Ордин-Нащокін Афанасій Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ордин-Нащокін Афанасій Лаврентійович
Народився 1605[1][2]
Опочка
Помер 1680[1][2]
Псков, Санкт-Петербурзька губернія
Країна Московське царство
Діяльність дипломат, економіст, політик
Галузь політика[3], зовнішня політика[3] і дипломатія[3]
Знання мов російська[3]
Посада Список міністрів закордонних справ Росії
Конфесія православ'я
Рід Q24053101?
Діти Voin Ordin-Nashchokind

Ордин-Нащокін Афанасій Лаврентійович (1605, Псков, Московія — 1680, Псков, Московія) — московитський боярин (з 1667), державний діяч, дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Виходець із неродовитих псковських дворян, він завдяки освіченості, вихованості та енергійності став одним із найближчих помічників російського царя Олексія Михайловича.

У 1640-х вдало почав кар'єру дипломата.

У 1642 очолюване ним посольство до Молдавського князівства підготувало підписання вигідної для Московії угоди з Османською імперією та Річчю Посполитою, що ліквідувала загрозу війни з ними та зміцнила мир з Молдовою. Велику популярність отримав після придушення повстання в Пскові 1650.

У 1652 очолив комісію з розмежування кордону зі Швецією.

У 1658 вів таємні переговори зі шведами, результатом яких було підписання в м. Велієсарі перемир'я зі Швецією. Протягом кількох років очолював переговори з Річчю Посполитою, унаслідок чого було укладено Андрусівський договір (перемир'я) 1667. За цей успіх цар Олексій Михайлович пожалував його в бояри і призначив керівником Посольського приказу (1667—1671), а згодом за зразок нової державної печатки присвоїв йому титул «Царської великої печатки та державних великих посольських справ зберігача». Йому підпорядковувалися Малоросійський приказ, Смоленський приказ, Новгородська і Владимирська четі, В'яземська митниця, «кружечний» двір, залізоробні заводи. Вів таємні переговори з гетьманом Петром Дорошенком про підданство Москві, пробував заручитися підтримкою митрополита Київського Йосифа Нелюбовича-Тукальського щодо підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові.

У 1670 підтвердив Андрусівський договір (перемир'я) 1667 з відстрочкою передачі полякам Києва на невизначений час.

Сфера його влади була настільки широкою, що фактично він став главою московитського уряду. Ордин-Нащокін багато уваги приділяв розробці реформ в економічній і військовій сферах, запропонував великий план перетворень, спрямованих на вдосконалення центрального і місцевого управління, відстоював необхідність боротьби зі Швецією за вихід у Балтійське море. У період його діяльності налагоджено поштовий зв'язок з Вільно (Вільнюс) та Ригою, а також здійснювався переклад іноземних газет і з цих матеріалів готувалися зведені виписки — «Куранти» — попередники друкованих газет. Неабиякі законотворчі здібності він виявив при розробці Новоторгового статуту (1667), що встановлював політику протекціонізму для російських купців. Не мав повної згоди із царем Олексієм Михайловичем у питаннях зовнішньої політики, зокрема щодо точного виконання умов Андрусівського договору (перемир'я) 1667.

У грудні 1671 вийшов у відставку, залишив Москву.

У 1679 прийняв постриг під ім'ям Антонія в Крипецькій пустині, що за 60 км від Пскова, де і помер через рік.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в LIBRIS
  2. а б в MAK
  3. а б в г Czech National Authority Database

Посилання[ред. | ред. код]