Лебідь-шипун

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Гусеподібні (Anseriformes)
Родина:	Качкові (Anatidae)
Підродина:	Гусеві (Anserinae)
Рід:	Лебідь (Cygnus)
Вид:	Лебідь-шипун

Біноміальна назва

Cygnus olor
(Gmelin, 1789)

Поширення лебедя-шипуна Осіле проживання Гніздування Зимування

Посилання

Вікісховище:	Cygnus olor
Віківиди:	Cygnus olor
EOL:	45510543
ITIS:	174985
МСОП:	22679839
NCBI:	8869

Ле́бідь-шипу́н^[1] (Cygnus olor) — водоплавний птах родини качкових (Anatidae). В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Зовнішній вигляд

Птах великого розміру. Маса тіла 8,0 — 12,5 кг, довжина тіла 145—160 см, розмах крил 208—238 см. Дорослий самець білий, вуздечка чорна, біля основи верхньої щелепи великий чорний виріст, дзьоб червоний; ноги чорні. У дорослої самки виріст біля основи верхньої щелепи менший. У молодих птахів оперення в перший рік життя сірувато-буре (зрідка трапляються білі особини); виросту біля основи верхньої щелепи нема; дзьоб бурий; наступного року після линяння майже цілком білий; голова, верх шиї та покривні пір'я крил бурувато-сірі; на третій рік життя оперення, як у дорослого птаха.

Дорослий лебідь-шипун відрізняється від дорослого лебедя-кликуна і малого лебедя червоним дзьобом, крім того, від дорослого малого лебедя — більшими розмірами; молодий від молодих особин інших лебедів — бурішим оперенням і чорною голою шкірою біля основи дзьоба.^[2]

Звуки

Зрідка подає короткі неголосні звуки «кгіюр» або «кіорр» та інші; зблизька у птаха, який погрожує, можна почути шипіння. Саме через ці звуки вид отримав свою назву.

Поведінка

Літає як і усі гусеподібні, витягуючи шию уперед, залишаючи тіло і крила далеко позаду. Політ повільний, з характерним скрипінням махових пер, під час польоту шия витягнута вперед; в шлюбний період, плаваючи, нерідко шию тримає зігнутою S-подібно, а плечові пера дугоподібно піднятими; не пірнає, але живлячись, часто занурює голову у воду.

Поширення

Лебідь-шипун мешкає в північній частині Європи та Азії. Усюди досить звичайний. Вид був штучно інтродукований до Північної Америки, Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії.

В Україні гніздиться на всій території, крім гір і Керченського півострова; мігрує скрізь; регулярно зимує в південних районах, на заході країни та на дніпровських водосховищах, взимку інколи трапляється на незамерзних водоймах решти території країни.^[2]

Спосіб життя

Населяє зарослі водною рослинністю водойми — лимани, озера, ставки, іноді болота. Лебідь-шипун гніздиться біля води в очеретах на дрібних озерах або в заплавах великих річок.

Пари утворюються на все життя. Громіздке гніздо розташовується на сухому місці серед очерету або у вигляді плавучої платформи. Для побудови використовуються стебла осоки, рогозу, очерету й водорості. Їх збиранням займається самець, а спорудженням гнізда — самка, яка скріплює стебла грудочками мулу. Гніздо має в основі діаметр близько 1,5 м і висоту до 60 см. На самому верху гнізда самка облаштовує лоток глибиною 10-15 см, який вистилається пухом і м'якими частинами рослин.

Повна кладка складається з 5-9 яєць. Інкубація починається після відкладання останнього яйця та триває 34-38 днів. Новонароджені пташенята покриті густим сірим пухом і, ледь обсохнувши, готові покинути гніздо. У 3 місяці молоді лебеді добре літають і разом з дорослими прямують до місць зимівлі. До наступної весни молодь тримається разом з батьками, а потім згуртовується в окремі групи. Тільки у трирічному віці молодий лебідь стає бездоганно білим, а статевої зрілості досягає на 4 році.

Живлення

Раціон лебедів складається переважно з водяних рослин. Знаходить їжу в основному під водою, де поїдає різні частини водяних і болотяних рослин. Птахи нерідко знаходять поживу на суходолі на луках і пасовищах, де живляться злаковими та кормовими рослинами.