Козелець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Козелець
Gerb Kozelets.jpg Kozelts prapor.png
Герб Козельця Прапор Козельця
Собор Різдва Богородиці
Собор Різдва Богородиці
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський район
Громада Козелецька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Козелець 
Основні дані
Засноване 1098 [1]
Магдебурзьке право 1656 р.
Статус із 1924 року
Площа 8,44 км²
Населення 8 063 (01.01.2017)[2]
Густота 955 осіб/км²
Поштовий індекс 17000
Телефонний код +380 4646
Географічні координати 50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 113 м
Водойма Остер
Відстань
Найближча залізнична станція: Бобровиця
До обл. центру:
 - автошляхами: 67,6 км
Селищна влада
Адреса 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Ф. Сидорука, 9
Голова селищної ради Бригинець Валентин Петрович
Карта
Козелець. Карта розташування: Україна
Козелець
Козелець
Козелець. Карта розташування: Чернігівська область
Козелець
Козелець

Commons-logo.svg Козелець у Вікісховищі

Козе́лець[3] — селище міського типу в Україні, Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101М01 та E381. Населення — 8 тисяч мешканців[4].

Символіка[ред. | ред. код]

Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.

Докладніше: Герб Козельця
Докладніше: Прапор Козельця

Історія[ред. | ред. код]

Заснування. Походження назви[ред. | ред. код]

Саме це місто, назване Чингізидами «зле місто» за те, що Козелець єдиний протримався 7 тижнів, згідно Іпатієвського літопису, під навалою військ хана Батия, проте було повністю знищене і його назву — Козельськ було заборонено використовувати в документах Орди. А Козельськ в Російській Федерації — це звичайне на той час копіювання назв руських (українських) міст на фіно-угорські території, тобто території Московії.[5]

Відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

Будинок райради. 2008 рік.

На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.[6][7]

Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 16481657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.

З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Козелецького району.

Хронологія[ред. | ред. код]

З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.

1656 — надане магдебурзьке право.

1662 — тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.

1679 — місто зруйноване кримськими татарами.

У 1708 до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781.

З 1782 — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії.

У 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.

У середині XVIII століття виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна.

У 1866 — 441 двір, 4 459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.

На початку XX століття в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913).

У 1906-1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».

Весною 1846 в місті побував Тарас Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати архітектурні й історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 померло щонайменше 145 жителів селища[8].

29 вересня 1943 нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.

8 квітня 2017 Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму[9]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення[10][ред. | ред. код]

1897 1959 1979 1989 2001 2016
5,141 5,774 8,416 9,545 8,916 8 142

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[11][ред. | ред. код]

українська мова російська
96,24 % 3,26 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Смт. Козелець на сайті Верховної Ради України.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. Відео про Козелець на Новому каналі
  4. Станом на 2017 рік.
  5. Т.В. ЧУМАК, Л.М. ШАРА (2011). КОЗЕЛЕЦЬ – ЄВРОПЕЙСЬКЕ МІСТО (Українська). Чернігів: Лозовий В. М. с. 8–10. [відсутнє в джерелі]
  6. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  7. Мапа Боплана 1670
  8. Козелець. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  9. Освячення Вознесенського храму в смт Козелець на Чернігівщині
  10. Банк даних Державної служби статистики України
  11. Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
  12. Богомолець. О. „Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia“. — Київ, 2013

Джерела та посилання[ред. | ред. код]