Осман Зекі Юнгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осман Зекі Юнгер
тур. Osman Zeki Üngör
Народився1880[1][2]
Туреччина
Помер28 лютого 1958(1958-02-28)
Стамбул, Туреччина
Похованнякладовище Караджаахмет
Країна Османська імперія
 Туреччина
Діяльністькомпозитор, диригент
Знання мовтурецька
Magnum opusМарш Незалежності

Осман Зекі Юнгер (1880, Стамбул — 28 лютого 1958, Стамбул) — автор Державного гімну Республіки Туреччина композитор, диригент, скрипічний віртуоз.[3]

Музикант, який виховувався як перший турецький скрипаль в османському палаці[4]; Це перший турецький скрипаль, який виконував в Туреччині багато скрипкових творів композиторів європейської класичної музики.

Зекі Юнгер керував османським придворним оркестром, який є основою сьогоднішнього президентського симфонічного оркестру. Зекі Юнгер вперше змусив оркестр проводити публічні концерти в Стамбулі, і перші симфонічні концерти в новій столиці — Анкарі, після проголошення республіки.

Осман Зекі Юнгер — педагог, який зробив значний внесок у створення одного з перших важливих навчальних закладів республіки — Школи вчителів освіти. Він є батьком композитора Екрема Зекі Юна.

Життя

[ред. | ред. код]

Осман Зекі Юнгер народився в 1880 році в Ускюдарі[4]. Його дід Сантурі Хільмі Бей, який організував «Фадлед Кедід» (групу народних інструментів, включаючи західні інструменти) в корпусі палацу оркестру Османської держави Musiki Muallim Mektebi; Його батько — Хюсейін Бей, член сім'ї Шекерчі Хачі Бекір.[5]

Навчання

[ред. | ред. код]

Після військової підготовки у Бешикташській військовій школі він вступив до Мізика-і-Хюмаюна, османського палацового колективу, і навчався музиці. Своїм талантом II. Коли він привернув увагу Абдулхаміда, його підготували до концертного скрипаля. Він брав уроки скрипки у скрипаля Вондра Бея та уроки теорії музики у Аранда-паші.

Musiki Muallim Mektebi

[ред. | ред. код]

Він був призначений головним скрипалем у музичній філармонії «Макам-Hil Хілафет», заснованій Саффет-Беєм в корпусі Musiki Muallim Mektebi. Він доклав зусиль для перетворення гармоніки, яка грав на військових маршах, у симфонічний оркестр. Багато відомих скрипкових концертів композитора стали першим турецьким скрипалем, який грав у Туреччині. Він часто давав концерти Султану Абдулхаміту. Він був нагороджений за свої концерти, а його звання в молодому віці було підвищено до майора[4].

У 1908 р. після декларації Конституції його звання було зменшено до лейтенанта (лейтенанта); Він продовжував працювати головним скрипалем в оркестрі під керівництвом Саффет Бея. Він також деякий час працював учителем струнних інструментів у Musiki Muallim Mektebi. Крім того, він читав лекції в Дарюлмалліміні (Стамбульська чоловіча вчительська школа).

Під час Першої світової війни він давав концерти в європейських містах разом з Musiki Muallim Mektebi. Цей тур, який відбувся між 17 грудня 1917 — 31 січня 1918 року та охоплював Відень, Берлін, Дрезден, Мюнхен, Пешт, Софію, був першим європейським гастролем турецького оркестру.[4]

Осман Зекі Юнгер, який був призначений диригентом палацового оркестру в 1917 році після відставки Сафет-бея, повернув оркестр до незалежного колективу після повернення європейського туру і вперше дав концерти для публіки поза палацом. Оркестр проводив щотижневі публічні концерти в залі Union Française в Тепебаші.

Складання Державного Гімну

[ред. | ред. код]

Своєю головною репутацією композитор домігся, склавши Національний гімн Мехмета Якіфа Ерсоя. Осман Зекі бей був одним із 24 композиторів, яких було запрошено на конкурс композицій, організований Міністерством освіти у 1922 році після того, як поему Мехмета Акіфа було обрано національним гімном у 1921 році. За деякими анекдотами, він склав Державний гімн після звільнення Ізміру від грецької окупації[6]. У той час як робота Османа Зекі бея була обрана п’ятою комісією з відбору конкурсу[7]; Композиція Алі Ріфат Бея в турецькому стилі була обрана першою. Однак у 1930 р. у практиці відбулася зміна циркуляром, який Міністерство освіти надіслало офіційним установам, і до цього дня голос, озвучений складом Алі Ріфата Бея; він почав виступати з композицією західного стилю Осман Зекі Юнгера; став офіційним гімном держави.

Переїзд до Анкари

[ред. | ред. код]

Після проголошення Республіки Осман Зекі бей поїхав до Анкари зі своїм оркестром та дав перший симфонічний концерт в історії міста 11 березня 1924 року. Після другого концерту в Анкарі оркестр приєднався до президентства під назвою «Riyaseticumhur Music Committee». Осман Зекі Бей був диригентом оркестру ансамблю, який згодом перетворився на президентський симфонічний оркестр.

Музична вчительська школа

[ред. | ред. код]

Осман Зекі Юнгер відіграв важливу роль у створенні Музичної школи вчителів для задоволення потреб країни в учителях музики. Цей заклад став основою консерваторії Анкари. Він був першим викладачем та першим директором школи. Він обіймав посаду директора школи протягом 10 років між 1924—1934 роками.

Європейський тур

[ред. | ред. код]

Чотири місяці Осман Зекі Юнгер гастролював у портах Південної та Північної Європи і давав концерти з Президентським симфонічним оркестром 7 червня — 5 вересня 1926 року, завдяки Виставковій виставці товарів, що проводилася на Чорному морі.[4] Це було перше закордонне турне, де турецький оркестр вийшов в епоху республіканців.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Осман Зекі Юнгер за станом здоров'я пішов на пенсію в 1934 році, і решту свого життя провів в Стамбулі. Коли закон про прізвище набрав чинності, він взяв прізвище «Üngör». Помер у своєму будинку Моді в Стамбулі в 1958 році. Під час похорону на його могилі військовий оркестр виконував Державний гімн[8]. Після Мехмета Акіфа Ерсоя Осман Зекі Юнгер є другою людиною, на похоронах якої звучав Державний гімн Туреччини[9]. Тіло Османа Зекі Юнгера було поховано на кладовищі Караджахмет району Ускюдар.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.naxos.com/person/20282.htm
  2. ↑ MAK
  3. ↑ Istiklal caddesi – Istanbul. Tijdschrift over Cultuur & Criminaliteit (нід.). Т. 7, № 1. 2017. с. 134—134. doi:10.5553/TCC/221195072017007001011. ISSN 2211-9507. Процитовано 6 червня 2020.
  4. ↑ а б в г д Buğra Koçak, Osman Zeki Üngör ve Türk Müzik Eğitimine Katkıları, Dokuz Eylül Üniversitesi Buca Eğitim Fakültesi Dergisi, Sayı 21: 2007. Архів оригіналу за 3 Aralık 2013. Процитовано 20 березня 2012.
  5. ↑ İstiklal Marşı'nın Bestecisi Araçlı Osman Zeki Üngör Hakkında. http://www.tim.org.tr/. Türkiye İhracatçılar Meclisi web sitesi. Архів оригіналу за 27 Haziran 2017. Процитовано 30 Mayıs 2017.
  6. ↑ Bestecinin, padişah Vahdettin'in tahta çıkışı şerefine hazırladığı bir marşı sonradan İstiklâl Marşı'na uyarladığı iddiaları da ortaya atılmıştır (İstiklâl Marşı için İlginç İddia, Milliyet Gazetesi, 16.06.1992)
  7. ↑ Berrin Cankat, Dinlemek İsterdim, Milliyet Gazetesi, 18.06.2001
  8. ↑ Zeki Üngör Toprağa Verilirken İstiklâl Marşı Çaldı, Milliyet Gazetesi, 2 Mart 1958
  9. ↑ D. Beybin, KEJANLIOĞLU (1995). TÜRK BASININDA DEMOKRASİ: MİLLİYET GAZETESİ ÖRNEĞİ (1971). Ankara Üniversitesi SBF Dergisi. Т. 50, № 3. с. 1. doi:10.1501/sbfder_0000001865. ISSN 0378-2921. Процитовано 6 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Осман_Зекі_Юнгер