Очікує на перевірку

Михайлів день

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайлів день
Дата8 листопада
Пов'язаний зсобором архистратига Михаїла
CMNS: Михайлів день у Вікісховищі

Михайлів день — день народного календаря слов'ян, православні слов'яни відзначають 8 листопада, тоді як слов'яни-католики святкують Михайлів день 29 вересня.[1] Назва дня походить від імені Архангела Михаїла.

«Михайлів день — веселе і ситне свято, оскільки хліба поки багато, що виручені гроші за коноплю і овес, та й роботи основні закінчені»[2]. У багатьох слов'янських традиціях день зв'язувався з початком зими[3].

Інші назви

[ред. | ред. код]

рос. Михаил[4], День Михаила-архангела, Архистратиг Михаил[5], Михаил Грязник[6], Михайловские оттепели, Михайловские грязи[7]; біл. Міхайла, Міхаіл, Міхайла Архайла, Міхайла Рахайла, Міхайлаў дзень[8], Міхаіл Страхадзёр[9]; болг. Архангеловден, Арангеловден, Рангеловден, Св. Рангел, Събор на св. архангел Михаил,; мак. Събор на св. архангел Михаил, Свети Рангила; серб. Аранђеловдан[10].

Звичаї

[ред. | ред. код]

У народів, які сповідують православ'я, з цим днем не пов'язано ніяких особливих звичаїв, хоча до нього приурочені громадські та сімейні свята, пов'язані з культом предків і роду. В Поліссі відзначали Михайлів день «від грому»: не рубали сокирою чи не різали ножем, не ткали, щоб Михайло не образився. У Білорусі архангела шанували як управителя природних стихій: грому і вітрів. Дотримувалися заборони на роботу, оскільки вважали Михайла злим (він «дахи рве»), а в Слуцькому районі в цей день чекали шквального вітру, який зриває стріхи. Основну спрямованість цього свята у південних слов'ян визначило повір'я, згідно з яким св. Михайло був одним з шести братів-юнаків, що поділили між собою небо, землю і весь світ. Михайлу випало керувати мертвими душами. Тому день його пам'яті святкували «для легкої смерті» (болг. заради умирачката). У Сербії перед його іконою залишали дари, щоб уникнути хвороб і важкої смерті. Вважалося, що якщо св. Михайло встане біля помираючого, то той одужає, якщо біля ніг — помре (серб., болг.). Однак якщо святий стоїть в головах, але в правій руці у нього меч, а в лівій — яблуко, смерть неминуча (серб.)[10].

У цей день, за народним звичаєм, частують дворовика . Він вважається молодшим братом домовика, але його намагаються задобрити, щоб він залишився жити у дворі і не прислав замість себе лихого. Для цього після проголошення спеціального заговору у дворі проводиться дьогтем смуга, за яку дворовика просять не виходити. Ставлять йому вечерю в хліві. Крім того, за звичаєм, між Кузьминками і Михайловим днем справляли «курячі іменини». Для того щоб догодити лихому, домовику і дворовику відразу, вибирали найстаршого і худого півня та іржавою тупою сокирою відсікали йому голову, приносячи в жертву «дрібним бісам»[11].

В інших місцях просили домовика за худобою доглядати і залишали йому вечерю в хліві[12].

В Поліссі з цим днем пов'язаний один з календарних поминальних свят — Михайлівські діди (четвер, п'ятниця, субота перед Михайловим днем), для яких готували кутю, борщ, кисіль та інші страви[13].

У Свіслоцькому районі Гродненської області Білорусі вважали, що на «Михайла Архайла» ведмеді йдуть у сплячку[8].

Подекуди з цього дня починалася Куделиця[14] — час, коли жінки, дівчата, дівчатка готували кужіль — очищене від костриці волокно льону або конопель, приготоване для прядіння[15].

Приказки та прикмети

[ред. | ред. код]
  • З Михайлового дня зима стоїть, земля мерзне[16].
  • З дня Михайла Архангела зима морози кує[4].
  • З Архистратига Михаїла худобу заганяють на зимовий корм[2].
  • Якщо Михайло в снігу, то і Великдень у снігу, а ні — то й ні (біл. Калі Міхайла ў снягу, то і Пасха ў снягу, а як не — дык і не)[17].
  • Не дивно, що пиво зварено, а дивно, що не випито[2] .
  • Михайло — усім святкам запихайло (біл. Міхайло — усім святком запіхайло)[8] .

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кашуба, 1978, с. 217.
  2. ↑ а б в Некрылова, 1991, с. 406.
  3. ↑ Валенцова, Узенёва, 2004, с. 257.
  4. ↑ а б Некрылова, 1991, с. 405.
  5. ↑ Ермолов, 1901, с. 529.
  6. ↑ Ховратович, 1994, с. 154.
  7. ↑ Невский, 1990, с. 73.
  8. ↑ а б в Лозка, 2002, с. 206.
  9. ↑ Беларускі народны каляндар [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Белорусский государственный университет [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б Валенцова, Узенёва, 2004, с. 255.
  11. ↑ Коринфский, 1901, с. 470.
  12. ↑ Рожнова, 1992, с. 39.
  13. ↑ Валенцова, Узенёва, 2004, с. 256.
  14. ↑ Ващенко, 1962, с. 37.
  15. ↑ Александров и др., 1999, с. 619.
  16. ↑ Коринфский, 1901, с. 468.
  17. ↑ Васілевіч, 1992, с. 595.

Література

[ред. | ред. код]
  • Михаил св. / Валенцова М. М., Узенёва Е. С. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепёлка). — С. 254—257. — ISBN 5-7133-1207-0.
  • Ермолов А. С. [1] — СПб. : Типография А.С.Суворина, 1901. — Т. 2. Всенародный меяцеслов. — 528 с. Архівовано з джерела 20 вересня 2021
  • Золотые правила народной культуры / О. В. Котович, И. И. Крук. — Мн. : Адукацыя i выхаванне, 2010. — 592 с. — 3000 прим. — ISBN 978-985-471-335-9.
  • Кашуба, М. С. Народы Югославии // [2] — М. : Наука, 1978. — С. 200—222. Архівовано з джерела 14 вересня 2021
  • Коринфский А. А. Михайлов день // Народная Русь: Круглый год сказаний, поверий, обычаев и пословиц русского народа. — М.: Издание книгопродавца М. В. Клюкина, 1901. — С. 468—474.
  • Невский А. А. Будни и праздники старой России: старобытовой календарь. — Л. : Гос. музей истории религии, 1990. — 106 с.
  • Некрылова А. Ф. Круглый год. — М. : Правда, 1991. — 496 с. — ISBN 5-253-00598-6.
  • Погодой год припоминается: русский народный земледельческий календарь / Б. Ховратович. — Красноярск : Красноярское книжное изд-во, 1994. — 206 с. — ISBN 5-7479-0447-7.
  • Пропп В. Я. [3] — СПб. : Терра — Азбука, 1995. — 176 с. — ISBN 5-300-00114-7. Архівовано з джерела 17 березня 2013
  • Рожнова П. Обереги Полины // Наука и религия. — М., 1992. — № 1 (9 листопада). — С. 32—35, 39. — ISSN 0130-7045.
  • [4] / Отв. ред. В. А. Александров, И. В. Власова, Н. С. Полищук. — М. : Наука, 1999. — 725 с. — ISBN 5-88590-309-3. Архівовано з джерела 25 березня 2013
  • Толстая С. М. Полесский народный календарь. — М. : Индрик, 2005. — 600 с. — (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования) — ISBN 5-85759-300-X.
  • Васілевіч Ул. А. Беларускі народны каляндар // Паэзія беларускага земляробчага календара. Склад. Ліс А.С.. — Мн., 1992. — 9 лістапада. — С. 554—612. Архівовано з джерела 11 травня 2012.(біл.)
  • Ващенко В. С. З історії та географії діалектних слів: Матеріали до вивчення лексики говорів середньої та нижньої Наддніпрянщини. — Харків, 1962. — 174 с.(укр.)
  • Лозка А. Ю. Беларускі народны каляндар. — Мн. : Полымя, 2002. — 238 с. — ISBN 98507-0298-2.(біл.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • ПЦУ переходить на новий календар: усі дати православних свят на 2023 рік. 24 травня 2023. Архів оригіналу за 9 липня 2023. Процитовано 21 липня 2023.
  • Михайлов день [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] (publiclibrary.ru)
  • 21 листопада в православному календарі [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.] (days.pravoslavie.ru)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлів_день&oldid=43836247