Монастирець (Ліський повіт)
Село
.jpg) Координати 49°31′9.9840001000108″ пн. ш. 22°21′19.008000100002″ сх. д. / 49.51944° пн. ш. 22.35528° сх. д.
|
Монастирець (пол. Manasterzec) — село в Польщі, у гміні Лісько Ліського повіту Підкарпатського воєводства, на теренах прадавніх українських земель. Населення — 504 особи (2011[1]).
Ймовірно, перше поселення виникло ще за часів давньої Русі на руському праві. На пагорбі над рікою Сян знаходяться руїни давнього замку (до Кмітів). В документах вперше зустрічається в 1433 р., як власність роду Кмітів. З 1434 року згадується православний монастир, про якого також говориться у XVIII ст., від нього і походить назва села. Розташовувався монастир, найімовірніше, на місці теперішнього цвинтаря. В селі було виробництво заліза і міді. Історія села тісно пов'язана з історією замку Соб'єн, котрий був наданий в 1389 р. польським королем роду Кмітів. Зараз від замку залишились руїни. Входило село до Сяноцької землі Руського воєводства.
З 1772 р. до 1918 р. у складі Австрії й Австро-Угорщини, провінція Королівство Галичини та Володимирії.
На 1785 р. село мало 16.12 км² земельних угідь, у ньому проживало 540 греко-католиків, 71 римо-католик і 20 юдеїв.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. у складі гміні Лісько. На 01.01.1939 у селі було 1720 жителів, з них 1410 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 230 поляків (здебільшого недавно прибулі працівники тартака) і 50 євреїв[2].
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У вересні 1944 року радянські війська знову оволоділи територією села. В березні 1945 року територія віддана Польщі.
В 1945-47 рр. все українське населення піддане етноциду — було насильно виселене зі своїх прадавніх земель до СРСР і північних районів Польщі.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Відомості про прізвища жителів села на 1787 р. з австрійський кадастрових джерел: Боднарз (Bodnarz) (2 родини), Виниярчик (Vynyjarchyk), Гайдук (Hajduk), Галько (Hal'ko), Гербич (Herbych), Геряк (Herjak) (6 родин), Гіжа (Giza), Грабик (Hrabyk), Гравич (Gravych), Данилович (Danylovych), Данкевич (Dankevych), Данчишин (Danchyshyn), Доленко (Dolenko), Дзюбак (Dzjubak), Жидор (Сидор) (Zydor), Капрал (Kapral) (2 родини), Клебан (Kleban) (2 родини), Ковальчик (Koval'chyk), Козак (Kozak — 2 родини), Коник (Konyk), Корчак (Kortsjak) (5 родин), Коцюба (Kotsjaba), Крипочка (Krypochka), Кужьо (Кузьо) (Kuz'o — 2 родини), Кулик (Kulyk — 6 родин), Лапка (Lapka), Лихвар (Likhvar — 2 родини), Мадзик (Madzyk), Марусик (Marusyk), Мельник (Mel'nyk), Мурдза (Murdza — 2 родини), Мурдзик (Murdzyk), Муршило (Murshylo), Пепко (Pepko — 2 родини), Пепкович (Pepkovych), Прибижура (Prybyzura — 2 родини), Процко (Protsko), Савка (Savka — 2 родини), Скурник (Skurnyk), Туленик (Tulenyk), Чопко (Chopko), Чур (Chur), Чучик (Chuchyk), Шупечура (Shupechura), Явирга (Javirga).
Церква парафіяльна Ліського деканату. Вперше відома з 1761 р. Згодом збудована нова дерев'яна в 1818 р., освячена в 1820 р. Оновлена і перебудована в 1932–1935 рр. Після 1947 р. не діюча. Ще в 1955 р. в ній знаходився іконостас, вівтар головний і два бокових — все з поч. ХІХ ст. В 1959 р. всього переліченого вже не було. В 60-х рр. ХХ ст. служила як магазин яблук. З 1968 р. використовується, як римо-католицький костел. Відремонтована в 1969 р.
Дерев'яна, вже існувала до 1875 р. на гірському східному кінцю села. На її місці поставлена капличка, а потім хрест. Дата будови невідома.
Кількість вірних, греко-католиків:
1840 — 725 осіб, 1859 — 790 осіб, 1879 — 909 осіб, 1899 — 915 осіб, 1926 — 1000 осіб, 1936 — 1220 осіб.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 249 | 47 | 178 | 24 |
| Жінки | 255 | 72 | 138 | 45 |
| Разом | 504 | 119 | 316 | 69 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастирець (Ліський повіт)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 43, 119.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Manasterz (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 89. (пол.)
- Central Statistical Office (GUS) – TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 15 січня 2015.
- Українська Галицька Армія — У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях, том IV — Вінніпег. 1968. с. 282
Адміністративний центр: Лісько | ||
| Міста |  | |
| Села | Бахлява • Безмігова Горішня • Безмігова Долішня • Веремінь • Гічва • Глинне • Гузелі • Дзюрдзів • Лончкі • Лукавиця • Монастирець • Постолів • Середнє Село • Янківці | |
| Інші НП | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |