Олів'є Мартінес
| Олів'є Мартінес | |
|---|---|
| фр. Olivier Martinez | |
 Олів'є Мартінес з Мірою Сорвіно на Каннському МКФ у 2000 році | |
| Дата народження | 12 січня 1966 (58 років) |
| Місце народження | Париж |
| Громадянство |
 Франція |
| Конфесія | католик |
| Професія | актор |
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
| Роки активності | 1990 — наш час |
| Діти | Maceo Martinezd |
| IMDb | ID 0553648 |
| Нагороди та премії | |
| Сезар (1994) | |
 Олів'є Мартінес у Вікісховищі | |
Олів'є́ Мартіне́с (фр. Olivier Martinez; нар. 12 січня 1966, Париж, Франція) — французький актор. Лауреат французької національної кінопремії «Сезар» 1994 року в категорії «Багатонадійний актор»[1] 
.
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Олів'є Мартіес народився 12 січня 1966 року в передмісті Парижа в робітничій сім'ї.[2] Його батько Робер Мартінес, іспанець родом з Іспанського Марокко, понад десять років був професійним боксером, а потім став механіком.[3] Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем. Олів'є також декілька років займався боксом, проте автомобільна аварія змусила його відмовитися від спортивної кар'єри.
У 23 роки Олів'є Мартінес поступив до Національної академії драматичного мистецтва.[4] Під час навчання на нього звернули увагу продюсери, і вже наприкінці першого навчального року він отримав епізод у фільмі. У 1992 році Мартінес дебютував великою роллю у фільмі Жана-Жака Бенекса «Острів мастодонтів», який став останньою роботою видатного французького актора Іва Монтана. У 1993 році за роль в «Острові мастодонтів» актор номінувався як багатонадійний актор на французькі національну кінопремію «Сезар». У 1993 році Мартінес знявся в дуеті з Марчелло Мастроянні в експериментальній стрічці Бертрана Бліє «Раз, два, три… сонце»,[5] отримавши премію «Сезар» 1994 року як «багатонадійний актор».[1]
Фільми 1995 року «Гусар на даху», що став хітом у Європі, в якому його партнеркою виступила Жульєт Бінош, зробив Олів'є Мартінеса відомим в середовищі шанувальників артхаусного кіно в США. Ще більшу увагу в Голлівуді він звернув на себе після стрічки Бігаса Луни «Покоївка з „Титаніка“» (1997).[6] У подальші роки актор зіграв в декількох іспанських та французьких кінофільмах.
У 2000 році Олів'є Мартінес уперше знявся в англомовному фільмі — схваленій критиками драмі «Поки не настане ніч».[7] У 2002 році Мартінес приїхав у США і привернув до себе увагу Едріана Лайна, який запросив Олів'є у свою еротичну мелодраму «Невірна» на роль спокусника Поля Мартеля. Партнерами Мартінеса тепер стали Даян Лейн та Річард Гір. Після успіху «Невірної» Мартінес переїхав до Лос-Анджелеса і почав працювати над своєю англійською, намагаючись згладити сильний акцент. Він з'явився на телеекранах у «Римській весні місіс Стоун», а також у бойовику «S.W.A.T.: Спецназ міста ангелів» (2003), трилері «Забираючи життя» (2004) та у фільмі про вампірів «Кров і шоколад» (2007).
Особисте життя[ред. | ред. код]
У Олів'є Мартінеса є молодший брат, також актор, Венсан Мартінес.
З 1999 по 2002 рік Мартінеса пов'язували романтичні стосунки з акторкою Мірою Сорвіно.
Найгучніший роман Мартінеса почався у 2003 році — разом з поп-зіркою Кайлі Міноуг він прожив чотири роки. Олів'є підтримав Кайлі, коли у неї виявили рак, та допоміг їй впоратися із страшною хворобою. Проте через деякий час, у 2007 році, коли вона почала одужувати, вони все ж розлучилися.[8]
Після розриву стосунків з Кайлі Міноуг у Мартінеса були короткі романи з ізраїльською моделлю і актрисою Сараї Ґіваті та британською моделлю Розі Гантінгтон, яка удвічі молодша від нього.
У 2010 році Олів'є Мартітес почав зустрічатися з акторкою Голлі Беррі, з якою познайомився на зйомках стрічки «Заклиначка акул»[9][10], з якою одружився 13 липня 2013 році в Парижі.[11] Їхній син, Мацео, народився в жовтні 2013 року в Лос-Анджелесі.[12][13] Після двох років шлюбу, в 2015 році пара оголосила, що вони розлучалися.[14] Остаточно шлюб було розірвано в грудні 2016 року.[15]
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1989—2006 | с | Комісар Наварро | Navarro | Ролло |
| 1990 | ф | Повне залізо | Plein fer | Паскаль |
| 1992 | тф | Odyssée bidon | Філ | |
| 1992 | ф | Острів мастодонтів | IP5: L'île aux pachydermes | Тоні |
| 1992 | тф | Невидимі паролі | Les paroles invisibles | |
| 1993 | ф | Раз, два, три, сонце | Un, deux, trois, soleil | малий Поль |
| 1995 | ф | Гусар на даху | Le hussard sur le toit | полковник Анджело Парді |
| 1996 | ф | Мій чоловік | Mon homme | |
| 1997 | ф | Покоївка з «Титаніка» | La femme de chambre du Titanic | Орті |
| 1999 | ф | Місто чудес | La ciudad de los prodigios | Онофре Бувіля |
| 2000 | ф | В'язничка | La taule | німий |
| 2000 | ф | Тореадори | Toreros | Мануель |
| 2000 | ф | Поки не настане ніч | Before Night Falls | Лазаро Гомкс Каріллес |
| 2000 | ф | Ми | Nosotras | Давид |
| 2000 | ф | Тореадор | Bullfighter | Жак |
| 2002 | ф | Страсний тиждень | Semana Santa | |
| 2002 | ф | Невірна | Unfaithful | Поль Мартель |
| 2003 | тф | Римська весна місіс Стоун | The Roman Spring of Mrs. Stone | Паоло ді Ліо |
| 2003 | ф | S.W.A.T.: Спецназ міста янголів | S.W.A.T. | Алекс Монтель |
| 2004 | ф | Забираючи життя | Taking Lives | Пакетт |
| 2006 | ф | Кров і шоколад | Blood and Chocolate | Габрієль |
| 2010 | ф | Лицар дня | Knight and Day | |
| 2011—2015 | с | Реванш | Revenge | |
| 2011 | ф | Заклиначка акул | Dark Tide | Джефф |
| 2012 | с | Кібергеддон | Cybergeddon | Густоф Добрефф |
| 2013 | ф | Лікар. Учень Авіценни | The Physician | Шах Ала ад-Даула |
| 2015 | с | Повстання Техасу | Texas Rising | Антоніо Лопес де Санта Анна |
| 2016 | с | Марс | Mars | Ед Ґранн |
| 2018 | ф | Павло, апостол Христа | Paul, Apostle of Christ |
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса[16] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| 1993 | Приз Жана Габена | Перемога | |
| Премія «Сезар» | |||
| 1993 | Багатонадійний актор | Острів мастодонтів | Номінація |
| 1994 | Раз, два, три… сонце | Перемога | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Olivier Martinez, César 1994 du Meilleur Jeune Espoir Masculin dans UN DEUX TROIS SOLEIL на сайті Vimeo
- ↑ Today in History - Jan. 12. Associated Press. 12 січня 2007. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Olivier Martinez - Interview Magazine May 2002. Cinetropic.com. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Olivier Martinez Interview, Blood & Chocolate
- ↑ Ebert, Roger (1 жовтня 1998). Roger Ebert's movie yearbook 1999. Andrews McMeel Publishing. с. 395. ISBN 978-0-8362-6831-7. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Craddock, Jim (20 січня 2005). Videohound's Golden Movie Retriever 2005. Thomson/Gale. ISBN 978-0-7876-7470-0. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ The Advocate. Here Publishing. 19 грудня 2000. с. 57. ISSN 0001-8996. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Kylie Minogue & Olivier Martinez Split. People.com. 3.02.2007. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ The Carousel of Hope Ball. Marie Claire. 25 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Are Halle Berry and Olivier Martinez getting married?. Marie Claire. 4 січня 2012. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Ehrich Dowd, Kathy; Mikelbank, Peter (13 липня 2013). Halle Berry Is Married: Photos. People. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Silverman, Stephen M. (5 жовтня 2013). Halle Berry & Olivier Martinez Welcome Their Son!. People. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Chen, Joyce (8 жовтня 2013). Halle Berry and Olivier Martinez names baby son, Maceo Robert Martinez. US Magazine. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Zauzmer, Emily (27 жовтня 2015). Halle Berry and Olivier Martinez Are Divorcing After Two Years of Marriage. People magazine. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Fisher, Kendall (30 грудня 2016). Halle Berry Finalizes Divorce from Olivier Martinez. E! News. Процитовано 22 січня 2018.
- ↑ Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса на сайті IMDb (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||
.jpg)
