Левітанський Юрій Давидович
| Левітанський Юрій Давидович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 22 січня 1922[1][2] Козелець, Чернігівська губернія, Українська СРР |
| Помер | 25 січня 1996[1][2] (74 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | поет, письменник, перекладач |
| Alma mater | Московський інститут філософії, літератури, історії |
| Знання мов | російська[1] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Жанр | поезія |
| Нагороди | |
| Сайт | levitansky.ru |
Юрій Давидович Левітанський (21 січня 1922, Козелець, тепер Чернігівська область, Україна — 25 січня 1996, Москва, РФ) — російський поет і перекладач українського походження, учасник Другої світової війни. Член спілки письменників СРСР (1957), Російського ПЕН-центру (1995).
Незабаром після народження родина переїхала до Києва, а потім у Сталіно (тепер Донецьк). По закінченню школи в 1938 році Юрій їде до Москви де поступає до Інституту філософії, літератури та історії. З початком німецько-радянської війни пішов на фронт. Спершу служив солдатом, потім став офіцером (лейтенант), а пізніше фронтовим кореспондентом і з 1943 друкується у фронтових газетах. По закінченні німецько-радянської потрапив на радянсько-японську війну. Служив у Маньчжурії. Демобілізувався з армії 1947 року.
Перша збірка віршів «Солдатская дорога» вийшла друком 1948 року в Іркутську. Потім з'явилися збірки «Встреча с Москвой» (1949), «Самое дорогое» (1951), «Секретная фамилия» (1954) та інші.
У 1955—1957 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького. У 1963 році опублікував збірник віршів «Земное небо» який приніс автору популярність. Після цього переїхав до Москви.
Крім віршів займався перекладами, а також пародіями — в 1963 році була опублікована добірка пародій на відомих поетів Леоніда Мартинова, Андрія Вознесенського, Беллу Ахмадуліну та інших.
1970 року в опублікував збірку віршів «Кинематограф» з ілюстраціями Вадима Сідура, 1975 — «Воспоминания о Красном снеге», 1980 — «Два времени», в 1980 — «Сон о дороге», в 1991 — «Белые стихи».
Балотувався (безуспішно) до Держдуми РФ за списками Федерально-демократичного руху (1995).
25 вересня 2013 року на будівлі колишньої школи, де вчився поет, встановлено меморіальну дошку.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 409–412. — ISBN 5-94848-262-6
- Левітанський Юрій Давидович на сайті donbass.NAME [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Стаття про життя і творчість Ю. Д. Левітанського [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 22 січня
- Народились 1922
- Уродженці Козельця
- Померли 25 січня
- Померли 1996
- Померли в Москві
- Поховані на Ваганьковському кладовищі
- Випускники МІФЛІ
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «За взяття Будапешта»
- Російські поети
- Російські перекладачі
- Учасники Другої світової війни
- Російські журналісти
- Українці Росії