднує кольори італійського прапора — зелене листя, білі квіти та червоні плоди.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шипчинский Н. В. Род 23. Земляничное дерево — Arbutus L. // Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие, культивируемые и перспективные для интродукции. / Ред. тома С. Я. Соколов. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. V. Покрытосеменные. Семейства Миртовые — Маслиновые. — С. 340—342. — 544 с. — 2200 экз.
  • Linnaeus, Carl (1753). Species Plantarum. Tomus I. Holmiae (Stockholm), Sweden: Laurentii Salvii. p. 395. http://www.botanicus.org/title/b12069590. «caule erecto, foliis glabris serratis, baccis polyspermis»
  • Все растения Крыма
  • Средиземноморские растения