Очікує на перевірку

Нургалієв Рашид Гумарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рашид Нургалієв
(рос. Рашид Нургалиев)
тат. Рәшит Гомәр улы Нургалиев
Рашид Нургалієв (рос. Рашид Нургалиев)
Рашид Нургалієв
(рос. Рашид Нургалиев)
Заступник секретаря Ради Безпеки Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з22 травня 2012
ПрезидентВолодимир Путін
Міністр Внутрішніх Справ Російської Федерації
9 березня 2004 — 21 травня 2012
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрМихайло Фрадков
Віктор Зубков
Дмитро Медведєв
Володимир Путін
ПопередникБорис Гризлов
НаступникВолодимир Колокольцєв
Народився8 жовтня 1956(1956-10-08) (68 років)
Житикара, Казахська РСР, СРСР
Відомий якполітик, економіст
Місце роботиKGB, Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації і ФСБ РФ
ГромадянствоРосія Росія
ОсвітаПетрозаводський державний університет
Alma materПетрозаводський державний університет і National Security Academy of the Republic of Belarusd
Політична партіяЄдина Росія
БатькоГумар Нургалієв
У шлюбі зМаргарита Нургалієва
ДітиМаксим Нургалієв
Рашид Нургалієв
Звання
Генерал армії
Релігіясунізм
НагородиОрден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани
Орден Пошани
Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»
Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»
Медаль «За відзнаку у військовій службі»
Медаль «За відзнаку у військовій службі»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Рашид Гумарович Нургалієв (тат. Рәшіт Гомәр Ули Нургалієв; нар. 8 жовтня 1956 року, Житікара, Казахська РСР)  — російський державний діяч. Заступник секретаря Ради Безпеки РФ з 22 травня 2012 року.

Міністр внутрішніх справ РФ (з 9 березня 2004 — 21 травня 2012 року).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї співробітників органів внутрішніх справ: батько — Гумар, 1928 р.н., працював начальником «четвертої туберкульозної» колонії УМ 220/4, яка знаходиться в карельському селищі Верхнє, полковник внутрішньої служби у відставці. Мати, Шадія, померла 1998 року. Брат Радик, 1955 року народження, служив до 42 років[1].

1974 — закінчив середню школу карельського селища Надвоїці. Тоді ж вступив до Петрозаводського державного університету, який закінчив 1979-го. Навчався на військовій кафедрі при університеті.

З 1979 року по 1981 рік працював вчителем фізики в школі карельського селища Надвоїці.

З 1981 року — на службі в КДБ. Працював в КДБ Карельської АРСР на посадах оперуповноваженого Калевальского районного відділення КДБ, оперуповноваженого Костомукшского міського відділу КДБ, начальника Медвежьегорський районного відділення КДБ, начальника відділу по боротьбі з тероризмом ФСК Росії Республіки Карелія.

1992—1994 — начальником Нургалієва був міністр безпеки Карелії Патрушев, який згодом став директором ФСБ Росії.

З 1995 року проходив службу в центральному апараті Федеральної служби контррозвідки РФ, а потім Федеральної служби безпеки РФ: головний інспектор Організаційно-інспекторського управління, начальником відділу в Управлінні власної безпеки ФСБ Росії.

З 1998 року — начальник відділу в Головному контрольному управлінні Президента РФ.

1999 — повернувся до ФСБ, призначений начальником Управління по боротьбі з контрабандою та незаконним обігом наркотиків Департаменту економічної безпеки ФСБ Росії. З 2000 року — заступник Директора ФСБ Росії — начальник Інспекторського управління ФСБ Росії.

У серпні 2002 року переведений в МВС РФ першим заступником Міністра внутрішніх справ — начальника Служби кримінальної міліції МВС Росії. На цій посаді курирував боротьбу з наркобізнесом та організованою злочинністю. За підтримки Нургалієва в 2003 році в рамках ГУБОЗу був утворений центр по боротьбі з тероризмом.

З 31 грудня 2003 року, після відставки Гризлова — в.о. Міністра внутрішніх справ РФ. 9 березня 2004 року призначений на посаду Міністра внутрішніх справ РФ.

2004 — опублікував свою книгу «Міністерство внутрішніх справ. 1902—2002: Історичний нарис». Генерал армії з 27 грудня 2005 року.

З лютого 2006 року за посадою є членом і заступником голови Національного антитерористичного комітету РФ.

У період до 1 березня 2011 року під керівництвом Нургалієва сталася одна з найбільших реформ відомства починаючи з 1917 року — міліція змінила назву і стала називатися поліцією.

21 травня 2012 року Путін призначив міністра внутрішніх справ. Ним став колишній начальник ГУ МВС РФ по Москві Володимир Колокольцев.

З 22 травня 2012 року — заступник Секретаря Ради Безпеки РФ.

7 червня 2017 року Петрозаводськом міською Радою присвоєно звання «Почесний громадянин міста Петрозаводська».

Є кандидатом економічних наук (тема дисертації — «Економічні аспекти формування підприємництва в сучасній Росії»).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Маргарита. Виховав двох синів, обидва стали офіцерами. Старший син Максим закінчив військову академію в Москві, молодший Рашид — Академію ФСБ Росії.

Своїм улюбленим містом Нургалієв називає Петрозаводськ. З дитинства захоплюється хокеєм.

У 2006 році стверджував в інтерв'ю, що є вегетаріанцем і в харчуванні намагається обходитися «горіхами, зеленню, овочами і фруктами».

Санкції

[ред. | ред. код]

Через війну на Донбасі, та безпосередню підтримку бойових дій 25 липня 2014 року Нургалієва внесено до списку санкцій Євросоюзу, оскільки він "брав участь у формуванні політики російського уряду, що загрожує територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України".[2]

З 6 квітня 2022 року через вторгнення Росії в Україну перебуває під персональними санкціями США. [3]

З 10 травня 2022 року - під санкціями Японії.[4]

З 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.[5]

З 29 вересня 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії[6]

Також перебуває у санкційних списках Великої Британії, Канади, Австралії, та Нової Зеландії.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2012)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
  • Орден «За військові заслуги»
  • орден Пошани
  • Медаль «В пам'ять 1000-річчя Казані»
  • Медаль «За заслуги в проведенні Всеросійської перепису населення»
  • Медаль «В пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
  • Ювілейна медаль «100 років Транссибірської магістралі»
  • Медаль «За відзнаку у військовій службі»
  • Ювілейна медаль "70 років Збройних Сил СРСР
  • Медаль «За бездоганну службу» I ступеня
  • Медаль «200 років Міністерству оборони»
  • Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
  • Медаль «200 років МВС Росії» (МВС Росії)
  • Медаль «За військову доблесть» (МВС)
  • Орден святого благовірного великого князя Димитрія Донського I ступеня (2005, РПЦ)
  • Орден Ахмата Кадирова (2006, Чеченська Республіка)
  • Почесний громадянин Республіки Карелія
  • Премія імені Юрія Андропова.
  • Почесний громадянин міста Петрозаводська (2017)

Література

[ред. | ред. код]
  • Нургалієв Р. Г. Міністерство внутрішніх справ: від поліції … до поліції. — М. : Біном. Лабораторія знань, 2011. — С. 288. — ISBN 978-5-9963-0565-0.
  • Нургалієв Р. Г. МВС: вчора, сьогодні, завтра. — М. : Біном. Лабораторія знань, 2010. — С. 432. — ISBN 978-5-9963-0260-4
  • Нургалієв Р. Г. Органи внутрішніх справ і їх роль в забезпеченні соціально-економічної безпеки країни. — М. : Біном. Лабораторія знань, 2010. — С. 231. — ISBN 978-5-9963-0312-0.
  • Нургалієв Р. Г. Основні етапи вдосконалення та реформування МВС Росії: пріоритетні завдання та результати (за матеріалами розширених колегій МВС Росії за 2003—2009 роки). — М. : Акад. екон. безпеки, 2010. — С. 395. — ISBN 978-5-93479-085-2.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.izvestia.ru/news/366781
  2. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 25 березня 2023.
  3. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 25 березня 2023.
  4. ↑ ウクライナ情勢に関する外国為替及び外国貿易法に基づく措置について (PDF).
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  6. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine (нім.). Процитовано 25 березня 2023.
  7. ↑ НУРГАЛІЄВ Рашид Гумарович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 25 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нургалієв_Рашид_Гумарович&oldid=43620179