Нілс Нільссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нілс Нільссон
Народився6 лютого 1933(1933-02-06)[1][2][…]
Сагіно, Мічиган, США
Помер23 квітня 2019(2019-04-23) (86 років)
Медфорд, Орегон, США
Країна США
Діяльністьінженер, дослідник штучного інтелекту
ГалузьШІ
Alma materСтенфордський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[4]
Науковий керівникWillis Harmand
Знання мованглійська[3]
ЗакладСтенфордський університет і SRI International
ЧленствоАсоціація з розвитку штучного інтелекту
Нагороди

Нілс Джон Нільссон (нар. 6 лютого 1933 — пом. 23 квітня 2019) — американський комп'ютерний вчений. Один із дослідників-засновників дисципліни штучного інтелекту.[5] З 1991 року до виходу на пенсію він був першим професором інженерії Кумагаї в галузі інформатики в Стенфордському університеті. Він особливо відомий внеском у пошук, планування, представлення знань і робототехніку.[5]

Шекі в Музеї комп'ютерної історії, Маунтін-В’ю, Каліфорнія

Молодість і освіта

[ред. | ред. код]

Нільссон народився в Сагіно, штат Мічіган, у 1933 році.[5] Отримав ступінь доктора філософії в Стенфорді в 1958 році і провів більшу частину своєї кар'єри в SRI International, приватній дослідницькій лабораторії, що відокремилася від Стенфорда.[5][6]

Нільссон служив лейтенантом ВПС США з 1958 по 1961 рік; працював у Rome Air Development Center в Роумі, штат Нью-Йорк.[5][6]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

SRI International

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1966 року, Нільссон разом із Чарльзом А. Розеном і Бертрамом Рафаелем очолював дослідницьку групу зі створення Шекі, робота, який будував модель свого середовища на основі даних датчиків, міркував про це середовище, щоб скласти план дій, а потім виконав цей план, надсилаючи команди своїм двигунам.[5][6] Ця парадигма мала величезний вплив на ШІ.[5][6] Такі підручники, як «Вступ до штучного інтелекту»,[7] «Основи штучного інтелекту»[8] та перше видання «Штучний інтелект: сучасний підхід»[9] демонструють цей вплив майже в кожному розділі.[5][6] Хоча основна ідея використання логічних міркувань для прийняття рішення про дії належить Джону Маккарті[10], група Нільссона була першою, хто втілив її в повноцінного агента, попутно винайшовши алгоритм пошуку A*[11] і заснувавши поле автоматизованого планування часу.[5][6] В останньому прагненні вони винайшли планувальник STRIPS[12], представлення дій якого все ще є основою багатьох сучасних алгоритмів планування. Підгалузь автоматизованого тимчасового планування, яка називається класичним плануванням, базується на більшості припущень, закладених у STRIPS.[5][6]

Стенфордський університет

[ред. | ред. код]

У 1985 році Нільссон став викладачем Стенфордського університету на факультеті комп’ютерних наук.[6] Завідував кафедрою з 1985 по 1990 рік.[6] Він був професором інженерії Кумагаї від заснування кафедри приблизно в 1991 році[13] до виходу на пенсію, і залишався почесним професором Кумагаі до своєї смерті.[6]

Він був четвертим президентом AAAI (1982–83) і членом-засновником цієї організації.[6] Нільссон написав або став співавтором кількох книг про штучний інтелект, у тому числі дві, які отримали особливу популярність – «Принципи штучного інтелекту» (1982) і «Логічні основи штучного інтелекту» (1987).[5][6]

Нагороди та членство

[ред. | ред. код]

У 2011 році Нільссон був включений до Зали слави штучного інтелекту IEEE Intelligent Systems за «значний внесок у сферу ШІ та інтелектуальних систем».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

19 липня 1958 року Нільссон одружився з Карен Браухт, з якою мав двох дітей.[5][6] Браухт померла у 1991 році.[5] У 1992 році він одружився з Ґрейс Ебботт, яка мала чотирьох дітей від попереднього шлюбу.[5]

Нільссон помер 23 квітня 2019 року у своєму будинку в Медфорді, штат Орегон, у віці 86 років.[5][6]

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • — (1982) [1980], Principles of Artificial Intelligence, Springer-Verlag, ISBN 978-3-540-11340-9.
  • Genesereth, Michael; Nilsson, Nils John (1987) [1976], Logical Foundations of Artificial Intelligence, Morgan Kaufmann, ISBN 978-1-493-30598-8.
  • — (1990), The Mathematical Foundations of Learning Machines, Morgan Kaufmann, ISBN 978-1-558-60123-9.
  • — (1998), Artificial Intelligence: A New Synthesis, Morgan Kaufmann, ISBN 978-1-558-60467-4.
  • — (2009), The Quest for Artificial Intelligence, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-11639-8.
  • — (2014), Understanding Beliefs, MIT Press, ISBN 978-0-262-52643-2.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Видавництво Моргана Кауфмана

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  3. ↑ а б CONOR.Sl
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11005248X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Markoff, John (25 квітня 2019). Nils Nilsson, 86, dies; scientist helped robots find their way. The New York Times. Процитовано 28 квітня 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Myers, Andrew (24 квітня 2019). Nils Nilsson, pioneer in robotics and artificial intelligence, dies at 86. Stanford.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
  7. ↑ Charniak, Eugene (1985). Introduction to artificial intelligence. Reading, Mass.: Addison-Wesley. ISBN 0-201-11945-5. OCLC 11468509.
  8. ↑ Ginsberg, Matthew L. (1993). Essentials of artificial intelligence. San Mateo Calif: M. Kaufmann. ISBN 1-55860-334-4. OCLC 612190271.
  9. ↑ Russell, Stuart J. (1995). Artificial intelligence : a modern approach. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice Hall. ISBN 0-13-103805-2. OCLC 31288015.
  10. ↑ McCarthy, John (1958). Programs with Common Sense. jmc.stanford.edu. Процитовано 28 травня 2022.
  11. ↑ Hart, Peter; Nilsson, Nils; Raphael, Bertram (1968). A Formal Basis for the Heuristic Determination of Minimum Cost Paths. IEEE Transactions on Systems Science and Cybernetics. 4 (2): 100—107. doi:10.1109/TSSC.1968.300136. ISSN 0536-1567.
  12. ↑ Fikes, Richard E.; Nilsson, Nils J. (December 1971). Strips: A new approach to the application of theorem proving to problem solving. Artificial Intelligence (англ.). 2 (3–4): 189—208. doi:10.1016/0004-3702(71)90010-5.
  13. ↑ Thoughts on Becoming the First Kumagai Professor of Engineering (PDF). Stanford University. 18 березня 1991. Процитовано 30 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Домашня сторінка Нільссона
  • Nils John Nilsson(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
  • Інтерв'ю з усною історією Нільса Дж. Нільссона, Інститут Чарльза Беббіджа, Університет Міннесоти, Міннеаполіс. Нільссон дає огляд досліджень штучного інтелекту, спонсорованих DARPA в SRI, включаючи його власну роботу в робототехніці (особливо в період 1966—1971), дослідження комп'ютерного консультанта та пов'язані дослідження природної мови та розуміння мови. Він описує значення та зв'язок робототехніки з широкою галуззю штучного інтелекту, зокрема з інтелектуальними проблемами, які вона вирішує, і сприятливими технологіями, які вона допомогла розробити.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нілс_Нільссон