Координати: 46°36′54″ пн. ш. 32°6′41″ сх. д. / 46.61500° пн. ш. 32.11139° сх. д. / 46.61500; 32.11139
Очікує на перевірку

Олександрівка (Херсонський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олександрівка
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Херсонський район
Тер. громада Станіславська сільська громада
Код КАТОТТГ UA65100130020056823
Облікова картка Олександрівка 
Основні дані
Засноване 1754
Населення 2596
Площа 4,611 км²
Густота населення 563 осіб/км²
Поштовий індекс 75050[1]
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°36′54″ пн. ш. 32°6′41″ сх. д. / 46.61500° пн. ш. 32.11139° сх. д. / 46.61500; 32.11139
Середня висота
над рівнем моря 		15 м[2]
Водойми Дніпровсько-Бузький лиман
Відстань до
обласного центру 		44,2 км
Відстань до
районного центру 		44,2 км
Найближча залізнична станція Херсон
Відстань до
залізничної станції 		44,2 км
Місцева влада
Староста Каменецька Наталя Олександрівна
Карта
Олександрівка. Карта розташування: Україна
Олександрівка
Олександрівка
Олександрівка. Карта розташування: Херсонська область
Олександрівка
Олександрівка
Мапа
Мапа

CMNS: Олександрівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Олександрівка.

Олекса́ндрівка (колишні назви — Бубликові, Нижні Солонці, Кашові, Штихова, Милорадовича)[3] — село в Україні, у Станіславській сільській громаді Херсонського району Херсонської області. Населення становить 2596 осіб. Відстань до райцентру становить близько 30 км і проходить автошляхом Т 1501.

Археологічні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Поселення Ольвійської хори «Скелька», І—ІІІ ст. Розташоване на високому березі Дніпро-Бузького лиману за 1 км на південь від села Олександрівка. Щонайменше частина пам'ятки розташована на землях Станіславської сільської громади. Пов'язане з різними рівнями кромки берега — від 3 до 15 м над рівнем води.

Відкрите у 1895 році Віктором Гошкевичем. Обстежувалось у різні роки: В. Гошкевичем (1909), М. Абікуловою (1977), М. Оленковським (1977, 2000, 2002), І. Ратнером (1978), О. Шкроб (1996). Обстеження та шурфовки пам'ятки неодноразово здійснювались загонами Ольвійської експедиції Інституту археології АН України (1947—1948, 1976, 1987).

Площа поселення на 1947 р. становила до 4,5 га. Зараз збереглося не більше третини. Потужність культурного шару становить 0,3-0,7 м.

Пам'ятка багатошарова. Тут простежено поселення: другої половини VI — початку V ст. до н. е., початку IV — середини ІІІ ст. до н. е., ІІІ—IV ст. н. е. (черняхівської культури).

З напольної сторони мало кам'яні укріплення, що складалися із фортечної стіни з вежею. Збереглися сліди оборонних валів.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1754 році село Олександрівка (зимівники Нижні Солонці, Бубликові) заснували запорожці. Тут були зимівники, рибні заводи (сапетні), у яких козаки займалися рибним уловом та добували сіль у Прогноях. Село належало до Перевізької паланки.

У 1754 році згадуються зимівники запорожців — Петра Курила (Нижні Солонці) — Іркліївського куреня, Андрія Кичкіня (Бубликові) — Дядківського куреня, Грицька Глинного (Бубликові) — Іркліївського куреня .

Могила козака Коношка. 1782 р. Була розташована на окраїні села. До 20-х рр. ХХст. на могилі стояв кам'яний хрест із написом:

Бившаго Війська Запорозькаго козак куреня Платнирівскаго. Зде опочиває раб Божий Василь Коношко блаженно пам'яти 1782 року місяця генваря 10 дня.

Нині уламки хреста перебувають у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї. Необхідно виготовити копію хреста й установити її на могилі.

В 1918 році селище входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане радянськими загарбниками.

З 1939 року Олександрівка входила до складу Миколаївської області, та згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 березня 1944 р. була створена Херсонська область, у зв'язку з чим зі складу Миколаївської області відійшли м. Херсон і райони: Білозерський (на території якого була розташована Олександрівка) та інші райони області.

У 1952 році на кручі скелі був побудований маяк у формах, характерних для ренесансу. На головному фасаді напис: «Подарунок XIX з'їзду ВКП (б). 1952 р.»

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

23 лютого 2015 року у селі було завалено пам'ятник Леніну.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Під час повномасштабного російського вторгнення через село пройшов фронт бойових дій. Битви за населений пункт тривали весь квітень 2022 р. Станом на середину травня 2022 в селі майже не лишилось цілих будинків, від окремих кварталів лишились тільки фундаменти. Населений пункт було майже повністю знищено[4][5].

В боях за село загинули, серед інших, старший солдат Андрій Боднарчук (1 квітня 2022)[6] та солдат Михайло Мар'янич (4 квітня 2022)[7].

10 листопада 2022 року визволене в результаті контрнаступу ЗСУ на херсонському напрямку[джерело?].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2631 особа, з яких 1234 чоловіки та 1397 жінок[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2577 осіб[9].

Станом на травень 2022 року в селі не лишилося жодного мешканця, всі будинки пошкоджені або повністю зруйновані[джерело?].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2354 90.68%
російська 223 8.59%
вірменська 6 0.23%
румунська 5 0.19%
білоруська 4 0.15%
циганська 1 0.04%
польська 1 0.04%
інші/не вказали 1 0.08%
Усього 2596 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

У 2018 році компанією «Нібулон» було оголошено плани щодо будівництва порту в селі. Реалізація великого інвестиційного проекту передбачається приблизно за 5 років.[11]

Храми

[ред. | ред. код]

Люди

[ред. | ред. код]

В селі народився Башло Володимир Іванович (1924—2003) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва і педагог.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Білозерський район. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 12 лютого 2016.
  2. ↑ Погода в селі Олександрівці.
  3. ↑ С. Орлова, И. Д. Ратнер. Из истории заселения Херсонщины. Херсон. 1993 — с.124
  4. ↑ https://korabelov.info/2022/05/246008/ucelelo-lish-neskolko-domov-v-seti-poyavilos-video-unichtozhennoj-aleksandrovki-na-hersonshhine/
  5. ↑ З дрона показали, що залишилось від села Олександрівка поблизу Херсону. Defense Express. 16 травня 2022.
  6. ↑ Нестерпний біль для Южноукраїнської громади. Маю право (укр.). 3 квітня 2022. Процитовано 7 липня 2022.
  7. ↑ Процепова, Ксенія (8 квітня 2022). В Одесі простилися з загиблим під час війни військовослужбовцем. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 7 липня 2022.
  8. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. ↑ На Херсонщині розвиватимуть порти та перевезення Дніпром. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]


Херсонської області Це незавершена стаття з географії Херсонської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександрівка_(Херсонський_район)&oldid=43473094