Ярема Вишневецький

Ярема Вишневецький
Dux et princeps visnioviecus – Michaelis Primi Regis Poloniae Progenitor
Воєвода Руський
Служба	1646–1651
Призначення	1646
Попередник	Яків Собеський
Наступник	Станіслав Лянцкоронський
Інші титули	Князь Вишнівця
Біографічні дані
Імена	Єремія Михайло
Релігія	Католицизм
Дата народження	17 серпня 1612(1612-08-17)
	Лубни
Дата смерті	20 серпня 1651(1651-08-20) (39 років)
	Паволоч
Дружина	Ґризельда Вишневецька
Діти	Михайло
Династія	Вишневецькі
Батько	Михайло Вишневецький
Мати	Раїна Вишневецька

Яре́ма-Миха́йло Вишневе́цький (Єремі́я-Миха́йло Корибут-Вишневе́цький, пол. Jeremi Michał Wiśniowiecki; 17 серпня 1612, Лубни — 20 серпня 1651, Паволоч) — відомий державний діяч Речі Посполитої та Русі-України. Політик та воєначальник. Ідеолог української колонізації лівого берега Дніпра. Виховувався у православній родині, однак став римо-католиком.

Князь з литовсько-руського роду Вишневецьких, нащадок Рюрика I і Гедиміна, родич молдовських господарів, візантійських імператорів, Чингізидів, князів Острозьких і Глинських, московських царів, перших старост черкаських, перших отаманів Війська Запорозького. Один з найбагатших магнатів Речі Посполитої свого часу. Воєвода руський (1646). Батько короля Речі Посполитої Міхала I Корибута Вишневецького. Користувався двома мовами — польською та українською.

Богдан Хмельницький вважав його за «лютого ворога козаччини» разом з Олександром Конецпольським: «ці два пани до всього лихого є причиною — своєю пожадливістю і запальністю всю землю нінащо перевернули».

Життєпис

Дитинство

Народився 17 серпня 1612 року в м. Лубни. Походив з русько-литовського князівського роду Великого Князівства Литовського, син київського каштеляна Михайла Вишневецького і молдованки (доньки господаря Молдови) Раїни Вишневецької-Могилянки. Став сиротою в 7 років, виховувався стрийком (дядьком по батькові) Костянтином Вишневецьким. Вчився у колегіумі єзуїтів у Львові, потім вивчав військову справу в Нідерландах, Італії, Іспанії.

Власність, господарська діяльність

Володів величезними маєтностями в Україні. Зокрема, на Лівобережжі йому належало 56 міст і містечок з центром у м. Лубни (т. зв. «Вишневеччина», нині переважно територія Полтавської області, частково Київської (Яготинський район), Черкаської і Чернігівської областей, в яких жило понад 288 тис. чол., що сплачували щороку 1 млн. 200 тис. злотих чиншу. Утримував 12-20 тис. першокласного надвірного війська), на Правобережжі, зокрема володів Білим Каменем.

За 16 років існування «України-Вишневеччини» чисельність населення краю збільшилася з 4,5 тис. до 230 тис. осіб. Впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Відбивши у магната Адама Казановського спадкове місто Ромни, відібране в його батька, Єремія за 4 роки перетворив його в найкрупніший на Задніпров'ї торговельно-економічний центр. У місті почали розвиватися ковальство, ткацтво, вовництво, з'явився двір для приїжджих купців, роменські ювеліри стали відомими далеко за межами Вишневеччини. Жива торгівля велася як з «далеким зарубіжжям» (хліб, поташ і селітра йшли з тих країв у Західну Європу), так і з Московією. Причому торгова експансія з Вишневеччини була такою сильною, що її купці вели свої справи в самій Москві, всупереч існуючій в ті часи забороні «литовським людям» торгувати в столиці Московщини. Заохочуючи цехову систему, Єремія звільняв ремісників «від повинностей менших і частих», за виключенням ремонту греблі в разі її прориву і оборони міста від неприятеля. Частина цехової продукції йшла «на замок», за яку намісник князя мав платити цеховикам за твердими розцінками.

Поташ, законтрактований в маєтках Яреми Вишневецького, Павло Юрій Боїм сплавляв до Ґданська.

За даними подимного реєстру 1640 року у Київському воєводстві володів чи посідав міста і містечка: Брагинь, Лубни, Сенча, Лукомль, Хорол, Хомутець, Снятинка, Жовнин, Горошин, Буромль, Пирятин, Варва, Білошапки, Лохвиця, Монастирище, Курінька, Ічня, Срібне, Городня, Глинськ, Янушпіль, Галиця, Піщана, Золотоноша, Домонтів, Чорнухи, Прилуки, Жеревка, Держикраївка, Мошни та приналежні до них села, хутори; всього — 7603 «дими».

Віросповідання, фундації

Портрет у палаці Вишнівця

1631 року перейшов з православ'я в католицизм. Водночас князь активно виступав на захист і православної віри. Віротерпимості у володіннях князя-католика можна було лише позаздрити. Крім Михайлівського костьолу і бернардинського кляштору в Лубнах та трьох капличок у великих містах, більш ніщо не свідчило про «католицьку експансію». Натомість Ієремія неодноразово обдаровував православні монастирі привілеями і земельними наданнями. Ба більше: саме за його повелінням у досить крупному містечку Срібному (на території Чернігівської області) постало православне братство з церквою, школою, шпиталем і місцем для зборів. Вільно могли відправляти у Вишневеччині свої обряди і прихильники «аріанської єресі», переслідувані в усій Речі Посполитій. Лише завдяки покровительству Ієремії ігумен Мгарського монастиря Калістрат зміг протистояти спробам католицьких патерів перетворити православні обителі на кляштори.

Племінник Петра Могили, що перейшов із православ'я до католицизму, Я. Вишневецький, заснував церковне Срібнянське братство зі школою, шпиталем і місцем для зборів. Подія відбулася до 1640 року в день закінчення будівництва церкви так званим «уписом» в книгу живота (на престольне Євангеліє) в Хресто-Воздвиженській церкві: «повелінням його князівської милості Яреми Вишневецького». Споруда церкви в ім'я чесного Хреста Господня здійснилися за ініціативою місцевого священика отця Георгія Созанського.

«Вина» князя Ієремії — втручання у протистояння між двома православними митрополитами: Ісайєю Копинським — духівником своєї матері, і Петром Могилою — двоюрідним дядьком «задніпровського державці». Ісайя прагнув уберегти руську церкву Речі Посполитої від західних впливів, підпорядкувати її Московському патріархату. Навпаки, Петро Могила мав намір створити самостійний Київський патріархат, посилав здібних учнів у Західну Європу, аби в підсумку підвищити освітній рівень православних, котрий помітно поступався, у порівнянні з католиками. Ієремія виступив на боці свого дядька — допоміг йому відібрати у Ісайї Густинський і Мгарський монастирі (1635 року). Через 2 роки спалахнуло повстання Павлюка-Острянина. Аналіз тогочасних документів, насамперед відписок московських прикордонних воєвод зі слів задніпровських ченців, свідчить, що повстання було інспіроване духовенством кола Ісайї Копинського, які лякали козаків, без того стурбованих питанням утисків їхніх вольностей урядом Речі Посполитої, нібито насильницьким покатоличенням України.

Його коштом збудували костел кармелітів босих у м. Вишнівець (зруйнували під час Хмельниччини).

Війна

Ярема Вишневецький. Юліуш Коссак, 1899

Ймовірний прах князя в крипті костелу

Брав участь у Смоленській війні 1632—1634 років, відбитті наїзду Абази-паші у 1633 році. Бився з татарами в 1640–1646 роках (Охматівська битва). Що ж до стосунків з козацтвом — там теж не все так просто. Ієремія змушений був захищати свої володіння від повстанців Павла Павлюка і Якова Острянина, що видається цілком природним. В його військах були козацькі хоругви, мав фінансові справи з удовою страченого козацького ватажка Івана Сулими. У 1644 році на чолі зі своїм надвірним військом брав участь у перемозі над татарською ордою під проводом Тугай-бея під Охматовим. В 1648 році Вишневецький укріпив Бровари як пункт противизвольного повстання, оскільки володів тими землями.

На початку повстання Богдана Хмельницького в 1648 році під тиском повсталих відступив зі своїх володінь на Лівобережжі. У 1648 році в костелі Святого Хреста (францисканців) у Львові відбулись збори шляхти, яка вирішила просити Ярему Вишневецького взяти на себе оборону міста, для чого зібрала кошти; він їх взяв, але покинув місто. Під час діяльності в серпні-вересні 1648 року козацької комісії на чолі з Адамом Кисілем без її попередження про напад його відділ атакував Острог, через що були страчені 5 заручників (реєстровців-козаків з коругви Миколи Кисіля).

На Правобережній Україні чинив екзекуції, намагаючись придушити повстання. У боях 1648 року під Махнівкою, П'яткою і Старокостянтиновом надвірні загони Я.Вишневецького та інших магнатів вели успішні бої з козацько-селянськими загонами на чолі з Максимом Кривоносом. Після розгрому урядового війська в Пилявецькій битві 1648 року Вишневецький відступив до Львова.

1649 року очолив оборону Збаража від козацько-татарського війська. У 1651 році один з керівників урядової армії (він командував лівим крилом кавалерії) в битві під Берестечком проти козацько-татарського війська.

Помер 20 серпня 1651 року під Поволоччю (за однією з версій від дизентерії^{[джерело?]}). Вважається, що муміфіковані останки Вишневецького знаходяться в крипті монастиря Святого Хреста (Święty Krzyż) в Польщі. Однак польський дослідник, фаховий криміналіст Ян Відацький, котрий проводив дослідження тих останків, піддав сумніву їхню належність Яремі Вишневецькому.

У культурі

У відомому творі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) зображений національним героєм Польщі (водночас 1646 року погрожував фізичною розправою членам сейму, обіцяв розігнати сейм, гостро дебатував з королем).

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький написав історичний роман «Князь Єремія Вишневецький», який був виданий 1897 року.

У кінематографі

• Богдан-Зиновій Хмельницький (2009) — фільм українського режисера Миколи Мащенка.
• Гетьман (2015) — фільм українського режисера Валерія Ямбурського
• Вогнем і мечем (1999) — фільм польського режисера Єжи Гофмана

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
• Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
• Дяченко Т. М. Лубенщина і князі Вишневецькі.
• Качковський Л. Втрачені можливості. Руське князівство у складі Речі Посполитої (з продовженням)
• Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький. Видання друге, виправлене і доповнене. — Львів : Світ, 1990. — 408 с. — ISBN 5-11-000889-2.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Радянська енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
• Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. — Львів, 2007. — ISBN 966-8522-83-4.
• Рудницький Ю. Міфи Яреми Вишневецького. Князь — такий же «наш», як і Хмельницький.
• Вишневецький Єремія-Михайло. Енциклопедія українського козацтва // Запорізький державний університет.
• Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7.
• Щербак В. О. Вишневецький Ярема (Ієремія) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 519. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання

• Генеалогія роду (дому) Збаразьких-Вишневецьких (відгалуження роду Ґедиміновичів)
• 45. Липня 19 — Реляція возного «єнерала» Павла Дубинського про вручення позову кн. Єремі Вишневецькому від п. Овдотії Лукавської за несплату грошей
• Правденко О. Князь Ієремія Вишневецький — патріот своєї землі, меценат та ворог Богдана Хмельницького.
• Książęta Wisniowieccy (01) (пол.)

Попередник Яків Собеський

Воєвода Руський 1646-1651

Наступник Станіслав Лянцкоронський