Козелець

смт Козелець
Герб Козельця	Прапор Козельця
	Центральна площа
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район/міськрада	Чернігівський район
Громада	Козелецька селищна громада
Код КОАТУУ:	7422055199
Облікова картка	Козелець
Основні дані
Засноване	1098
Магдебурзьке право	1656 р.
Статус	із 1924 року
Площа	8,44 км²
Населення	▼ 8 063 (01.01.2017)
Густота	955 осіб/км²
Поштовий індекс	17000
Телефонний код	+380 4646
Географічні координати	50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	113 м
Водойма	Остер
Відстань
Найближча залізнична станція:	Бобровиця
	До обл. центру:
- автошляхами:	67,6 км
Селищна влада
Адреса	17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Ф. Сидорука, 9
Голова селищної ради	Бригинець Валентин Петрович
Карта
	Козелець
	Козелець
	Козелець у Вікісховищі

Козе́лець^[3] — селище міського типу в Україні, Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101 М01 та E381. Населення — 8 тисяч мешканців^[4].

Символіка[ред. | ред. код]

Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.

Докладніше: Герб Козельця

Докладніше: Прапор Козельця

Історія[ред. | ред. код]

Заснування. Походження назви[ред. | ред. код]

Саме це місто, назване Чингізидами «зле місто» за те, що Козелець єдиний протримався 7 тижнів, згідно Іпатієвського літопису, під навалою військ хана Батия, проте було повністю знищене і його назву — Козельськ було заборонено використовувати в документах Орди. А Козельськ в Російській Федерації — це звичайне на той час копіювання назв руських (українських) міст на фіно-угорські території, тобто території Московії.^[5]

Відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

Будинок райради. 2008 рік.

На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.^[6]^[7]

Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.

З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Козелецького району.

Хронологія[ред. | ред. код]

З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.
1656 — надане магдебурзьке право.
1662 — у Козельці відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.
1679 — місто зруйноване татарами.
1708 року до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781 року.
З 1782 року Козелець — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії. В 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта. У середині XVIII ст. виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна. У 1866 — 441 двір, 4459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.
На початку XX ст. в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913). 1906–1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».
Весною 1846 в Козельці побував Т. Г. Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати історичні архітектурні та історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 145 жителів селища^[8].
29 вересня 1943 року нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.

Сучасність[ред. | ред. код]

8 квітня 2017 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму^[9]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також: Пам'ятники Козельця

Собор Різдва Богородиці (1753–1766).
Садиба «Покорщина» (18 століття).
Миколаївська церква (1784).
Будинок полкової канцелярії (1756–1760).
Вознесенська церква (1866–1864). Недіюча, у її приміщенні функціонує Музей історії ткацтва Чернігівщини.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення^[10][ред. | ред. код]

1897	1959	1979	1989	2001	2016
5,141	5,774	8,416	9,545	8,916	8 142

Розподіл населення за рідною мовою (2001)^[11][ред. | ред. код]

українська мова	російська
96,24 %	3,26 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Бабко Юрій Васильович — український історик, дослідник діяльності Комуністичної партії України.
Богомолець Євстафій Федорович (між 1750 і 1755—1811) — бургомістр Козельця (1789 р.). Прямий пращур академіка Олександра Богомольця (1881—1946) і засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль^[12]», доктора Ольги Богомолець (нар. 1966)
Ващенко Костянтин Ілліч — український радянський учений у галузі ливарного виробництва.
Карасик Владлен Михайлович — народний депутат України.
Кізимовська Ольга Василівна — український режисер із монтажу.
Левітанський Юрій Давидович — російський поет та перекладач.
Неговський Володимир Олександрович — радянський патофізіолог, основоположник
Онищенко Віктор Павлович — Герой Радянського Союзу
Пашковський Володимир Ігорович — український байкар та поет.
Политанський Кирило — духівник, святий мученик, канонізований Грецькою православною церквою.
Рак Владислав Миколайович (1998—2019) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Рань Олекса — український поет, прозаїк, журналіст.
Ставовий Георгій Михайлович — український кінорежисер.
Тарах-Тарловський Кирило Миколайович — духівник Катерини ІІ, відомий в історії як «Дикий піп».
Тьомкін Айзик — член Української Центральної Ради.
Цирельсон Лейб Мойсеєвич — рабин, видатний єврейський релігійний діяч.
Павлова Марія Василівна — радянський палеонтолог та палеозоолог.
Шостак Анатолій Вікторович (нар. 1947) — український науковець.

Галерея[ред. | ред. код]

Печатка Козелецького магістрату. 1698
Собор Різдва Богородиці
Миколаївська церква
Вознесенська церква
На центральній вулиці домінують собор і його дзвіниця
Будинок полкової канцелярії (Центральна районна бібліотека)
Садиба «Покорщина». Панський будинок
Кам'яниця Дараганів
Пам'ятник воїнам-афганцям
Центральна площа
Центральна площа - 19 червня 2009 р.
Погруддя Тарасові Шевченку в міському паркові
Погруддя Тарасові Шевченку в міському паркові, 19.06.2009
Пам'ятний знак на шляху процесії перезахоронення Т. Г. Шевченка в травні 1861 р. у м. Козелець. Вигляд 19.06.2009.
Будинок районної ради та адміністрації
Будівля Ресторану поблизу центральної площі у Козельці
Срібна монета «Собор Різдва Богородиці в Козельці» (10 грн., 2002 рік, 925 проба)