Марку Канейра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Марку Канейра
Особисті дані
Повне ім'я Марку Антоніу Сімойш Канейра
Народження 9 лютого 1979(1979-02-09) (45 років)
  Сінтра, Португалія
Зріст 177 см
Вага 72 кг
Громадянство  Португалія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1997-1998 Португалія «Спортінг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997–2000 Португалія «Спортінг» 1 (0)
1997 →  Португалія «Лоуріньяненсі» 1 (0)
1997–1998 →  Португалія «Салгейруш» 3 (0)
1998–1999 →  Португалія «Бейра-Мар» 12 (0)
1999–2000 →  Португалія «Алверка» 17 (0)
2001–2002 Італія «Інтернаціонале» 0 (0)
2000–2001 →  Італія «Реджина» 22 (0)
2001–2002 →  Португалія «Бенфіка» 27 (0)
2002–2004 Франція «Бордо» 65 (0)
2004–2008 Іспанія «Валенсія» 46 (1)
2006–2007 →  Португалія «Спортінг» 40 (1)
2008–2011 Португалія «Спортінг» 28 (0)
2011–2015 Угорщина «Відеотон» 67 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999 Португалія Португалія U-20  ? (?)
2000 Португалія Португалія U-21  ? (?)
2002–2008 Португалія Португалія 25 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Марку Канейра (порт. Marco Caneira, нар. 9 лютого 1979, Сінтра) — португальський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за «Спортінг», «Бордо» та «Валенсію», з якою став володарем Суперкубка УЄФА та Кубка Іспанії, а також національну збірну Португалії, у складі якої був учасником двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 9 лютого 1979 року в місті Сінтра. Вихованець футбольної школи клубу «Спортінг». У 1997 році Канейра значився вже в основній команді клубу, провівши один матч Марко був відданий в оренду клубу «Салгейруш». У складі «Салгейруша» молодий захисник провів всього 3 матчі. По закінченні оренди Марко був знову відданий в оренду, на цей раз в клуб «Бейра-Мар». У складі «Бейра-Мара» Канейра отримав місце в основному складі. У чемпіонаті Португалії сезону 1998/99 Марко провів 12 матчів, а його клуб зайняв 16 місце в чемпіонаті. Крім цього молодий футболіст разом з клубом виграв Кубок Португалії, хоча у фінальному матчі на поле не виходив

Сезон 1999/00 Марко знову провів в оренді, на цей раз в клубі «Алверка», в якому Канейра провів 17 матчів. Повернувшись з оренди в «Спортінг» Канейра був проданий італійському «Інтернаціонале». Міланський клуб негайно віддав гравця в «Реджину», на правах спільного володіння[1][2]. Після сезону він був викуплений з «Реджини»[3] і відправлений в оренду в португальську «Бенфіку».

У сезоні 2002/03 виступав на правах оренди у французькому «Бордо». Саме в «Бордо» Канейра отримував більше ігрового часу, в чемпіонаті Франції сезону 2002/03 Марко провів 30 матчів. По закінченні оренди, права на Канейру були викуплені «Бордо» у «Інтера». Французький клуб підписав з португальцем чотирирічний контракт[4].

Ставши повноцінним гравцем «Бордо» Канейра за сезон провів 35 матчів, після чого в 2004 році був відданий в оренду іспанській «Валенсії»[5]. В тому ж році Марко став володарем Суперкубка Європи, хоча Марку так і не вийшов на поле, залишившись в запасі. У «Валенсії» Марко відразу закріпився в основному складі, в чемпіонаті Іспанії сезону 2004/05 Марко провів 25 матчів і забив один м'яч. Після закінчення оренди «Валенсія» викупила у «Бордо» права на Канейру[6]. У сезоні 2005/06 Марку зіграв лише п'ять матчів.

У січні 2006 року Марко був відданий в оренду своєму колишньому клубу «Спортінгу»[7]. В лісабонській команді Канейра став невід'ємною частиною оборони португальського клубу. Марко так само відзначився голом у матчі Ліги чемпіонів сезону 2006/07 проти італійського «Інтера», який відбувся 12 вересня 2007 року, матч закінчився з рахунком 1:0[8]. У складі «Спортінга» Марко став володарем кубка Португалії 2007 року. У серпні 2007 року Марко повернувся в «Валенсію», в якій провів 17 матчів і став володарем Кубку Іспанії.

25 червня 2008 року Канейра підписав чотирирічний контракт зі «Спортінгом»[9][10], сума трансферу угоди між клубами не розголошується. Він був основним гравцем у першому сезоні, з'явивших в 32 офіційних матчах (21 з них у чемпіонаті, допомагаючи своїй команді завершити сезон на другому місці), але у наступні роки втратив місце, через що у сезоні 2010/11 років не зіграв жодного матчу і покинув клуб у червні 2011 року.

В останній день літнього трансферного вікна 2011 року 32-річний Канейра підписав контракт з угорським «Відеотоном», де возз'єднався з трьома співвітчизниками, включаючи колишнього товариша по збірній Паулу Соузу, який був головним тренером клубу. З командою Марку 2011 року виграв Суперкубок країни, а 2012 року Кубок ліги та ще один національний Суперкубок. Канейра покинув клуб в кінці сезону 2014/15, зігравши лише три матчі в останньому сезоні, якій став чемпіонським для клубу. Після цього 36-річний футболіст завершив професійну ігрову кар'єру та приєднався до любителів SRD Negrais у Лісабонській футбольній асоціації[11].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Свій шлях у збірних Марку почав з виступів за юнацьку збірну Португалії (до 16 років), з якою Канейра виграв юнацький Чемпіонат Європи 1995 року. Марко так само виступав за молодіжну збірну (до 18 років), з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1997 року.

Протягом 1999—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії.

27 березня 2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в зустрічі проти Фінляндії (1:4)[12]. Того ж року поїхав у складі збірної на чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, проте на поле не виходив.

Через чотири роки у складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині. Цього разу зіграв на «мундіалі» лише в одному матчі групового етапу проти Мексики (2:1)[13].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1995–96 Португалія «Спортінг» ПЛ 1 0 КП 0 0 - - - - - - 1 0
1997–98 Португалія «Салгейруш» ПЛ 3 0 КП 0 0 - - - - - - 3 0
1998–99 Португалія «Бейра-Мар» ПЛ 12 0 КП 0 0 - - - - - - 12 0
1999–00 Португалія «Алверка» ПЛ 17 0 КП 0 0 - - - - - - 17 0
2000–01 Італія «Реджина» A 22 0 КІ 0 0 - - - - - - 22 0
2001–02 Португалія «Бенфіка» ПЛ 27 0 КП 2 0 - - - - - - 29 0
2002–03 Франція «Бордо» Л1 30 0 КФ 0 0 КУЄФА 6 0 - - - 36 0
2003–04 Л1 35 0 КФ 0 0 КУЄФА 9 0 - - - 44 0
Усього за «Бордо» 65 0 0 0 15 0 - - 80 0
2004–05 Іспанія «Валенсія» ПД 22 1 КІ 0 0 - - - - - - 22 1
2005–06 ПД 8 0 КІ 0 0 - - - СІ 1 0 9 0
2005–06 Португалія «Спортінг» ПЛ 15 1 КП 0 0 - - - - - - 15 1
2006–07 ПЛ 25 0 КП 0 0 - - - - - - 25 0
2007–08 Іспанія «Валенсія» ПД 19 0 КІ 6 0 - - - - - - 25 0
Усього за «Валенсію» 49 1 6 0 - - 1 0 56 1
2008–09 Португалія «Спортінг» ПЛ 21 0 КП+КЛ 0+3 0 - - - - - - 1 0
2009–10 ПЛ 7 0 КП+КЛ 1+0 0 - - - СП 1 0 1 0
2010–11 ПЛ 0 0 КП 0 0 - - - - - - 1 0
Усього за «Спортінг» 69 1 4 0 - - 1 0 74 1
2011–12 Угорщина «Відеотон» НБ І 21 0 КУ 5 0 - - - - - - 1 0
2012–13 НБ І 20 1 КУ 4 0 - - - - - - 1 0
2013–14 НБ І 23 0 КУ 2 0 - - - - - - 1 0
2014–15 НБ І 3 0 КУ 1 0 - - - - - - 1 0
Усього за «Відеотон» 67 1 12 0 - - - - 79 1
Усього за кар'єру 331 3 22 0 15 0 2 0 370 3

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Бейра-Мар»
«Валенсія»
«Спортінг»
Відеотон
Португалія U-16

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Медаль за заслуги, Орден Непорочного Зачаття Віла Віскози (Дому Браганса)[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Joint contracts: Kallon and Zanetti back to Inter. Inter Milan. 28 червня 2001. Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2009.
  2. ↑ Tre giovani Portoghesi in prestito [Three Portuguese youngsters on loan] (Italian) . Inter Milan. 21 червня 2000. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 14 грудня 2009.
  3. ↑ Jugovic al Monaco, ripresi Paulo Costa e Caneira: ma potrebbero andare al Benfica [Jugovic to Monaco, Paulo Costa and Caneira rebought: could go to Benfica] (Italian) . Inter Milan. 24 липня 2001. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 15 липня 2010.
  4. ↑ Bordeaux backing Portuguese duo. UEFA.com. 4 липня 2003. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 10 червня 2008.
  5. ↑ Valencia secure Caneira loan. UEFA.com. 27 липня 2004. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 10 червня 2008.
  6. ↑ Mora increases Valencia options. UEFA.com. 13 червня 2005. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 10 червня 2008.
  7. ↑ Caneira heads home to Sporting. UEFA.com. 3 січня 2006. Архів оригіналу за 16 серпня 2007. Процитовано 10 червня 2008.
  8. ↑ Caneira strike sends Inter crashing. UEFA.com. 13 вересня 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  9. ↑ www.portugoal.net. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  10. ↑ Lisbon giants move to strengthen [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 25 June 2008
  11. ↑ Olha quem voltou! Caneira, o do Negrais [Look who's back! Caneira, the Negrais guy] (Portuguese) . Rádio Renascença. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  12. ↑ Portugal frente à Finlândia: Com a leveza da camisola nova [Portugal against Finland: As light as the new shirt]. Record (Portuguese) . 28 березня 2002. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  13. ↑ Portugal 2–1 Mexico. BBC Sport. 21 червня 2006. Архів оригіналу за 6 липня 2006. Процитовано 27 червня 2017.
  14. ↑ Selecção distinguida pelo Duque de Bragança [National team honoured by Duke of Bragança] (Portuguese) . Cristiano Ronaldo News. 30 серпня 2006. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 30 серпня 2006.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марку_Канейра&oldid=40430672