Очікує на перевірку

Лебідь-шипун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лебідь-шипун

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Лебідь (Cygnus)
Вид: Лебідь-шипун
Cygnus olor
(Gmelin, 1789)
Поширення лебедя-шипуна      Осіле проживання     Гніздування     Зимування
Поширення лебедя-шипуна      Осіле проживання     Гніздування     Зимування
Посилання
Вікісховище: Cygnus olor
Віківиди: Cygnus olor
EOL: 45510543
ITIS: 174985
МСОП: 22679839
NCBI: 8869
Яйце Cygnus olor (Тулузький музей)
Ле́бідь-шипу́н з малечею на річці Кропивна
Ле́бідь-шипу́н з малечею на річці Кропивна

Ле́бідь-шипу́н[1] (Cygnus olor) — водоплавний птах родини качкових (Anatidae). В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Птах великого розміру. Маса тіла 8,0 — 12,5 кг, довжина тіла 145—160 см, розмах крил 208—238 см. Дорослий самець білий, вуздечка чорна, біля основи верхньої щелепи великий чорний виріст, дзьоб червоний; ноги чорні. У дорослої самки виріст біля основи верхньої щелепи менший. У молодих птахів оперення в перший рік життя сірувато-буре (зрідка трапляються білі особини); виросту біля основи верхньої щелепи нема; дзьоб бурий; наступного року після линяння майже цілком білий; голова, верх шиї та покривні пір'я крил бурувато-сірі; на третій рік життя оперення, як у дорослого птаха.

Дорослий лебідь-шипун відрізняється від дорослого лебедя-кликуна і малого лебедя червоним дзьобом, крім того, від дорослого малого лебедя — більшими розмірами; молодий від молодих особин інших лебедів — бурішим оперенням і чорною голою шкірою біля основи дзьоба.[2]

Звуки

[ред. | ред. код]

Зрідка подає короткі неголосні звуки «кгіюр» або «кіорр» та інші; зблизька у птаха, який погрожує, можна почути шипіння. Саме через ці звуки вид отримав свою назву.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Літає як і усі гусеподібні, витягуючи шию уперед, залишаючи тіло і крила далеко позаду. Політ повільний, з характерним скрипінням махових пер, під час польоту шия витягнута вперед; в шлюбний період, плаваючи, нерідко шию тримає зігнутою S-подібно, а плечові пера дугоподібно піднятими; не пірнає, але живлячись, часто занурює голову у воду.

Поширення

[ред. | ред. код]

Лебідь-шипун мешкає в північній частині Європи та Азії. Усюди досить звичайний. Вид був штучно інтродукований до Північної Америки, Південної Африки, Австралії та Нової Зеландії.

В Україні гніздиться на всій території, крім гір і Керченського півострова; мігрує скрізь; регулярно зимує в південних районах, на заході країни та на дніпровських водосховищах, взимку інколи трапляється на незамерзних водоймах решти території країни.[2]

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Населяє зарослі водною рослинністю водойми — лимани, озера, ставки, іноді болота. Лебідь-шипун гніздиться біля води в очеретах на дрібних озерах або в заплавах великих річок.

Пари утворюються на все життя. Громіздке гніздо розташовується на сухому місці серед очерету або у вигляді плавучої платформи. Для побудови використовуються стебла осоки, рогозу, очерету й водорості. Їх збиранням займається самець, а спорудженням гнізда — самка, яка скріплює стебла грудочками мулу. Гніздо має в основі діаметр близько 1,5 м і висоту до 60 см. На самому верху гнізда самка облаштовує лоток глибиною 10-15 см, який вистилається пухом і м'якими частинами рослин.

Повна кладка складається з 5-9 яєць. Інкубація починається після відкладання останнього яйця та триває 34-38 днів. Новонароджені пташенята покриті густим сірим пухом і, ледь обсохнувши, готові покинути гніздо. У 3 місяці молоді лебеді добре літають і разом з дорослими прямують до місць зимівлі. До наступної весни молодь тримається разом з батьками, а потім згуртовується в окремі групи. Тільки у трирічному віці молодий лебідь стає бездоганно білим, а статевої зрілості досягає на 4 році.

Живлення

[ред. | ред. код]

Раціон лебедів складається переважно з водяних рослин. Знаходить їжу в основному під водою, де поїдає різні частини водяних і болотяних рослин. Птахи нерідко знаходять поживу на суходолі на луках і пасовищах, де живляться злаковими та кормовими рослинами.

Лебідь-шипун і людина

[ред. | ред. код]

Шипун легко приживається в неволі та в умовах напіввільного утримання; його часто розводять на водоймах міських парків і садів як декоративного птаха.

Сім'я лебедів-шипунів з майже дорослим потомством, ставок, Біла Церква

Охорона

[ред. | ред. код]

Лебідь-шипун перебуває під охороною Директиви ЄС про охорону диких птахів, Бернської та Боннської конвенцій та Угоди про охорону афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Література

[ред. | ред. код]
  • Фауна України. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К. : Наукова думка, 1991. — 208 с.
  • Бейчек В., Штясны К. Птицы. Иллюстрированная энциклопедия. М.: Лабиринт-пресс 2001
  • Акимушкин И. Мир животных. Птицы, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся М.: Мысль 1995
  • Мир животных в 7 тт. Т.6 Птицы. М.: Просвещение 1986 г.