Козелець

смт Козелець
Герб Козельця	Прапор Козельця
	Центральна площа
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район/міськрада	Козелецький район
Рада	Козелецька селищна громада
Код КОАТУУ:	7422055199
Облікова картка	Козелець
Основні дані
Засноване	1098
Магдебурзьке право	1656 р.
Статус	із 1924 року
Площа	8,44 км²
Населення	▼ 8 063 (01.01.2017)
Густота	955 осіб/км²
Поштовий індекс	17000
Телефонний код	+380 4646
Географічні координати	50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	113 м
Водойма	Остер
Відстань
Найближча залізнична станція:	Бобровиця
	До обл. центру:
- автошляхами:	67,6 км
Селищна влада
Адреса	17000, Чернігівська обл., Козелецький р-н, смт. Козелець, вул. Ф. Сидорука, 9
Голова селищної ради	Бригинець Валентин Петрович
Карта
	Козелець
	Козелець
	Козелець у Вікісховищі

Козе́лець^[3] — селище міського типу, районний центр Козелецького району Чернігівської області.

Відоме завдяки обороні 1238 року від монголо-татар хана Батия.

Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101 М01 та E381. Населення — 8 тисяч мешканців^[4].

Зміст

1 Символіка
2 Історія
- 2.1 Заснування. Походження назви
3 Історія
- 3.1 Хронологія
4 Сучасність
5 Історичні пам'ятки
6 Населення
- 6.1 Чисельність населення^[8]
- 6.2 Розподіл населення за рідною мовою (2001)^[9]
7 Персоналії
8 Галерея
9 Див. також
10 Примітки
11 Джерела та посилання

Символіка[ред. | ред. код]

Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.

Докладніше: Герб Козельця

Докладніше: Прапор Козельця

Історія[ред. | ред. код]

Заснування. Походження назви[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1146 під назвою Козельськ у зв'язку з міжусобною боротьбою князів (іменувалося також – Козлеск, Козелеск). Входило до Чернігово-Сіверської землі.

Виникло на початку 12 ст. як опорний пункт в окняжінні землі в'ятичів. Входило у Чернігівське князівство. На початку 13 ст. стало центром окремого уділу. Взимку 1238 після 7-тижневої героїчної оборони спалене монголами, всі його жителі та малолітній князь Василь були вбиті. Хан Батий назвав місто "злим містом".

Невдовзі поселення відродилося. Від 1246 увійшло до складу удільного Карачевського князівства; у 2-й половині 13 ст. тут відновлено окремий князівський стіл. У серед. 14 ст. включене до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ), з 2-ї пол. 14 ст. перетворюється на самостійне удільне князівство, його володарі намагалися грати свою окрему роль на політичній арені Русі, то виступаючи на боці ВКЛ, то блокуючись, з метою збереження незалежності, з рязанськими великими князями.

Сучасний Козелець відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.^[5]^[6]

Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.

З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Козелецького району.

Хронологія[ред. | ред. код]

З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.
1656 — надане магдебурзьке право.
1662 — у Козельці відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.
1679 — місто зруйноване татарами.
1708 року до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781 року.
З 1782 року Козелець — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії. В 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта. У середині XVIII ст. виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна. У 1866 — 441 двір, 4459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.
На початку XX ст. в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913). 1906–1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».
Весною 1846 в Козельці побував Т. Г. Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати історичні архітектурні та історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.
29 вересня 1943 року нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.

Сучасність[ред. | ред. код]

8 квітня 2017 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму^[7]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також: Пам'ятники Козельця

Собор Різдва Богородиці (1753–1766).
Садиба «Покорщина» (18 століття).
Миколаївська церква (1784).
Будинок полкової канцелярії (1756–1760).
Вознесенська церква (1866–1864). Недіюча, в її приміщенні функціонує Музей історії ткацтва Чернігівщини.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення^[8][ред. | ред. код]

1897	1959	1979	1989	2001	2016
5,141	5,774	8,416	9,545	8,916	8 142

Розподіл населення за рідною мовою (2001)^[9][ред. | ред. код]

українська мова	російська
96,24 %	3,26 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Бабко Юрій Васильович — український історик, дослідник діяльності Комуністичної партії України.
Богомолець Євстафій Федорович (між 1750 і 1755—1811) — бургомістр Козельця (1789 р.). Прямий пращур академіка Олександра Богомольця (1881—1946) і засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль^[10]», доктора Ольги Богомолець (нар. 1966)
Ващенко Костянтин Ілліч — український радянський учений у галузі ливарного виробництва.
Карасик Владлен Михайлович — народний депутат України.
Кізимовська Ольга Василівна — український режисер із монтажу.
Левітанський Юрій Давидович — російський поет та перекладач.
Неговський Володимир Олександрович — радянський патофізіолог, основоположник
Онищенко Віктор Павлович — Герой Радянського Союзу
Пашковський Володимир Ігорович — український байкар та поет.
Политанський Кирило — духівник, святий мученик, канонізований Грецькою православною церквою.
Рань Олекса — український поет, прозаїк, журналіст.
Ставовий Георгій Михайлович — український кінорежисер.
Тарах-Тарловський Кирило Миколайович — духівник Катерини ІІ, відомий в історії як «Дикий піп».
Тьомкін Айзик — член Української Центральної Ради.
Цирельсон Лейб Мойсеєвич — рабин, видатний єврейський релігійний діяч.
Павлова Марія Василівна — радянський палеонтолог та палеозоолог.

Галерея[ред. | ред. код]

Печатка Козелецького магістрату. 1698
Собор Різдва Богородиці
Миколаївська церква
Вознесенська церква
На центральній вулиці домінують собор і його дзвіниця
Будинок полкової канцелярії (Центральна районна бібліотека)
Садиба «Покорщина». Панський будинок
Кам'яниця Дараганів
Пам'ятник воїнам-афганцям
Центральна площа
Центральна площа - 19 червня 2009 р.
Погруддя Тарасові Шевченку в міському паркові
Погруддя Тарасові Шевченку в міському паркові, 19.06.2009
Пам'ятний знак на шляху процесії перезахоронення Т. Г. Шевченка в травні 1861 р. у м. Козелець. Вигляд 19.06.2009.
Будинок районної ради та адміністрації
Будівля Ресторану поблизу центральної площі у Козельці
Срібна монета «Собор Різдва Богородиці в Козельці» (10 грн., 2002 рік, 925 проба)