Петер Габелер
| Петер Габелер | |
|---|---|
| нім. Peter Habeler | |
 | |
| Народився | 22 липня 1942[1] (82 роки) Майргофен, Швац (округ), Тіроль, Австрія |
| Країна |  Австрія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, альпініст |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0352151 |
| Сайт | habeler.com |
Петер Габелер (нім. Peter Habeler, 22 липня 1942, Майргофен, Тіроль, Австрія) — видатний австрійський альпініст народився в місті Майргофен в тірольській долині Ціллерталь. Після закінчення школи він шукав своє покликання відразу в двох професіях, навчаючись в економічній школі в місті Фельдкірх, а також на курсах художньої обробки скла в місті Крамзах.
З малих років його манили гори. З шести років він став ними цікавитися, а в 11 — зробив свої перші кроки до них. До 16 років Петер вже мав досить солідний досвід і навички що б долати важкі скелясті і крижані маршрути австрійських вершин. І незабаром, він прийшов до висновку що своє майбутнє незмінно пов'яже з горами.
У 21-річному віці, після успішного проходження державного іспиту, Петер отримав диплом і спеціальність альпійського гірського гіда та гірськолижного інструктора. А завдяки своїй прекрасній кваліфікації, набутій ще в юні роки, він став наймолодшим главою альпіністського-лижного навчального курсу «Österreichischen Berg-und Skiführeausbildung» в Інсбруці. Цей курс він очолював довгий час, поки в 70-х роках не заснував свою власну школу «Skischule Mayrhofen», яка існує і понині. У 1999 р. за внесок у розвиток безпеки в Альпах він був удостоєний звання професора.
У класичному альпінізмі Петер Хабелер знаменитий своїми складними сходженнями, такими як:
- сходження в 1967 р. в парі з Майклом Майєром на Центральний стовп Френей (нім. Freney Central Pillar) в Монблані. У той час це було лише 5-е сходження по цих стінах.
- сходження по маршруту Гекмайра на півн. стіні Ейгера було здійснено в 1974 р. в парі з Райнгольдом Месснером всього за 10 год. Цей рекорд швидкості тримався аж до 2004 р., коли його всього лише на 1 годину побили Улі Штек і Штефан Сигріст.
- сходження в 1977 р. в парі з Майклом Майєром за маршрутом Вальтера Бонатті (нім. Walter Bonatti) і Тоні Гоббі (нім. Toni Gobbi): «нім. Bonatti-Gobbi Route» на півн. стіну нім. Grand Pilier D'Angle на Монблані.
- в 1969 р. він піднявся на вершину Кордильєра Уайуаш (Перу) в парі з Райнгольдом Месснером, зробивши при цьому траверс від півн.-схід. стіни нім. Yerupaja Grande (6634 м) до південно-західної стіні нім. Yerupaja Chico (6121 м).
- Петер також став першим європейцем, що пройшов класичний американський бігволл — це був маршрут «нім. Salathe Wall» на Ель-Капітан в Йосемітах, пройдений вперше в 1970 р. Дугом Скоттом.
У 1975 р. Петер Габелер і Райнгольд Месснер у своєму незбагненному альпійському стилі змогли пройти півн.-зах. стіну восьмитисячника Гашербрум I (8080 м), з цього моменту альпінізм, в очах багатьох, вступив у свою нову епоху — епоху підкорення найвищих вершин світу в альпійському стилі. Це була грандіозна подія, адже до цього, майже сотню років, альпіністи піднімалися на вершини гігантів у важкому, осадочному стилі.
По справжньому світова популярність прийшла до Петера в 1978 р., коли він разом з Райнгольдом Месснером піднявся на вершину світу — гору Еверест, причому зробили вони це без використання кисневих балонів. Це сходження відкрило новий рядок не тільки у підкоренні Евересту, а в історії альпінізму — адже сходження на найвищу вершину світу було здійснено без використання кисневих балонів, що до цього моменту вважалося неможливим.
Лінія сходження Месснера і Габелера проходила за класичним маршрутом (з півд. сідла по півд.-схід. гребеню). Тоді, для Месснера підкорення Евересту було четвертим восьмитисячником в його кар'єрі: Нанга Парбат (1970), Манаслу (1972) і Гашербрум I (1975). Це історичне сходження на Еверест було здійснено в рамках австрійської експедиції під керівництвом Ганса Шелпа.
Про сходження на Еверест в 1978 р. Петер писав у книзі "Ler Eimsame Sieg Mount Everest 78"наступне:
|
Для Райнгольда і мене ніяка киснева маска не впаде з неба, якщо навіть на вершині Евересту тиск повітря буде незначним. Ми твердо вирішили працювати, так би мовити, на страх і ризик, ми не будемо перестраховуватися, залишаючись в резерві, йти останніми - Еверест без допоміжних засобів — своїми силами. Мені було десять років, коли Гілларі і Тенцинг вперше підкорили Еверест. І з тих пір ця гора стояла переді мною великою, далекою, фантастичною метою. Також як сьогодні хлопчаки мріють долетіти космонавтами на Місяць, так я хотів стояти коли-небудь на найвищій вершині світу. Книгу Гілларі «Ризик — благородна справа» я проковтнув з великим інтересом. Кожна фаза штурму вершини залишилася незгладимою в пам'яті. І коли, я тоді, на початку п'ятдесятих роках дерся по вітчизняних тритисячниках, то бачив себе ймовірно вже завойовником даху світу. Коли мені ледь виповнилося 12 років, я вже здійснив сходження поодинці на всі вершини Ціллерталя. Коли я зараз думаю про те, яким небезпекам я піддавав себе тоді через свою недосвідченість, мені видається прогнозом долі, що зі мною ніколи не трапиться щось серйозне. |
|
Незабаром після цього легендарного сходження, Петер здійснив успішне підкорення восьмитисячників Нангапарбат (8126 м), Чо-Ойю (8201 м) і Канченджанга (8586 м).
Життя Петера Габелера з дитинства була нерозривно пов'язане з тірольськими Альпами, що оточували його рідну долину. І хоча багато його експедицій на вершини світу мали грандіозний успіх, він як і раніше вважає, що найкрасивіші вершини і найкращі маршрути в його житті були тут, у рідній Австрії, в тірольській долині Ціллерталь.
З нагоди ювілею Петера, до його 70-річчя, в долині Циллерталь було урочисто відкрито новий туристичний маршрут «нім. Peter Habeler Runde». Його відкриття відбулося влітку 2013 р., і зараз цей маршрут вважається справжньою пам'яткою гірського району Майрхофен. Треккінг триває близько 56 км з набором висоти в 5000 м і з шістьма гірськими хатинами по дорозі.
Про Петера Габелера письменницею Карін Штейнбах (нім. Karin Steinbach) була написана біографічна книга під назвою «нім. Das Ziel ist der Gipfel». У 2014 р. Карін була одним з членів журі премії «Золотий льодоруб». Ця книга — свого роду інтерв'ю з Петером, в якому він проводить своїх читачів по бурхливій річці свого альпіністського життя.
Сам Петер Габелер також написав кілька книг, включаючи як професійні книги про альпінізм і гірські лижі, так і мемуари, найпопулярнішим серед яких є «нім. Der Sieg Einsame» — розповідь про «анаеробну» експедицію на Еверест в 1978 р.
У 2000 р. Петер Габелер знову спробував піднятися на Еверест, однак цього разу сходження йому не вдалося через те, що в легенях утворилася рідина внаслідок висотної хвороби.
Не зважаючи на те, що зараз Петеру вже понад 70 років, він як і раніше займається альпінізмом, і трекінгом, здійснюючи, тепер вже не такі складні сходження в Альпах та Непалі.
- Peter Habeler, Karin Steinbach Tarnutzer: Das Ziel ist der Gipfel. 2. Auflage. Tyrolia Verlag, Innsbruck 2008, ISBN 978-3-7022-2812-5
- ↑ ČSFD — 2001.
- История альпинизма в лицах: Петер Хабелер (Peter Habeler) [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Biografie von Peter Habeler [Архівовано 2 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Offizielle Website von Peter Habeler [Архівовано 17 червня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про спортсмена. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
