Моше Шнітцер
| Моше Шнітцер | |
|---|---|
| Moshe Schnitzer | |
| Народився | 1921 Чернівці, Румунське королівство |
| Помер | 16 серпня 2007 Ізраїль |
| Поховання | Nahalat Yitzhak Cemeteryd |
| Громадянство |  РумуніяШаблон:Дані країни Підмандатна Палестина  Ізраїль |
| Національність | єврей |
| Діяльність | Алмазний торговець |
| Відомий завдяки | Президент Ізраїльської алмазної біржи (1967—1993) |
| Alma mater | Єврейський університет |
| Знання мов | іврит |
| Членство | Ірґун цваї леумі (1948) |
| Посада | генеральний директор |
| Родичі | Dan Gertlerd |
| Діти | Шмуель Шнітцер (син) Ден Гертлер (онук) |
| Нагороди |  |
Моше Шнітцер (нар.1921, Чернівці —16 серпня 2007) — президент Алмазної біржі Ізраїлю. Румунський єврей, який іммігрував до Ізраїлю та став ключовим гравцем у міжнародній торгівлі алмазами. З 1967 року до 1993 року він був президентом Ізраїльської алмазної біржі (IDE), яка стала найбільшою у світі алмазною біржею.
Шніцер народився в місті Чернівці (на той час Румунське королівство) в 1921 році.[1] У 1934 році він емігрував до Підмандатної Палестини. Пізніше вивчав історію та філософію в Єврейському університеті в Єрусалимі.[2]
У 1942 році, підштовхнутий батьком, він вступив у алмазний бізнес.[2] Він залишив університет, щоб працювати на заводі для шліфування алмазів лише на знак протесту.[3] Шнітцер навчився пиляти і різати на фабриці Пікеля в Тель-Авіві, де став керівником робіт у 1944 р. У 1945 р. він та Шломо Вініков заснували Товариство розвитку алмазної промисловості в Палестині. У 1944 році він ініціював і став видавцем журналу «Гайалом»(«Діамант»), який виходить донині[4]. У 1946 р. Шнітцер та Елханан Гальперін стали співавторами посібника на івриті «Алмази» (Diamonds (Yahalomim)).[5]
Шнітцер також воював в Іргуні — сіоністській воєнізованій групі, яка прагнула створити єврейську державу в Палестині. Налагоджені там зв'язки з майбутніми керівниками допомогли йому пізніше у діловому житті. Він став членом Іргуна в 1941 році, а солдатом ізраїльської армії після її об'єднання в армію в 1948 році[4].
У 1947 р. він був одним із засновників Ізраїльської алмазної біржі (ISDE), створеної в результаті об'єднання всіх алмазних установ країни.[1][4] Шнітцер був обраний віце-президентом ISDE у 1949 р.[4]
Шнітцер та його партнер заснували фірму Schnitzer-Greenstein у 1952 році. У 1960 році він відкрив власну фірму, M. Schnitzer & Co., зі своїм сином Шмуелем Шнітцером та зятем Шаєм Шнітцером.[2]
З 1967 року до 1993 року Шнітцер був президентом Ізраїльської алмазної біржі[6]. За час його тривалого перебування біржа була перетворена з організації з відносно незначним становищем на міжнародному ринку в найбільшу та найсучаснішу біржу у світі[7]. Щорічний експорт шліфованих алмазів із Ізраїлю зріс за його перебування у 17 разів — з 200 млн до 3,4 млрд доларів США[6].
Шнітцер також був президентом Всесвітньої федерації алмазних біржів (WFDB) з 1968 року до 1972 року і з 1978 року до 1982 року[6]. Він відповідав за створення в 1982 році Фонду Шнітцера з досліджень ізраїльської економіки та суспільства в Університеті Бар-Ілан, присвяченого фінансуванню академічних досліджень на економічні та соціальні теми[8]. Шнітцер домовився про створення музею діамантів Гаррі Оппенгеймера в Рамат-Гані в 1986 році і був головою музею до липня 2003 року[6].
У його позиції були політичні аспекти. І прем'єр-міністри Ізраїлю Іцхак Рабин та Голда Меїр використовували Шніцера для передачі повідомлень Радянському Союзу під виглядом ведення алмазних операцій[3]. За часів Індіри Ганді Індія дуже критикувала політику Ізраїлю, і ворожість населення зберігалася і після її смерті в 1984 році. З цієї причини, коли Індія подала заявку на вступ до Всесвітньої федерації алмазних бірж у липні 1986 року, Моше Шнітцер заявив, що Ізраїль проти прийняття Індії. Однак наступного місяця представники Ізраїльської алмазної біржі заявили, що заявку не відхилено[9].
Моше Шнітцер був нагороджений Ізраїльською премією в 2004 році, найвищою цивільною нагородою, яку присудив Ізраїль[10]. Нагорода була вручена за «внесок у розвиток Держави Ізраїль та ізраїльське суспільство». Він визнав його ключову роль у перетворенні Ізраїлю в один з головних центрів виробництва алмазів у світі[11]. Він також був нагороджений орденом короля Бельгії Леопольда за внесок у міжнародну алмазну промисловість. Він отримав почесний ступінь доктора університету Бар-Ілан. Площа, що прилягає до алмазної біржі в Рамат-Гані, називається Moshe Schnitzer Plaza.[6]
Шнітцер помер у серпні 2007 року. На його похорони прийшли віддати шану колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, колишній головний рабин Ізраїль Меїр Лау та інші видатні люди. У травні 2008 року під час церемонії відкриття Всесвітнього діамантового конгресу в Шанхаї він посмертно отримав першу в історії нагороду «Діамантер року».[12] Його син Шмуель Шнітцер також був президентом IDE та WFDB. Його онук Ден Гертлер став відомим в алмазному бізнесі в Африці.[2] Гертлер перший у своїй родині займався нешліфованими алмазами, нешліфованими каменями, що доповнює амбіції Шмуеля Шнітцера щодо Ізраїлю замінити Антверпен (Бельгія), як найбільший алмазний центр у світі[13].
За словами президента WFDB Ернеста Блома, «Моше Шнітцер був провидцем. Після закладання в Ізраїлі фундаменту для того, що в основному за його планом переросте в один з найважливіших алмазних центрів у світі, він звернув свою увагу на WFDB на міжнародну торгівлюя діамантами. Він зрозумів, що наша сила полягає в здатності доповнювати одне одного, працюючи разом як міжнародна мережа колег, а не як конкурентів. Покоління діамантерів з усього світу вважали його наставником і лідером».[14]
- Meirav Halperin (2008). The Diamantaire: Moshe Schnitzer, Founder of the Israeli Diamond Industry (in Hebrew). Tel Aviv: Israel Diamond Institute Group of Companies.
- ↑ а б Moshe Schnitzer, Israeli Diamond Industry, 86. JCK magazine. 17 серпня 2007. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 18 листопада 2011.
- ↑ а б в г Rob Bates (October 2007). Moshe Schnitzer, Diamond Industry Legend, Dies. JCK magazine. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 листопада 2011.
- ↑ а б ISRAELI DIAMOND INDUSTRY PAYS TRIBUTE TO MOSHE SCHNITZER. Rappaport. 17 березня 2009. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ а б в г Israel Diamond Exchange , The Fourth President– Moshe Schnitzer, of blessed memory [1], accessed 26 March 2018
- ↑ David De Vries (2010). Diamonds and War: State, Capital and Labor in British-Ruled Palestine. Berghahn Books. с. 285. ISBN 1-84545-633-5.
- ↑ а б в г д MOSHE SCHNITZER 1921 – 2007. The Israel Diamond Industry. 17 серпня 2007. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 18 листопада 2011.
- ↑ Mr. Moshe Schnitzer. The Schnitzer Foundation for Research on the Israeli Economy and Society. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ About the Foundation. The Schnitzer Foundation for Research on the Israeli Economy and Society. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Jacob Abadi (2004). Israel's quest for recognition and acceptance in Asia: Garrison State diplomacy. Psychology Press. с. 216. ISBN 0-7146-5576-7.
- ↑ Moshe Schnitzer passes away. Diamond World. 17 серпня 2007. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 18 листопада 2011.
- ↑ Rob Bates (June 2004). Israel Honors Moshe Schnitzer. JCK magazine. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ MOSHE SCHNITZER – WFDB’S 1ST DIAMANTAIRE OF THE YEAR. Tacy Ltd. Diamond Industry Consultants. 14 травня 2008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Nicole Gaouette (21 лютого 2002). Inside Israel's diamond trade: a family affair. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Moshe Schnitzer, 1921-2007. Modern Jeweler. September 2007. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 листопада 2011.