Методи портфельного аналізу

Суть портфельного аналізу полягає в тому, що компанія розглядається як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, кожна з яких відносно самостійна. Мета портфельного аналізу — узгодження стратегій і найефективніше використання наявних інвестиційних ресурсів з точки зору досягнення стійкого положення компанії в цілому і зростання фінансових результатів.

Для найефективнішого розподілу інвестиційних ресурсів між стратегічними бізнес-одиницями, необхідно оцінити потенційну рентабельність, ризики та стратегічні перспективи розвитку кожної з них. У загальному випадку портфельний аналіз побудований на правилі, що чим вище потенціал розвитку бізнес-одиниці (зростання продажів і прибутку) і чим нижче ризики — тим вигідніше для компанії в цілому інвестування в розвиток цієї бізнес-одиниці. Інвестиційні ресурси при цьому можуть бути як зовнішні, так і внутрішні (прибуток інших бізнес-одиниць).

Основні принципи формування оптимального портфеля:

• диверсифікованість портфеля за ризиками;
• диверсифікованість портфеля по стадіях життєвого циклу об'єктів;
• диверсифікованість портфеля за об'єктами інвестування і донорам.

Також слід зазначити, що портфельний аналіз допомагає уникати «уніфікаційного» підходу до розвитку цих бізнес-одиниць при розробці корпоративних стратегій. Для кожної бізнес-одиниці позначаються самостійні пріоритети і цілі, що відповідають її положенням на ринку і ролі в портфелі.

Матричні методи портфельного аналізу

Найпоширенішими методами портфельного аналізу є матричні методи. Матриці для портфельного аналізу звичайно є двовимірними таблицями (нам відома лише одна тривимірна матриця стратегічного аналізу — варіація матриці Ансофа), де по осях відкладаються прикордонні значення розглянутих факторів (важлива умова: між факторами не повинно бути строгої функціональної залежності). Квадранти утворюються перетинанням прикордонних значень обох чинників. Попадання бізнес-одиниць у той чи інший квадрант означає застосовність до них типових стратегічних рекомендацій.

Найбільш відомі матриці для портфельного аналізу:

• Матриця БКГ (BCG) — Аналіз темпів росту і частки ринку
• Матриця МКК (MCC) — Аналіз відповідності бізнесу місії підприємства і її ключовим компетенціям
• Матриця GE / McKinsey — Аналіз порівняльної привабливості ринку та конкурентоспроможності бізнесу
• Матриця Shell — Аналіз привабливості ресурсномісткою галузі в залежності від конкурентоспроможності
• Матриця Ансофа — Аналіз стратегії по відношенню до ринків та продуктів
• Матриця ADL — Аналіз життєвого циклу галузі та відносного положення на ринку

Етапи портфельного аналізу

1. Визначення стратегічних бізнес-одиниць компанії.
2. Вибір матричного методу аналізу (див. вище).
3. Збір необхідної для побудови матриці інформації.

   Такою інформацією може бути:

   • Стан і тенденції розвитку галузей, в яких працюють бізнес-одиниці;
   • Конкурентоспроможність бізнесів;
   • Частка бізнес-одиниць на їх ринках;
   • Стадії життєвого циклу продуктів і галузей;
   • І т.п.
4. Побудова вибраних матриць портфельного аналізу.
5. На базі типових рекомендацій обраного методу матричного аналізу розробляються загальні стратегії для бізнес-одиниць.

Посилання

• Огірко І. В. Інвестометрія та державне управління / І. В. Огірко, Ю. О. Шульжик // Економетрія: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. Хмельницький інститут регіонального управління та права. — Хмельницький, 2003. — С. 126—134.