Кручина Віктор Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кручина Віктор Павлович
Дата народження17 жовтня 1971(1971-10-17)
Місце народженняХерсон, Українська РСР, СРСР
Дата смерті16 жовтня 2015(2015-10-16) (43 роки)
Місце смертіКиїв, Україна
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професіяактор
IMDbID 7661626

Віктор Павлович Кручина (17 жовтня 1971, м. Херсон — 16 жовтня 2015, м. Київ) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Тренер й театральний педагог з основ театральних дисциплін. Актор київських театрів «Візаві» та «Золоті ворота». Володар премії за кращу режисуру «Тернопільські театральні вечори» (2006)[1][2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Віктор Кручина народився 17 жовтня 1971 року у місті Херсон.

Херсонське училище культури закінчив у 1994 році за спеціальністю «режисер театрального колективу» (майстерня заслуженого діяча мистецтв України Ольги Каганової).

У 1998-у році закінчив КДІТМ ім. Карпенко-Карого за фахом «актор драматичного театру і кіно» (майстерня Юрія Мажуги), згодом, у 2003-у — цей самий виш за фахом «режисер драматичного театру» (майстерня Едуарда Митницького).

Актор київських театрів «Візаві» та «Золоті ворота», кінематографа. Театральний педагог з основ театральних дисциплін (акторська майстерність, сценічна мова, сценічний рух, пластика)[3]. Серед вихованців — актори столичних та регіональних театрів[4].

Працював на регіональних і київських радіостанціях: ОДТРК «Скіфія» (Херсон, 1993—1994 роки), НРКУ ТВО ВСРУ (Київ, 2006—2013 роки).

Помер 16 жовтня 2015 року у Києві за день до свого 44-го дня народження[5].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дочка — Ірен Кручина, акторка[6][7].

Роботи у театрі

[ред. | ред. код]

Акторські роботи

[ред. | ред. код]
Херсонський ТЮГ
  1. «Пастка для самотніх чоловіків» за п'єсою [fr] Робера Тома — Даніель
  2. «Між небом і землею…» Юрія Щекочихіна — Дімка
  3. «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Разумовської — Володя
  4. «Влада темряви» за п'єсою[ru] Льва Толстого — Микита
  5. «Чайка» за п'єсою» Антона Чехова — Костянтин Гаврилович Треплєв
  6. «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки — Лукаш
Київський театр «Візаві»
  1. «Леді Макбет Мценського повіту» за повістю Миколи Лєскова — Сергій
  2. «Ангел-охоронець» за роман[fr] Франсуази Саган — Льюїс
  3. «Майстер і Маргарита» за романов Михайла Булгакова — Єшуа / Майстер
  4. «Поцілунок імператриці» Т. Морозова; режисер Євгенія Морозова — Олексій Орлов[8]
  5. «Сімейна пара бажає познайомитись» Т. Морозова — Вадик
Київський театр «Бенефіс»
  1. «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки — Лукаш
  2. «Азалія» Іва Жаміак — Давид
Інші театри
  1. «Рогатка» Миколи Коляди — Антон (Київська експериментальна театральна лабораторія Володимира Федорова)
  2. «Ясновидяща» Григорія Квітка-Основ'яненко — Федул Петрович (Навчальний театр КДІТМ ім. Карпенка-Карого)
  3. «Евридика» за п'єсою[en] Жана Ануй — Матіас (Київський театр «Золоті ворота»)

Режисерські постановки

[ред. | ред. код]
  1. 2006 — «Влада темряви» за п'єсою Льва Толстого[9]
  2. 2006 — «100 єн за послугу» Б. Мінору (спектакль-учасник театральних «Українських днів у Японії» у листопадв 2006, Токіо)[10]
  3. 2007 — «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (Театр на Великій Морській, м. Севастополь)[11]
  4. «Азалія» Іва Жаміака
  5. «Алексеєв і тіні» Марії Арбатової
  6. «Валентин і Валентина» Михайла Рощина
  7. «Де твої 17 років» В. Петранюка
  8. «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Разумовської
  9. «Дурисвітка» Марка Кропивницького
  10. «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері
  11. «Місяць у селі» Івана Тургенєва
  12. «Руда п'єса» Ксенії Драгунської
  13. «Скрипка» Юрія Покальчука
  14. «Трикутні вуха» М. Красногорова

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 2001 — Молитва за гетьмана Мазепу — Левенгаупт, генерал (в титрах не вказаний)
  2. 2001 — Таємниці Києво-Печерської Лаври (документальний) — ведучий
  3. 2004 — Легенда про Кощея, або В пошуках тридесятого царства — Симаргл
  4. 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький — Ярема Вишневецький, князь[12]
  5. 2006 — Золоті хлопці-2 — епізод
  6. 2006 — Утьосов. Пісня довжиною у життя (1-а серія) — скрипаль, що постраждав від погрому
  7. 2007 — Вбити змія — Павло Манько
  8. 2011 — Повернення Мухтара—7 — актор кукольного театру
    1. 5-а серія «Як написати бестселер» — Шпилькін
    2. 35-а серія «Бережись Бармалея» — Анатолій Ларіонов
  9. 2011 — Доярка з Хацапетівки—3 — епізод
  10. 2011 — Екстрасенси-детективи (11-а серія) — Грабар
  11. 2011 — Зіркова сторожа — кіборг
  12. 2012 — Повернення Мухтара—8 (10-а серія «Таємничий незнайомець») — Віктор Хохлов
  13. 2012 — Жіночий лікар (25-а серія «Ближче до природи»)
  14. 2014 — Тільки не відпускай мене — Микола Олександрович, палатний лікар
  15. 2015 — Вирок ідеальної пари — Костя

Телебачення, реклама, аудіозаписи

[ред. | ред. код]
  1. Рекламний ролик Nestle Gold Chocolate — Художник
  2. Літературні читання в рубриці «Книжкова шафа». Олександр Довженко Щоденники: уривки[13]

Визнання і нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Віктор Кручина на сайте platfor.ma (укр.). Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 13 жовтня 2021.
  2. Виктор Кручина на сайте ACMODASI. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  3. Вільна школа акторської майстерності в Києві (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  4. Гриф. Творческая гостиная. Звёзды театра. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 жовтня 2021.
  5. Пішов із життя Віктор Кручина
  6. Олеся ШТЕФАН (14 ноября 2014). От светлячков — до самых звезд (рос.). Портал «Херсон». Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 22 жовтня 2015.
  7. Елена МАЛЯРЕНКО (4 мая 2016). Ірен херсонська — Ірена київська (укр.). Любимый Херсон». Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 12 листопада 2017.
  8. «Поцілунок імператриці» Т.Морозова і В.Кручина. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  9. Сучасний погляд на Толстого. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  10. Наталія МОРОЗОВА «Подорож вітчизняної Мельпомени до країни Сонця, що сходить (Український театр у м. Токіо)» Г-та конгресу літераторів України «Література та життя», 2006
  11. Тамара ДЬЯЧЕНКО (2007). К нам снова едет ревизор!. (рос.). Флот України № 40. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 жовтня 2015.
  12. Сначала водка, потом — кино (рос.). Г-та «Сьогодні» №131 (1179). 15 червня 2002. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2015.
  13. Олександр Довженко. Щоденники: уривки («Книжкова шафа») (укр.). Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 13 жовтня 2021.
  14. Анна ШЕСТАК (12 сентября 2008). Свободное плавание (рос.). Бульвар Гордона. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2015.