Манучаров В'ячеслав Рафаельович
| В'ячеслав Манучаров | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Вячеслав Рафаэльевич Манучаров | ||||
 | ||||
| В'ячеслав Манучаров, 2017 | ||||
| Ім'я при народженні | Манучаров В'ячеслав Рафаельович | |||
| Народився |
6 жовтня 1981 (42 роки) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |
 Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна | |||
| Роки діяльності | 1999 — нині | |||
| IMDb | ID 2102708 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 В'ячеслав Манучаров у Вікісховищі | ||||
В'ячеслав Рафаельович Манучаров (нар. 6 жовтня 1981, Москва, СРСР) — російський актор театру і кіно та пропагандист. Підтримує Путінський режим та війну проти України.
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 6 жовтня 1981 року в родині директора першої хутряної фабрики міста Москви Рафаеля Манучарова та директора салону «Чародійка» Надії Шепелєвої-Копєйко. В'ячеслав походить з давнього вірменського роду Манучарянц (таким спочатку було прізвище предків актора по батьківській лінії), по материнській лінії веде історію від старовинного дворянського роду корінних москвичів Князів Шепелєва, що були в прямому спорідненні з Мусін-Пушкіними. Його бабуся, Шушаніка Манучарянц, була особистим секретарем і бібліотекарем В.І.Леніна [2]. У дитячий сад він не ходив, його вихованням займалася бабуся, дружина генерала; влітку В'ячеслав постійно проводив час на генеральських урядових дачах: у Передєлкіно, Цхалтубо (Грузія) та Саулкрасти (Латвія)[3].
В'ячеслав навчався в школі з хімічним ухилом при хімфаку МДУ. Будучи школярем, почав зніматися в «Простих істинах» — першому російському молодіжному серіалі. 2003 року закінчив Театральне училище ім. Щукіна (курс Р. Овчинникова). В 2003–2009 роках працював у Російському академічному молодіжному театрі.РАМТ
У 2008 році В'ячеслав прийняв пропозицію стати актором найяскравішого проекту року - шоу пародій "Велика різниця". За всі роки роботи в проекті В'ячеслав зіграв найвідоміших і популярних персон російського та світового шоу-бізнесу. У 2009 році на великі екрани виходить фільм "Ласкавий травень". В'ячеслав грає головну роль - Андрія Разіна. Фільм має великий успіх на території Росії і країн СНД. У 2010 році на Першому каналі з В'ячеславом стартувало кулінарне шоу "Смак Життя". Його співведучою стала Вікторія Агапова. [1] У грудні 2011 року В'ячеслав Манучаров покинув проект "Велика різниця". У 2011 році почав вести на Муз-ТВ програми «10 приводів закохатися» і «Cosmopolitan: Відеоверсія». З 31 серпня 2013 веде музичне шоу «З пісні слів не викинеш!» на каналі НТВ". З 2012 року працює в трупі Театру Естради імені Аркадія Райкіна (Санкт - Петербург)
Особисте життя[ред. | ред. код]
У квітні 2010 року одружився зі студенткою Вікторією Селіверстовою (1988-2017)[4]; в шлюбі в жовтні народилася дочка Аріна. Через рік пара розлучилася.
У березні 2015 року в Нью-Йорку в цивільному шлюбі з американкою російського походження Дорою Надеждиной народилася дочка Ніна, в січні 2017 року син Данило. На теперішній момент коханець Миколи Баскова.
Визнання та нагороди[ред. | ред. код]
- * 2003 Лауреат конкурсу ім. Смоленського
- * 2002 Лауреат конкурсу ім. А. Миронова
- * 2007 Премія газети «Московський комсомолець» «за найкращу чоловічу роль другого плану в категорії „Початківці“ за роль Єгорушки в спектаклі Самогубець».
- * 2015 Премія Fashion People Awards-2015 «Актор року»
- * 2018 Медаль «75 років Кемеровської області» 2018 рік
- * Заслужений артист Російськой Федерації (3 травня 2018) — за великий внесок в розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багатолітню плідну діятльність[5].
Театральні роботи[ред. | ред. код]
- 1999 — «Незнайко-мандрівник». Реж. — Олексій Веселкін, Олексій Блохін — Пілюлькін
- 1989 — «Пригоди Тома Сойєра». Реж. — Д. Кренні — Джо Харпер
- 2001 — «Лоренцаччо». Реж. — Олексій Бородін —Вентурі
- 2004 — «Вишневий сад». Реж. — Олексій Бородін — Гість
- «Forever» — Ессі
- «Пігмаліон» — Фредді
- «Повелитель мух» Саймон
- «Попелюшка» чарівник, капрал
- «Forever» - Ессі
- «Пігмаліон» - Фредді
- «Під сурдинку» моноспектакль на вірші Саші Чорного, головна роль
- «Прекрасні люди» Шпігельскій
- «Ераст Фандорін» Ахтирцев - провідник у поїзді
- «Чисто англійське привид» Герцог Чеширський
- 2007 «Самогубець» Єгорушка
- 2013 - «Сусід на тиждень, не більше!» Реж. Валерій Гаркалін Поль
- 2012 - "Уявний хворий". Реж. - Ніна Чусова [6]
- 2017 — «Яма» Горізонт
- «Калина червона» Петро
- «Москва і москвичі» голос автора за кадром
«Велика різниця»[ред. | ред. код]
Були спародійовано:
- Марат Башаров (1, 14 випуск)
- Сергій Звєрєв (1 випуск)
- Сергій Безруков (1 випуск)
- Андрій Курпатов (1 випуск)
- Ільдар Жандарьов (3 випуск)
- Іван Ургант (6, 11 випуск)
- Вадим Галигін (6 і 14 випуск)
- Андрій Малахов (6 і 10 випуск)
- Стас Костюшкін (8 і 19 випуск)
- Арсен Венгер (9 випуск)
- Віктор Коклюшкин (9 і 18 випуск)
- Микола Цискарідзе (15 випуск)
- Владислав Вєтров (15 випуск)
- Владислав Флярковський (15 випуск)
- Хьюго Вівінг (17 випуск)
- Олексій Єгоров (16 випуск)
- Антон Савлепов (16 випуск)
- Микола Гоголь (19 випуск)
- Діма Білан (20 випуск)
- Іван Моховиків (20 випуск)
- Ігор Старигін (21 випуск)
- Дмитро Шепелєв (21 випуск)
- Олександр Масляков-молодший (23 випуск)
- Ілля Олейников (Олів'є-шоу 2010)
- Георгій Віцин (Олів'є-шоу 2010)
- Деніел Редкліфф (30.05.2010)
- Томас Андерс (Modern Talking) (Велика Різниця в Одесі 2010)
- Олександр Волков (43 випуск)
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1999 | с | Прості істини | Простые истины | Павло Бєлкін |
| 2002 | с | Мій кордон | Моя граница | Бормут (рядовий) |
| 2003 | ф | Трапеція (Італія) | Трапеция (Италия) | хлопчик |
| 2003 | ф | Чудо-парк (короткометражний) | Чудо-парк (короткометражный) | |
| 2003 | ф | Російський ковчег | Русский ковчег | солдат |
| 2003 | ф | Медовий місяць | Медовый месяц | Колька |
| 2004 | ф | Викрадачі книг | Похитители книг | рожевощокий |
| 2004 | ф | Сищик | Сыщики 3 (фильм 9. «По трамвайному билету») | другий кишеньковий злодій |
| 2005 | ф | Ад'ютанти любові | Адъютанты любви | Ежен Богарне |
| 2005 | ф | Аеропорт 22 серія | Аэропорт | епізод |
| 2006—[[Закон і порядок у кіно|Закон і порядок]] | с | Закон и порядок. Преступный умысел | Рудик (патологоанатом) | |
| 2006 | ф | Папараца | Папараца | Антон |
| 2006—[[Кодекс честі-3 у кіно|Кодекс честі-3]] | с | Кодекс чести-3 | фільм 1 Гриша | |
| 2007 | ф | Смокінг по-рязанськи | Смокинг по-рязански | Семен Ратько |
| 2007 | с | Татусеві дочки | Папины дочки | заробітчанин |
| 2008 | ф | Небезпечний зв'язок | Опасная связь | Ігор |
| 2008 | с | Моя прекрасна няня | Моя прекрасная няня | (серия 149. «Утечка информации») Олег, артист мюзиклу |
| 2008 | ф | П'ять кроків по хмарах | Пять шагов по облакам | - ведучий заходу |
| 2009 | ф | Останній вагон | Последний вагон | пасажир |
| 2009 | ф | Лапа моя (короткометражний фільм, 2009) | Лапа моя | головна роль |
| 2009 | ф | Ласковий май | Ласковый май | Андрій Разін |
| 2009 | ф | Анна Кареніна | Анна Каренина | Микола Щербацький |
| 2009 | ф | Відблиски | Отблески | Ігор Дмитрович Шевцов |
| 2010 | ф | Глухар в кіно | Глухарь в кино | Олег Петрович Зінкевич, мажор |
| 2010 | ф | Хроніки зради | Хроники измены | Єгор |
| 2010—[[Робінзон у кіно|Робінзон]] | с | Робинзон | 'Сергій Балаян' | |
| 2010 | ф | Діаманти. Крадіжка | Бриллианты.Похищение | продавець діамантів реж. Рустам Хамдамов |
| 2010 | ф | Будинок зразкового утримання | Дом образцового содержания | Ігор |
| 2010 | с | Щастя є | Счастье есть | Павло Каменський, викладач |
| 2011 | ф | Кохання-зітхання 3 | Любовь-морковь 3 | Міша |
| 2011 | ф | Моя шалена родина | Моя безумная семья | Максим |
| 2013 | ф | Країна хороших діточок | Страна хороших деточек | Повноважний представник |
| 2013 | ф | До побачення, хлопчики | До свидания, мальчики | Олексій Єгоров |
| 2014 | ф | Хлопчики+дівчатка= | Плоский | |
| 2014 | с | Бігуча від кохання | Бегущая от любви | Віктор Панков |
| 2016 | с | Опікун | Опекун | Ігор Мещеряков |
| 2016 | ф | Шоколадна фабрика | ||
| 2017 | с | Чисто московські вбивства | Чисто московские убийства | Сергій Єрохін |
| 2018 | ф | Короткі хвилі | ||
| 2018 | с | Декабристка | Декабристка | Соболев |
| 2019 | с | Пекар і красуня | Пекарь и красавица | ведучий |
| 2019 | с | Утриманки | Содержанки | ведучий |
Музична творчість[ред. | ред. код]
- 2011 — Записав декілька ретро-шлягерів, виконуваних на світських заходах[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Центр «Миротворець»: Манучаров В'ячеслав Рафаельович. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Екатерина Филимонова. Вячеслав Манучаров: «Если бы я не сбросил 40 килограммов, Семенович меня бы не подняла». 7 дней. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
- ↑ Манучаров Вячеслав. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.
- ↑ Бывшая жена Вячеслава Манучарова умерла от инсульта на 30-м году жизни. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 мая 2018 года № 182 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
- ↑ Официальный сайт Театра эстрады имени А. Райкина. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
- ↑ Официальный сайт актёра театра и кино. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 30 січня 2014.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Манучаров В'ячеслав Рафаельович |
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 18 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю В'ячеслава Манучарова порталу TheBestPhotos.ru [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
В'ячеслав Манучаров у соцмережі «Facebook»
В'ячеслав Манучаров у соцмережі «Твіттер»
|
