Лебідь малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лебідь малий
Cygnus bewickii 01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Лебідь (Cygnus)
Вид: Лебідь малий
Біноміальна назва
Cygnus bewickii
(Yarrell, 1830)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cygnus bewickii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cygnus bewickii
EOL logo.svg EOL: 4383209

Ле́бідь мали́й, або тундро́вий (Cygnus bewickii) — водоплавний птах родини качкових. Один з 7-ми (за іншими джерелами, 6-ти) видів роду; один з 3-х видів роду у фауні України. Інколи лебедя малого розглядають як підвид американського лебедя.

Опис[ред.ред. код]

Відмінною рисою є забарвлення дзьоба

Маса — 4,9–6,5 кг, довжина тіла — 107−132 см, розмах крил — 173–200 см. Дорослий птах білий з чорними лапами та двоколірним дзьобом (основа жовта, від ніздрів до кінця — чорний, межа між кольорами проходить під прямим кутом). Від лебедя-кликуна відрізняється меншими розмірами та дещо коротшою шиєю, а дорослий птах від дорослого цього виду — також формою жовтої плями на дзьобі. Молодий птах попелясто-сірий; дзьоб жовтувато-бурий або червонувато-бурий; повністю білого оперення набуває на третьому році життя.

Поширення[ред.ред. код]

Гніздиться в тундровій смузі Євразії, на островах Колгуєв, Вайгач, Південна (Нова Земля). Зимує на Британських островах, північно-західному узбережжі Європи (Нідерланди, Німеччина), південному узбережжі Каспійського моря, на узбережжі Південно-східній Азії (Японія, Китай). В Україні не гніздиться. Окремі особини зимують на північному узбережжі Азовського моря (Молочний лиман, Обитічна затока). Відомі зальоти у Полтавську, Волинську та інші області.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Чисельність зимуючих птахів в межах Європи становить понад 23 тис. ос.[1] В Україні чисельність незначна. На прольоті та на зимівлі трапляється окремими групами по 3–5, зрідка до 20 ос. На чисельність впливають господарське освоєння тундри та браконьєрство.

Особливості біології[ред.ред. код]

Гніздиться на озерах низинних тундр, у рослинному покриві яких домінують осоки. Моногам, пари утворюються на 2—4 році життя та є постійними. Кладка з 1—5 яйця. Насиджування триває 29—30 днів. Пташенята виводкового типу, вкриті білодо-сірим пухом. Через 40—45 днів молоді лебеді вже можуть літати. На зимівлі тримається разом з іншими видами лебедів, рідше — окремими зграями та сімейними групами на відкритих солоних водоймах. Відлітає з місць зимівлі у березні (в цей час трапляється у внутрішній частині України). Під час перельотів зупиняється на великих водоймах, у заплавах річок, в береговій зоні моря. В Україні у другій половині ХХ ст. зареєстрований тільки на узбережжі Азовського моря. Живиться переважно рослинною їжею.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), Боннської (Додатки І та ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, переліку заборонених для полювання видів в Україні. Охороняється разом з іншими водоплавними птахами у заказниках загальнодержавного значення «Молочний лиман» та «Обитічна коса».

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання[ред.ред. код]

  • Лисенко В. І. Лебідь малий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 408.

Література[ред.ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В.  И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.