Козелець

селище Козелець
	1924 адміністративно-територіальна одиниця
Герб Козельця	Прапор Козельця
	Собор Різдва БогородиціСобор Різдва Богородиці
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Чернігівський район
Громада	Козелецька селищна громада
Облікова картка	Козелець
Основні дані
Засноване	—
Населення	▼ 7496 (01.01.2022)
Площа	8,44 км²
Густота населення	955 осіб/км²
Поштовий індекс	17000
Телефонний код	+380 4646
Географічні дані
Географічні координати	50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	113 м
Водойми	Остер
Найближча залізнична станція	Бобровиця
Місцева влада
Адреса ради	17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Ф. Сидорука, 9
Голова ради	Бригинець Валентин Петрович
	Козелець у Вікісховищі
Карта
	Козелець
	Козелець

Козе́лець^[2] — селище в Україні, Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101 М01 та E381. Населення — 7,5 тисяч мешканців^[3].

Символіка[ред. | ред. код]

Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.

Докладніше: Герб Козельця

Докладніше: Прапор Козельця

Історія[ред. | ред. код]

Заснування. Походження назви[ред. | ред. код]

Відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.^[4]^[5]

Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.

З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Київського полку.

Хронологія[ред. | ред. код]

З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.

1656 — надане магдебурзьке право.

1662 — тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.

1679 — місто зруйноване кримськими татарами.

У 1708 до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781.

З 1782 — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії.

У 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.

У середині XVIII століття виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна.

Весною 1846 в місті побував Тарас Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати архітектурні й історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.

У 1866 — 441 двір, 4 459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.

На початку XX століття в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913).

У 1906-1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 померло щонайменше 145 жителів селища^[6].

29 вересня 1943 нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.

8 квітня 2017 Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму.^[7]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також: Пам'ятники Козельця

Собор Різдва Богородиці (1753–1766).
Садиба «Покорщина» (18 століття).
Миколаївська церква (1784).
Будинок полкової канцелярії (1756–1760).
Вознесенська церква (1866–1864). Діє як храм Православної церкви України. Музей історії ткацтва Чернігівщини перенесено за іншою адресою вул. Соборності, Козелець, Чернігівської області 17000

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення^[8][ред. | ред. код]

1897	1959	1979	1989	2001	2016	2020	2022
5,141	5,774	8,416	9,545	8,916	8,142	7,758	7,496

Розподіл населення за рідною мовою (2001)^[9][ред. | ред. код]

українська мова	російська
96,24 %	3,26 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Бабко Юрій Васильович — український історик, дослідник діяльності Комуністичної партії України.
Богомолець Євстафій Федорович (між 1750 і 1755—1811) — бургомістр Козельця (1789 р.). Прямий пращур академіка Олександра Богомольця (1881—1946) і засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль^[10]», доктора Ольги Богомолець (нар. 1966)
Ващенко Костянтин Ілліч — український радянський учений у галузі ливарного виробництва.
Карасик Владлен Михайлович — народний депутат України.
Кізимовська Ольга Василівна (1900—1988) — український режисер із монтажу.
Левітанський Юрій Давидович — російський поет та перекладач.
Моргунець-Ісаєнко Олеся Олександрівна - українська режисерка, продюсерка, режисерка монтажу, сценаристка.
Неговський Володимир Олександрович — радянський патофізіолог, основоположник
Онищенко Віктор Павлович — Герой Радянського Союзу
Пашковський Володимир Ігорович — український байкар та поет.
Политанський Кирило — духівник, святий мученик, канонізований Грецькою православною церквою.
Рак Владислав Миколайович (1998—2019) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Рань Олекса — український поет, прозаїк, журналіст.
Савченко Василь Спиридонович (нар. 1932) — український громадський діяч.
Сікан Віталій Миколайович (1976—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Стабовий Георгій Михайлович — український кінорежисер.
Тарах-Тарловський Кирило Миколайович — духівник Катерини ІІ, відомий в історії як «Дикий піп».
Тьомкін Айзик — член Української Центральної Ради.
Цирельсон Лейб Мойсеєвич — рабин, видатний єврейський релігійний діяч.
Павлова Марія Василівна — радянський палеонтолог та палеозоолог.
Шостак Анатолій Вікторович (нар. 1947) — український науковець.

Галерея[ред. | ред. код]

Печатка Козельця (1698)
Собор Різдва Богородиці
Миколаївська церква
Вознесенська церква
Будинок полкової канцелярії
Головний будинок в Покорщині
Кам'яниця Дараганів
Пам'ятник воїнам-афганцям
Центральний майдан (2008)
Міський краєвид
Погруддя Т. Г. Шевченку в центральному парку
Пам'ятний знак на шляху процесії перепоховання Т. Г. Шевченка в травні 1861 р.
Будівля районної ради та адміністрації
Ресторан
Пам'ятна монета України 10 гривень - Собор Різдва Богородиці
Свято-Миколаївський храм. На цьому місці була церква в якій 5 травня 1861 р. проходила панахида над прахом Тараса Шевченка, який перевозили з Петербурга до Канева
Меморіал радянським солдатам загиблим в роки Другої світової війни
Вид на річку Остер
Арт-об'єкт "Я кохаю Козелець"
Будівля гімназії №1, де в березні 1919 р. проходив I повітовий з'їзд Рад Козелеччини
Герб Козельця - срібний козел, а на ньому золота півкуля з хрестом
Місце загибелі генерал-майора Георгія Мікушева