Очеретянка звичайна
| Очеретянка звичайна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Очеретянка (Phalaris) |
| Вид: | Очеретянка звичайна (P. arundinacea)
|
| Біноміальна назва | |
| Phalaris arundinacea | |
| Синоніми | |
|
Phalaris arundinacea f. variegata (Parn.) Druce | |
Очеретянка звичайна[1][2] (Phalaris arundinacea) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae). Етимологія: лат. arundinacea — «очеретоподібний»[3].
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічник. Кореневища подовжені. Стебла прямостійні, 50–150(200) см завдовжки. Листя стеблове. Язичок 6–10 мм довжиною. Листові пластинки довжиною 10–20 см, 5–15 мм завширшки. Суцвіття — волоть 7–40 см завдовжки, 1–4 см шириною. Основні гілки волоті притиснуті. Колоски притиснуті, поодинокі. Колоски яйцеподібні, стислі з боків, 3.5–7.5 мм довжини. Пиляків 3, 2.5–3 мм довжиною. 2n=28.
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал охоплює всю північну півкулю, Європу, Азію, Північну Африку і Північну Америку. Крім того, вид натуралізований у деяких частинах інших частинах світу (Південна Америка, Австралія, Нова Зеландія, Лесото, ПАР). Також культивується. Населяє затоплені райони, заболочені місця і річечки. Вид світлолюбний, але переносить півтінь.
В Україні зростає по берегах річок і на заболочених лугах, нерідко утворює зарості — по всій Україні (за винятком пд. Криму), але частіше в лісових і лісостепових районах. Кормова рослина, а варіація зі смугастим листям — декоративна[2].
Використання[ред. | ред. код]
P. arundinacea розглядається як енергетична культура з високим виходом біомаси. Містить грамін. Через шкідливу дію граміну на худобу, таку як вівці, були виведені бідні на грамін сорти.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Phalaris arundinacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 448.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets
Джерела[ред. | ред. код]
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)
- Flora of NW Europe[недоступне посилання з липня 2019] (англ.)
- Euro+Med PlantBase (англ.)
- eMonocot 1.0.5[недоступне посилання з липня 2019] (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|