Козелець
селище Козелець | |||||
---|---|---|---|---|---|
1924 адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
![]() | |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Чернігівська область | ||||
Район | Чернігівський район | ||||
Громада | Козелецька селищна громада | ||||
Облікова картка | Козелець | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | — | ||||
Населення | ▼ 7496 (01.01.2022)[1] | ||||
Площа | 8,44 км² | ||||
Густота населення | 955 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 17000 | ||||
Телефонний код | +380 4646 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°54′59″ пн. ш. 31°06′53″ сх. д.H G O | ||||
Середня висота над рівнем моря |
113 м | ||||
Водойми | Остер | ||||
Найближча залізнична станція | Бобровиця | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул. Ф. Сидорука, 9 | ||||
Голова ради | Бригинець Валентин Петрович | ||||
| |||||
Карта | |||||
![]() |
Козе́лець[2] — селище в Україні, Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101М01 та E381. Населення — 7,5 тисяч мешканців[3].
Символіка[ред. | ред. код]
Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату в горішньому лівому куті на дві третини ширини прапора.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування. Походження назви[ред. | ред. код]
Відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.
На «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах позначено як Kesellze.[4][5]
Особливо відомим Козелець став з початку XVII ст. На цей час місто уже значиться як досить важливий та надійно укріплений пункт на східних рубежах Речі Посполитої, до складу якого воно входило. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов'язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Проте вільний та повноцінний розвиток народу гальмувався соціальним гнітом, якого зазнавали найширші верстви населення. До того ж, чим далі він підсилювався ще й національним та релігійним визисками. Особливо виснажливими та морально нестерпними були військові постої й примусове окатоличення. Тому в селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти у 20–З0-х роках XVII ст. населення брало найактивнішу участь. Могутня енергія народної стихії знайшла своє вивільнення у ході Визвольної війни українського народу 1648–1657 років. Козелець став сотенним містом. У складі Київського полку сотня відзначалася мужністю й героїзмом у найважливіших битвах: під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. Вагомий внесок у справу визвольної боротьби було гідно оцінено гетьманом. Грамотою від 1656 року Богдан Хмельницький надавав Козельцю Магдебурзьке право. Це право підтверджувалося і російським урядом, що було дуже важливим у справі захисту від феодального свавілля. Магдебурзьке право надавало можливість створювати органи самоврядування, обирати магістрат на чолі з війтом, підлеглому тільки гетьманові.
З 1708 року Козелець стає центром управління Київського полку. Цей статус, а також розвиток ремесел і торгівлі спричинили швидке зростання та розширення самого міста. Часи особливого піднесення міста припадають на 70-ті роки XVIII ст. Безперечно, цьому сприяв стрімкий соціальний злет уродженця цих місць Олексія Розумовського, що походив з українського козацького роду Розумів. Він народився в селі Лемеші Київського полку.
Хронологія[ред. | ред. код]
З 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.
1656 — надане магдебурзьке право.
1662 — тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.
1679 — місто зруйноване кримськими татарами.
У 1708 до Козельця переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781.
З 1782 — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії.
У 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.
У середині XVIII століття виникають фабрики: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна.
Весною 1846 в місті побував Тарас Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, аби замалювати архітектурні й історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.
У 1866 — 441 двір, 4 459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарків на рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.
На початку XX століття в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913).
У 1906-1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 померло щонайменше 145 жителів селища[6].
29 вересня 1943 нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.
8 квітня 2017 Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Козельці здійснив освячення престолу і першу Божественну літургію Вознесенського храму.[7]
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Собор Різдва Богородиці (1753–1766).
- Садиба «Покорщина» (18 століття).
- Миколаївська церква (1784).
- Будинок полкової канцелярії (1756–1760).
- Вознесенська церква (1866–1864). Діє як храм Православної церкви України. Музей історії ткацтва Чернігівщини перенесено за іншою адресою вул. Соборності, Козелець, Чернігівської області 17000
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення[8][ред. | ред. код]
1897 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2020 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|---|---|
5,141 | 5,774 | 8,416 | 9,545 | 8,916 | 8,142 | 7,758 | 7,496 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)[9][ред. | ред. код]
українська мова | російська |
---|---|
96,24 % | 3,26 % |
Персоналії[ред. | ред. код]
- Бабко Юрій Васильович — український історик, дослідник діяльності Комуністичної партії України.
- Богомолець Євстафій Федорович (між 1750 і 1755—1811) — бургомістр Козельця (1789 р.). Прямий пращур академіка Олександра Богомольця (1881—1946) і засновниці історико-культурного комплексу «Замок Радомисль[10]», доктора Ольги Богомолець (нар. 1966)
- Ващенко Костянтин Ілліч — український радянський учений у галузі ливарного виробництва.
- Карасик Владлен Михайлович — народний депутат України.
- Кізимовська Ольга Василівна (1900—1988) — український режисер із монтажу.
- Левітанський Юрій Давидович — російський поет та перекладач.
- Моргунець-Ісаєнко Олеся Олександрівна - українська режисерка, продюсерка, режисерка монтажу, сценаристка.
- Неговський Володимир Олександрович — радянський патофізіолог, основоположник
- Онищенко Віктор Павлович — Герой Радянського Союзу
- Пашковський Володимир Ігорович — український байкар та поет.
- Политанський Кирило — духівник, святий мученик, канонізований Грецькою православною церквою.
- Рак Владислав Миколайович (1998—2019) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Рань Олекса — український поет, прозаїк, журналіст.
- Савченко Василь Спиридонович (нар. 1932) — український громадський діяч.
- Сікан Віталій Миколайович (1976—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Стабовий Георгій Михайлович — український кінорежисер.
- Тарах-Тарловський Кирило Миколайович — духівник Катерини ІІ, відомий в історії як «Дикий піп».
- Тьомкін Айзик — член Української Центральної Ради.
- Цирельсон Лейб Мойсеєвич — рабин, видатний єврейський релігійний діяч.
- Павлова Марія Василівна — радянський палеонтолог та палеозоолог.
- Шостак Анатолій Вікторович (нар. 1947) — український науковець.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Печатка Козельця (1698)
-
Собор Різдва Богородиці
-
Миколаївська церква
-
Вознесенська церква
-
Будинок полкової канцелярії
-
Головний будинок в Покорщині
-
Пам'ятник воїнам-афганцям
-
Центральний майдан (2008)
-
Міський краєвид
-
Погруддя Т. Г. Шевченку в центральному парку
-
Пам'ятний знак на шляху процесії перепоховання Т. Г. Шевченка в травні 1861 р.
-
Будівля районної ради та адміністрації
-
Ресторан
-
Пам'ятна монета України 10 гривень - Собор Різдва Богородиці
-
Свято-Миколаївський храм. На цьому місці була церква в якій 5 травня 1861 р. проходила панахида над прахом Тараса Шевченка, який перевозили з Петербурга до Канева
-
Меморіал радянським солдатам загиблим в роки Другої світової війни
-
Вид на річку Остер
-
Арт-об'єкт "Я кохаю Козелець"
-
Будівля гімназії №1, де в березні 1919 р. проходив I повітовий з'їзд Рад Козелеччини
-
Герб Козельця - срібний козел, а на ньому золота півкуля з хрестом
-
Місце загибелі генерал-майора Георгія Мікушева
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Відео про Козелець на Новому каналі
- ↑ Станом на 2022 рік.
- ↑ Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net. Архів оригіналу за 2 Травня 2013. Процитовано 10 Вересня 2015.
- ↑ Мапа Боплана 1670. Архів оригіналу за 8 Серпня 2015. Процитовано 10 Вересня 2015.
- ↑ Козелець. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Освячення Вознесенського храму в смт Козелець на Чернігівщині. Архів оригіналу за 13 Квітня 2017. Процитовано 12 Квітня 2017.
- ↑ Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 13 Серпня 2016.
- ↑ Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 Квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
- ↑ Богомолець. О. „Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia“. — Київ, 2013
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Козелець |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Kozielec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 547. (пол.)
- Козелецъ // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерский. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 183-207. [Архівовано 27 Травня 2016 у Wayback Machine.]
- КОЗЕЛЕЦЬ. Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [Архівовано 9 Червня 2008 у Wayback Machine.]
- Козелецький р-н. Історична довідка [Архівовано 13 Червня 2008 у Wayback Machine.]
- Козелецький р-н. Пам'ятки історії та культури [Архівовано 1 Вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Селищний інформаційно-розважальний портал
- encyclopediaofukraine.com [Архівовано 12 Березня 2007 у Wayback Machine.] — Kozelets (англ.)
- Пам'ятки Козельця
- Остер — Козелець — Лемеші [Архівовано 15 Червня 2006 у Wayback Machine.]
- Козелецький соціально-інформаційний портал [Архівовано 23 Березня 2012 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»
- Козелець — Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Руденко Є. Козел, Растреллі і Розумиха. Життя в українській провінції на прикладі смт Козелець [Архівовано 9 Серпня 2021 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 6 серпня 2021
|
|
|
- Населені пункти України, засновані 1098
- Селища з невідомою датою заснування
- Населені пункти Козелецького району
- Козелецький повіт
- Історичні місця України
- Козелець
- Полкові центри Гетьманщини
- Сотенні центри Гетьманщини
- Селища міського типу Чернігівської області
- Районні центри Чернігівської області
- Населені пункти України, що втратили статус міста