Ніколаус фон Белов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколаус фон Белов
нім. Georg Ludwig Heinrich Nicolaus von Below
Ім'я при народженнінім. Georg Ludwig Heinrich Nicolaus von Below
Народився20 вересня 1907(1907-09-20)[1]
Цитен, Передня Померанія-Грайфсвальд, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер24 липня 1983(1983-07-24)[1] (75 років)
Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер, льотчик
Знання мовнімецька[2]
УчасникДруга світова війна
Роки активностіз 1928
Титулбарон
Військове званняОберст
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами

Георг Людвіг Генріх Ніколаус фон Белов (нім. Georg Ludwig Heinrich Nicolaus von Below; 20 вересня 1907, Цитен — 24 липня 1983, Детмольд) — німецький офіцер, оберст люфтваффе, ад'ютант Адольфа Гітлера від люфтваффе.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник знатного прусського роду. Син оберста Прусської армії і оберстлейтенанта чилійської армії Гюнтера фон Белова (1868–1933) і його дружини Матільди, уродженої фон Белов (1875–1937). Батьки Ніколауса були двоюрідними братом і сестрою.

До 1929 року вивчав льотну справу в Німецькій льотній школі. В 1929 році розпочав навчання на пілота в комерційній школі, в тому ж році вступив в рейхсвер і служив в 12-му піхотному полку. В 1933 року переведений в Імперське міністерство авіації. Потім служив в 132-й винищувальній ескадрі «Ріхтгофен». 5 березня 1936 року був переведений в 26-ту винищувальну ескадру «Шлагетер». 16 червня 1937 року призначений ад'ютантом Гітлера від люфтваффе і залишався на цій посаді до кінця Другої світової війни. Постійно знаходився біля Гітлера під час його поїздок на фронт та у різні ставки. Разом зі своєю дружиною входив до найближчого оточення Гітлера в Берггофі.

16 січня 1945 слідом за Гітлером перебрався у фюрербункер, 29 квітня був присутній при підписанні заповіту фюрера, однак підписав лише другу його частину. Опівночі того ж дня, з дозволу Гітлера, покинув Рейхсканцелярію з метою прориву на Захід. Кілька разів потрапляв у полон до радянських військ, але щоразу тікав. Врешті-решт дістався до родичів у маєток сім'ї тестя біля Ноєнгагена. Потім перебрався в Бонн. [3]

На початку 1946 році був інтернований британськими військами. В 1948 році виступав свідком захисту генерал-фельдмаршала Гуго Шперрле на Нюрнберзькому процесі у справі ОКВ. 14 травня 1948 року звільнений. В 1980 році видав мемуари «На боці Гітлера». В 1983 році, коли були начебто виявлені щоденники Гітлера, висловив сумнів у їхній справжності.

Сім'я

[ред. | ред. код]

26 червня 1937 року одружився з дочкою землевласника Марією Кюне (12 вересня 1918, Магдебург — 20 серпня 1999, Геттінген)[4]. В пари народились син і 3 дочки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Nicolaus von Below: Als Hitlers Adjutant 1937—1945. v. Hase u. Koehler, Mainz 1980, ISBN 3-7758-0998-8.
    • von Below,, Nicolaus. At Hitler's Side: The Memoirs of Hitler's Luftwaffe Adjutant. — London: Greenhill Books, 2006. — ISBN 1-85367-468-0

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Heike B. Görtemaker: Hitlers Hofstaat. Der innere Kreis im Dritten Reich und danach. C. H. Beck, München 2019, ISBN 978-3406735271.
  • Beevor,, Antony. Berlin: The Downfall 1945. — Viking-Penguin Books, 2002. — ISBN 0-670-03041-4.
  • Joachimsthaler,, Anton. The Last Days of Hitler: The Legends, Evidence, and Truth. — Brockhampton Press, 1999. — ISBN 978-1-86019-902-8.
  • Kershaw,, Ian. Hitler: A Biography. — New York : W. W. Norton & Company, 2008. — ISBN 978-0-393-06757-6.
  • Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser A Band XVII. Band 81 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn), ISSN 0435-2408, S. 64.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118508776 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА --[ Мемуары ]-- Белов Н. фон. Я был адъютантом Гитлера. militera.lib.ru. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 7 жовтня 2020.
  4. ↑ Tilla Maria Kühne, a.d.H. Nienhagen b. 12 Sep 1918 Magdeburg, Sachsen-Anhalt, D d. 20 Aug 1999 Göttingen: Geneagraphie - Families all over the world. geneagraphie.com. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколаус_фон_Белов&oldid=36049102